Нафтогаз vs Газпром: чого чекати далі

Як ми перемогли в найбільшому комерційному арбітражі в історії людства

Справа Газпрому і Нафтогазу в Стокгольмському суді — це найбільший комерційний арбітраж в історії людства. І ми перемогли. Цим можна пишатися.

Найбільшим його називають саме через величезну кількість взаємних позовів на величезні суми. Претензії стосувалися і цінової політики, і транзиту, і кількості експортного газу. Газпром хотів отримати більше ніж $70 млрд. Ми були скромніші. Претензії Нафтогазу були в районі $40 млрд. Коли мова йде про такі гроші, неважко здогадатися, що перемога нам далась не легко.

Але ми не мали вибору. 70 мільярдів — непід'ємна сума. Або пан, або пропав. І, на щастя, ми здобули перемогу. Було дві важливі складові успіху України. По-перше, професійні зарубіжні консультанти і радники. По-друге, що дуже важливо - невтручання влади.

У 2011 році, коли встановився режим Януковича, Нафтогаз програв абсолютно виграшний процес в тому ж Стокгольмському арбітражі по позову "Росукренерго". Тодішня влада просто дала відповідні вказівки керівництву Нафтогазу пустити процес на гальма. Свідки не з'являлися, необхідні документи не підписувалися - і це був прямий вплив влади.

Гіпотетично цього разу теж могла бути вказівка з Банкової, що не треба псувати стратегічне партнерство і "вєчную дружбу" з Росією. Але ми зараз в стані війни, тому навіть, якщо хтось і хотів би полюбовно залагодити питання, це було б неможливо.

Також на нашу перемогу позитивно вплинуло те, що на чолі Нафтогазу поставили нову, молоду і компетентну команду.

Перемога над Газпромом дуже важлива й тим, що ми її досягли саме правовим шляхом у міжнародному суді.

Українська влада вперше не повелась на якісь позасудові, політичні домовленості. У минулому вони мали місце постійно. Саме тому і виникли проблеми арбітражного характеру. Непрозорі закулісні домовленості матеріалізувалися у вигляді контрасту співпраці. Коли всі переваги були на боці "Газпрому", а ми мали лише зобов'язання і проблеми.

Звичайно, перемога в арбітражі не покриває претензій Нафтогазу на сто відсотків, але на це не варто було б і сподіватись. Стокгольмський суд ніколи не прийняв би одноосібну позицію на користь когось зі сторін. Але якщо порівнювати, то ми, звичайно, у виграші.

За рішенням арбітражу, Газпром повинен сплатити Нафтогазу $2,56 млрд. Але не варто плекати надії, що завтра ж ці гроші надійдуть в Україну. Росія буде намагатися максимально відтягнути час відшкодування. В цьому випадку Нафтогаз може знову подати позов до Стокгольмського суду, на "Газпром" накладуть санкції у вигляді відсотків і сума може збільшитись.

Взагалі відмовитися від виконання рішення арбітражу вони не можуть. Міжнародний суд - це не якась місцева інстанція. Москва не може контролювати цю уставу. До того ж туди періодично звертається і сам Газпром, і його партнери. Тому вони не зацікавлені в тому, аби псувати стосунки.

У випадку невиплати і відмови, Україна до того ж може звернутися до арбітражу з позовом і вимогами щодо примусового стягнення через майно "Газпрому", якого дуже багато закордоном.

Співпраця Нафтогазу і Газпрому триватиме до завершення терміну дії спільних контрактів, тобто до 2020 року. Це також рішення Стокгольмського арбітражу, і ми маємо його поважати. Україна зобов'язана купувати кожен рік мінімум по 4 млрд кубометрів газу в Росії. Такі обсяги не створять ситуацію критичної залежності України від російського газу. Минулого року ми спожили 32 млрд кубів. Елементарна матиматика: експортовані з Росії нещасні 4 млрд кубометрів — це лише одна восьма частина. Для порівняння - раніше ми купували майже дві третини газу в РФ.

Важливо, аби ми купляли саме мінімум, який нам встановив Стокгольмський арбітраж і не збільшували експорт, аби догодити Росії з якихось незрозумілих причин. Також, що "Газпром" не має права піднімати ціну на газ, що буде постачатися. Вартісні параметри також встановлені рішенням арбітражу.

Блог записаний із коментраря Михайла Гончара для Gazeta.ua