Ще одна державна зрада?

Процес про держзраду Януковича може мати продовження

Триває процес над колишнім президентом Віктором Януковичем щодо факту його державної зради. Сам "процес сторіччя", хоча і мав, за словами генпрокурора давно завершитися, тим не менше триває, набуваючи все більш дивовижних обрисів. Зокрема, нещодавно відбувся допит посла України у Польщі та колишнього в.о. міністра закордонних справ Андрія Дещиці, який керував зовнішньополітичним відомством після втечі з України Януковича.

Цей допит цікавий тим, що на ньому сторона захисту, скориставшись моментом, почала розпитувати екс-міністра щодо природи дивної поведінки української влади, яка, фактично, не чинила помітного опору окупації Криму, не надала українським військовим зрозумілих команд щодо опору, і взагалі – була пасивним спостерігачем.

Відповідаючи на ці питання, Дещиця зробив цікаву заяву. Він фактично зізнався, що відсутність опору при окупації Криму пояснювалося "колективною позицією" України та "західних партнерів", що виразилася, зокрема, у відмові впроваджувати в Україні військовий стан, аби це не завадило проведенню виборів.

Тобто, відмова від захисту територіальної цілісності пояснювалась необхідністю президентських виборів. І це досить важливо. Варто нагадати, що приблизно таке саме говорив раніше і секретар РНБО Олександр Турчинов, що був на момент анексії Криму в.о. президента. Але Дещиця вперше зробив таку заяву офіційно.

Звісно, постає питання. У чому ж така значимість президентських виборів, що вони вартували частини української території. Можна сказати, що потрібен був "верховний головнокомандувач", або повторити тези політтехнологів Порошенка про "вибори в один тур", які, начебто, зупинять Путіна.

Однак реальність видається іншою. Схоже, вибори були потрібні для легалізації нової владної вертикалі, яка, у свою чергу, була потрібна, аби одержувати зовнішнє фінансування. Адже для урядів країн ЄС та США легітимність влади (а, отже, і її демократичність) була завжди на першому місці.

Тому схема видається наступною. Не заважаємо Росії з Кримом, проводимо вибори, одержуємо фінансування, яке, за такого підходу, виглядає як своєрідний "хабар" Україні за втрату Криму. І це, по суті, єдине пояснення даної схеми, яка і дозволяє зрозуміти логіку поведінки перших осіб держави навесні 2014 року. Звісно, ніхто зараз про це широко говорити не буде. Але, в принципі, за зміни політичної кон'юнктури у будь-який момент процес про держзраду Януковича може бути продовжений процесом "про держзраду" його спадкоємців.

Адже як не крути, але "воля західних партнерів" не є чинником конституційного ладу України, так само як і їх "рекомендації". А територіальна цілісність та суверенітет є найвищою цінністю будь-якої держави. І "забути" про це – неможливо.

Петро Олещук, для Gazeta.ua