Війна "антикорупційних органів"

Так звана еліта змовилась проти народу

Новітня історія України, безпідставно ототожнювана зі здобуттям Незалежності, яскраво демонструє, як правлячий клас майстерно веде із суспільством "гру на випередження".

Коли свого часу назрів крах однопартійного тоталітаризму, політичне поле було негайно (вже на початку 1990-х) "демократизовано" "зверху", насправді ж просто за узгодженням поділено на зони кланових інтересів.

І пішла, за народним визначенням, "дерьмократизація". Вона й досі продовжується, в стилі "боротьби нанайських хлопчиків". Тобто, насправді це не "боротьба", а змова - так званої еліти проти народу.

Призів у цій "боротьбі" два - влада і багатство, тому псевдо-демократизація була уміло поєднана із шахрайською "прихватизацією".

А коли в країні наближалися періоди соціальної напруги і починали формуватися зародки революційних настроїв, влада негайно брала це під контроль, дозовано "стравлювалася пара", негайно започатковувалися "реформи", що начебто мали призвести до очікуваних суспільством змін на краще.

Довершених форм "реформаторство", як метод нейтралізації соціального вибуху і подальшого досягнення узурпаторських цілей, набуло у зв'язку з революційною кризою 2013-2014 років

Довершених форм це "реформаторство" від влади, як метод нейтралізації соціального вибуху і подальшого досягнення узурпаторських цілей, набуло у зв'язку з революційною кризою 2013-2014 років. Дурити "громадянське суспільство" і далі грабувати його стали руками самого ж "громадянського суспільства", причому із надзвичайно широким залученням зарубіжної фінансової та експертної "допомоги".

Різноманітні громадські організації, галузеві й міжгалузеві асоціації, союзи та спілки, всі без винятку "грантові" центри та "інститути", з найбільш відомим і плідним у спричиненні Україні величезної шкоди "Реанімаційним Пакетом Реформ" залучені до всеукраїнської корупційної гри у "євроінтеграцію", "впровадження 144 європейських законів", "децентралізацію" тощо.

Але "цвях програми" - це "антикорупційні реформи". Це геніальна комплексна афера політичної еліти, покликана одночасно знищувати правоохоронні органи, законність і правопорядок, виводити з-під відповідальності корупціонерів усіх поколінь (ворон ворону) і давати їм можливість і далі грабувати країну.

Відповідно, все, що з весни 2014 року робиться під назвою "антикорупційні" реформи, є нічим іншим, ніж окозамилюванням, бо жодної боротьби з корупцією не може бути, доки не зламані усталені корупційні схеми і державно-політична система, що їх породила.

Жодної боротьби з корупцією не може бути, доки не зламані усталені корупційні схеми і державно-політична система, що їх породила

А їх ніхто з лідерів "партій Майдану" і не збирався ламати!

І ми всі є свідками відсутності таких намірів, ба більше того, абсолютно протилежних дій "післямайданівської влади":

- у органах влади усіх рівнів, включаючи суди, на посадах були дбайливо збережені всі корупціонери;

- Партії регіонів (читай "партії корупції й свавілля") було щиро надано всіх можливостей спокійно реорганізуватися під кількома новими брендами (зокрема, Опоблок, "Наш край");

- до законодавства були внесені зміни, що "декриміналізували" службові злочини і знівелювали повноваження правоохоронних органів у боротьбі з корупцією;

- до алгоритму "реформування" прокуратури, міліції, їх слідчих підрозділів і створення спеціальних "антикорупційних органів" від самого початку були закладені механізми неефективності, максимального збереження старих корупціонерів та імплантації "своїх людей";

- "свої люди" корупціонерів відначально були призначені й "головними" по боротьбі з корупцією у вищих органах державної влади, з Верховною Радою включно.

"Свої люди" корупціонерів були призначені "головними" по боротьбі з корупцією

Далі почався "цирк на дроті":

- Верховна Рада клепає один за одним вщент корупціогенні закони, які тріумфально проголошуються антикорупційними, причому всі вони отримують схвалення широко розпіареного Комітету з протидії корупції Верховної Ради України;

- кишенькові "конкурсні комісії" корупціонерів відсівають "неблагонадійних" кандидатів і дають дорогу до влади тим, хто був завчасно "призначений переможцем";

- сформовані у такий "прозорий" спосіб "антикорупційні органи" очікувано "борються" не із справжніми і тим більше не з головними корупціонерами, а здебільшого взагалі "буксують".

Цей перелік "антикорупційних реформ" можна продовжувати довго, але нема жодного змісту це робити, бо суспільству не треба ніяких додаткових доказів самоочевидного факту: внаслідок "антикорупційних реформ" корупція зросла, і що дуже важливо, в умовах війни і масового зубожіння населення набула характеру мародерства.

Висновок очевидний: доки у владі будуть залишатися бодай уламки нинішнього політикуму, або його "заслані козачки", або один із різновидів мажорів - "золота молодь", або навіть не наймити олігархів і не діти корупціонерів, а чесні, але недолугі "младореформатори" - не буде ні справжніх антикорупційних органів, ні справжньої боротьби з корупцією.

Далі того, що зараз відбувається під назвою "війна антикорупційних органів", а насправді є нічим іншим, ніж гризнею корупціонерів між собою, не піде.

Боротьбу треба вести з розумом, а не тільки із знанням англійської.

Якщо ви помітили помилку у тексті, виділіть її мишкою та натисніть комбінацію клавіш Alt+A
Коментувати
Поділитись:

Коментарі

Залишати коментарі можуть лише авторизовані користувачі

Наші автори
Євген Іхельзон Засновник проекту "Я люблю Азію"
Сашко Даниленко Мультиплікатор, художник
Леся Миськів Засновниця БО "Право на щастя"
Погода