Президент може все. Якщо він не лох

Конституційна криза розпочалася 28 червня 1996 року

Добре налаштована злочинна система грабежу народу і знищення державності, що підміняє в Україні конституційну правову систему, чи не вперше за минулі тридцять років дала збій.

Та ще й де - у роботі Конституційного суду.

Спочатку КСУ вирішує, що президент України не має повноважень призначати директора НАБУ, потім "обнуляє" святая-святих "борців з корупцією" - визнає неконституційним закон про запобігання корупції.

Одним словом, явно відбивається від рук "керуючих і годуючих".

І не спішить повертатися до них.

Бо прибився до перспективніших, на його погляд.

І роздмухується так звана конституційна криза.

Президент Зеленський видає указ про відсторонення голови КСУ від виконання обов'язків судді.

КСУ делікатно посилає його, як пишуть майстри художнього слова, у пішохідну еротичну подорож.

Президент у цейтноті.

А ті руки, до яких прибився КСУ, готуються до вирішального удару.

До захопленням влади.

Тим, до кого прибився КСУ, дуже не хочеться, щоб Зеленський реально прибився до американців. Бо це буде їм прямий збиток - вони можуть втратити Україну. Яку вони вже вкрали, гарно поділили і під кого треба лягли.

Тому вони приготувалися "помножити Вову на нуль". Звісно, що виключно "у повній відповідності до законодавства".

Нічого нового для цього їм видумувати не треба - все давно ними ж придумано, впроваджено і апробовано. Українська "політична еліта" вже мало не тридцять років як підмінила Конституцію України своїми "понятіями". Тобто умисно спотвореним, завідомо хибним тлумаченням її норм і принципів, внаслідок чого практично все законодавство та правозастосувальна практика стали антиконституційними.

Це у повній мірі стосується і визначення повноважень президента України.

Домінує теза, в тому числі в офіційних колах із КСУ включно, що повноваження президента визначаються виключно статтею 106 Конституції України. Це хибне і вкрай примітивне тлумачення Основного закону. Пунктами 1-30 частини першої статті 106 Конституції встановлено всього лиш тридцять спеціальних повноважень президента; пунктом 31 встановлено, що президент України здійснює інші повноваження, визначені Конституцією. Це, безумовно, щонайперше ті повноваження, про які піде мова нижче.

Найважливіші повноваження президента України встановлені статтею 102 Конституції. Він є главою держави, гарантом державного суверенітету, територіальної цілісності України, додержання Конституції, прав і свобод людини і громадянина.

Главою і гарантом!

Цим сказано все.

Юрисдикція глави держави поширюється на всі без винятку публічні правовідносини, що стосуються означених правових категорій.

Повноваження глави держави із захисту державного суверенітету, територіальної цілісності України, додержання Конституції, прав і свобод людини і громадянина є практично необмеженими, за правовою природою універсальними, з ознаками повноважень різних гілок влади, за юридичною силою вищими повноважень будь-якого органу влади.

Із Верховною Радою включно. Не кажучи вже про КСУ.

Тому забудьте глупі казки про "парламентську республіку". Парламентською Україна була за комуністичних часів - коли на чолі держави стояли Ради народних депутатів. А від самого початку "незалежності" вона є республікою президентською.

У переважній більшості випадків при порушенні державного суверенітету, територіальної цілісності, Конституції, прав і свобод людини і громадянина глава держави зобов'язаний застосувати наявні владні повноваження.

Ким би такі порушення не вчинялися, гарант додержання усіх вищезазначених правових категорій зобов'язаний вжити негайних і вичерпних заходів для припинення порушень.

Нікого не питаючи і ні з ким нічого не узгоджуючи.

Для цього, згідно частини третьої статті 106 Конституції, він видає укази і розпорядження, які є обов'язковими до виконання на території України.

Тих же суддів КСУ за наявності достатніх підстав, коли вони своїми діяннями порушують Конституцію, зокрема ігнорують принцип верховенства права (а вони роблять це постійно), президент зобов'язаний відсторонювати від посад.

Причому не тільки поодинці, але й гуртом.

Ту ж саму Верховну Раду може достроково розпустити у разі наявності ознак антиконституційної діяльності парламентських політичних партій. Таких ознак більше ніж досить, і глава держави зобов'язаний негайно зупинити їх діяльність, перш за все у Верховній Раді.

І так щодо будь-кого, чиї діяння порушують конституційний лад України.

Але для того, щоб це зробити, президент повинен бути президентом, а не лохом. Яким він наразі є попри його відому заяву щодо протилежного.

Тепер про конституційну кризу.

Вона розпочалася аж ніяк не у жовтні 2020 року, як це розказують горе-політики, а "трішки раніше" - понад 24 роки тому. Точну дату знають усі - 28 червня 1996 року. Це день прийняття нової Конституції України.

Справжні автори Конституції-1996, тобто ті, хто реально впливав на формування її змісту, були дуже хитрими й підлими. Вони вже на початку 1990-х вирішили знищити народовладдя, узурпувати владу і пограбувати народ, але мусили робити вигляд, що все відбувається "відповідно до законодавства".

Придумали так: Верховна Рада начебто самостійно приймає закони, уряд теж начебто самостійно приймає постанови та розпорядження – а ми робимо вигляд, що ми тут ні при чому. Що в Україні начебто демократія, що ми теж начебто демократи.

Так і діють від початку 1990-х, але якось так цікаво виходить, що все законодавство чомусь виявляється не таким, як потрібно народу, а виключно "таким як треба" можновладцям!

Бо насправді ж ніхто інший крім них самих це законодавство не формує, тільки робиться це через так звані політичні партії, які насправді є їхніми маріонетками.

А ляльководи "у повній відповідності до законів" прибирають до рук народне добро. Тому що насправді злодюги вони скінчені, а не демократи.

Зрозуміло, що в правовій і демократичній державі так не мало би бути.

Зрозуміло, що норми і принципи Основного закону при їх правильному тлумаченні й застосуванні повністю виключають прийняття і застосування грабіжницького антинародного законодавства.

Тож для того, щоб "узаконити беззаконня", щоб на майбутнє застрахувати себе і все награбоване від можливих претензій, хитропідлі "батьки Конституції" - тепер увага! - у 1996 році всунули в статтю 152 Конституції частину другу. В якій прописали, що неконституційні закони та інші акти втрачають чинність тільки з дня ухвалення Конституційним судом рішення про їх неконституційність!

Розумієте, в чому хитрість і підлість?

Не з моменту прийняття цих неконституційних законів вони стають нечинними, як мало би бути, а з моменту рішення Конституційного суду України!

Тобто через сто років, можливо!

Те ж саме беззаконня прописали і в законі "Про Конституційний суд України".

Чим на практиці перекреслили всі високі правові засади Основного закону - з принципами правової держави, з принципом верховенства права включно.

На папері верховенство права є - у дійсності його й близько нема.

У такий досить простий спосіб українські політичні гангстери 1990-х, які й донині живуть і процвітають при владі, створили завідомо протиправні "підстави" для злочинних маніпуляцій законодавством.

Завдяки чому й дограбовують та донищують Україну.

Так Конституція від самого початку була перетворена в суто декларативний акт. В дурілку, якою українські політичні шахраї з 1996 року "пудрять мізки" недолугим в Україні й поза її межами.

От коли, насправді, в Україні почалася конституційна криза.

Судді КСУ, якби були чесними суддями, мали б ще на першому засіданні КСУ зупинити це конституційне злодійство. Але вони від самого початку працюють на узурпаторів. Вже у рішенні КСУ №8-зп від 24 грудня 1997 року вони визнають легітимність частини другої статті 152 Конституції і погоджуються з тим, що неконституційні закони та інші акти до моменту їх офіційного визнання неконституційними мають юридичну силу.

У кришку труни принципу верховенства права забили останній іржавий цвях!

Згідно цієї "феноменальної" думки суддів КСУ неконституційний закон до певного моменту начебто є "законним" і має юридичну силу, тобто він до моменту винесення рішення КСУ начебто узгоджується з принципом верховенства права, а із завтрашнього дня - вже ні.

Більша дурня не може бути придумана навіть у божевільні, але саме така "законність" і була задумана при написанні Конституції-1996, саме таку "законність" сповідують і бережуть судді КСУ, саме ця "законність" призвела до пограбування народу та до нинішнього трагічного стану України.

Далі все відомо - Україна живе не по закону, а згідно "понятій" злодіїв при законі, якими були і є можновладці - із більшістю суддів включно. Всі вони є узурпаторами влади, злодюгами і ворогами українського народу.

Цю давню і справжню конституційну кризу можна було б швидко і ефективно розв'язати шляхом належного застосування повноважень президента України. В буквальному змісті слова Україну можна було б врятувати і почати піднімати з руїн.

Але для цього потрібна політична воля президента.

Дуже схоже на те, що Зеленський її не має. Олігархи та "злодії при законі", що при високих державних посадах, перш за все Аваков, вже надто міцно пов'язали його корупційними путами. Відтак народу залишається розраховувати тільки на себе і захищати себе самостійно.