Європейська трудова міграція чи нове переселення народів?

Як повернути українців додому?

Зі шкільних підручників з історії нам добре відомий термін – "велике переселення народів". Так історики назвали рух племен, що відбувався у Європі протягом IV – VI століть нашої ери.

Тоді чи не більша частина європейських племен розпочала рухатися континентом, в результаті чого постійно відбувалися сутички та війни. Але головною подією того періоду стало падіння Римської імперії та створення нового порядку на континенті.

Процеси, пов'язані з європейською трудовою міграцією, нагадують саме ці давнішні події. Природно, що коли для зміни свого соціального статусу достатньо переїхати через кордон між, наприклад, Польщею та Німеччиною, активна польська молодь буде обирати німецьку зарплату та місцевий рівень життя. Всі нові країни ЄС зі Сходу відчули нестачу трудових ресурсів відразу після набуття членства. Але тоді в них економіка тільки починала розвиватися, а на сьогодні є стабільне зростання, яке вимагає нових робочих рук.

Де брати ці руки? Найбільш реалістично - заохочувати людей з європейських країн колишнього СРСР. Вони працьовиті, європеїзовані, легко адаптуються у місцевому суспільстві, на них не потрібно витрачати мільярди євро субсидій, як на біженців з країн Африки та Близького Сходу.

Рівень життя українців з 2014 року впав в рази. Тому для Польщі, Угорщини, Словаччини, країн Балтії відкрилися можливості заохочування наших трудових мігрантів до себе. З Росії, яка перетворюється у свідомості українців на ворога, відбувається відтік трудових мігрантів. Хоча досі 25% всіх грошей, які перераховують заробітчани до України, надходять звідти.

Показово, як змінювалась кількість працюючих українців у Польщі. З 2010 по 2016 роки зростання виданих запрошень на роботу в цю країну склало 650%! Торік було видано близько 1,3 млн запрошень. 2010 рік - 180 тис. запрошень. У першій половині 2017-го Польща видала 750 тис. запрошень на роботу для українців. Тож не дивно, якщо за результатами року виявиться, що в Польщі працює вже 1,8-2 млн українців загалом.

На думку експертів Польщі, цій країні потрібно до 2030 року залучити на постійне місце проживання та роботи не менше 5 млн іноземців. Українці в Польщі впевнено займають перше місце серед іноземних працівників. Але, чи залишатимуться вони там на постійне проживання чи будуть їхати в інші країни або вертатися до України? Це залежатиме від багатьох чинників. Основний - зростання української економіки.

Згідно соціологічного опитування, яке проводилися на замовлення Всеукраїнської асоціації компаній з міжнародного працевлаштування у вересні цього року, 44% українців виявили бажання працювати/ отримати роботу за кордоном. Порівняємо цю цифру із 14% поляків, які розмірковують про виїзд на роботу за кордон протягом наступного року, згідно опитування компанії Work Service.

Різниця красномовна, хоча вона каже про те, що попри безперервне зростання ВВП Польщі останні 25 років, з країни все одно їдуть на заробітки спеціалісти та молодь. Тому що у країнах старої Європи – Німеччині та Великій Британії можна заробити ще більше, ніж у Польщі. Німецькі зарплати вищі за польські у 2-3 рази. Але польські, у свою чергу, вищі за українські у 5-6 разів! Ось вам відповідь на питання – чому українці масово їдуть на заробітки за кордон. Спираючись на дані соцдослідження, бачимо: 72% українців хочуть працювати за кордоном тому, що там вищій рівень заробітної плати.

Чи будуть вертатись додому наші трудові мігранти? Поки що більшість із них впевнена в тому, що так. Але 70% опитаних українців сказали, що хочуть, щоб їхні діти або онуки навчалися за кордоном. З одного боку це означає, що люди не вірять в українську освітню систему. Але більшою мірою вони прагнуть, аби діти вчились та потім шукали роботу і залишались на постійне місце проживання в стабільних країнах, де у них буде більш прогнозоване майбутнє, ніж в Україні. Ці 70%, таким чином, не вірять в майбутнє своєї держави і це дуже погано.

Аби українці масово не їхали за кордон, потрібно не тільки дбати про підняття їхньої зарплати вдома, але і створювати умови для інвестування трудовими мігрантами грошей в рідну країну. І це реальне завдання для держави. В розвинутих країнах Європи саме представники середнього класу є основними платниками податків, а не великі корпорації.

Більшість людей живуть сьогоденням і не можуть чекати 10-20 років обіцяної перемоги над корупцією та відкриття нових підприємств з конкурентною зарплатнею. Тому вони їдуть туди, де можна заробити прямо зараз.

Якщо міграційний потік українців не зменшиться у найближчі 3-5 років, зростанню української економіки зможуть допомогти тільки трудові мігранти з бідних країн Азії у великій кількості. Для них рівень українських зарплат ще може бути цікавим.

Отже, в результаті міграційних процесів, за 15-20 років, скоріш за все, відбудеться нове переселення народів Європи, в результаті чого населення України істотно скоротиться і про конкуренцію зі своїми сусідами у ЄС можна буде забути. Єдиний вихід – вже зараз пришвидшувати зростання економіки, боротися з корупцією та реформувати судову систему, чого прагне більшість українців.

Василь Воскобойник, для Gazeta.ua