Напаскудити американці

Чистка від манафортів і фліннів

Давня мрія російської еліти здійснилася! Росії вдалося деморалізувати, якщо не всю Америку, то частину її істеблішменту. Справа зовсім не в "змові" Трампа з Путіним. Можна зрозуміти американську Демократичну партію і журналістів, які продовжують твердити цю мантру: треба ж якось пояснити, як у Білому домі опинився демагог із мерехтливою свідомістю. Мова про більш серйозний процес: спроба Кремля в період президентської кампанії в США розважитися хакерством спровокувала наслідки, які можуть вплинути на механізми функціонування як американської, так і російської еліт. Здається, цей факт тільки починають усвідомлювати по обидві сторони океану.

Розслідування "російського сліду" в ході американських виборів, яке веде команда незалежних прокурорів, відкрило шлюзи, з яких ринув потік бруду. У ньому тонуть не тільки шахраї, які опинилися в керівництві виборчого штабу Трампа, а й члени його адміністрації і, нарешті, клінтонівська команда, яка, як з'ясувалося, замовила компромат на Трампа. Ось-ось у вирі з'явиться сама Хілларі Клінтон, пише Лілія Шевцова для "Радіо Свобода".

Словом, почалося з пошуків "російського сліду", а обернулося дискредитацією американського істеблішменту, який загруз у брехні і пошуку збагачення будь-якою ціною. Причому мова йде про збагачення за рахунок контактів з авторитарною клептократією. Хвиля, піднята в США, обов'язково докотиться і до Європи, де вже в тривозі застигли ті, хто займався тим же, що і їх американські колеги: стригли купони за рахунок обслуговування корупційних режимів. Причини для хвилювання обгрунтовані: 29 європейських урядів вже зажадали розкрити імена анонімних власників власності на території їхніх країн.

Втім, зараз за світову клептократію віддувається російська еліта. Все більше інформації про інфраструктуру, яка дозволяє легітимізувати в США (і на Заході в цілому) вивезені з Росії кошти. Йдеться про значну суму - близько трильйона доларів (за даними Національного бюро економічних розслідувань США), виведених з країни після розпаду СРСР. Спостерігачі припускають, що половина цих коштів, якщо не більше, точно осіли в Америці. Ця інфраструктура включає в себе сотні юристів, бізнесменів, політиків, експертів і журналістів, які займаються обслуговуванням російських рантьє. За десятиліття глобалізації, тобто відкритих кордонів, російська еліта зуміла сформувати на Заході солідну базу безбідного існування. У свою чергу західний лобістський левіафін, зацікавлений в корумпованій Росії, що стала для нього джерелом збагачення, створює для російського самодержавства сприятливе міжнародне оточення. Ця взаємна dolce vita тривала б ще довго, якби комусь у Кремлі не спало на думку "напаскудити американці", не замислюючись про відплату.

Прокурори-чистильники вирішили почати з джерел добробуту представників американської еліти, що контактують з росіянами. Завдання зрозуміле: знайти точки зіткнення фінансових інтересів і політичного компромату. Виниклий пейзаж показує всеїдність американського істеблішменту, якщо мова йде про гроші. Хто опиняється в лещатах чистильників керівник виборчого штабу Трампа Пол Манафорт випатрав колишнього українського президента Віктора Януковича на 75 мільйонів доларів, при цьому не забувши полегшити гаманець Олега Дерипаски на 26 мільйонів. Колишній радник Трампа з нацбезпеки Майкл Флінн доїв турецький бюджет, взявши у Russia Today трохи, 45 тисяч доларів. Скільки манафортів і фліннів знаходиться на утриманні російської еліти і чи лобіюють вони інтереси Кремля? Ось що намагаються з'ясувати американські прокурори.

А тут якраз і приспів "Райське досьє" з новими офшорними витоками, яке дає можливість прокурорам зайнятися фінансовими зв'язками міністра торгівлі США Вілбура Росса і трампівського зятя Джареда Кушнера з російськими кампаніями ("Сибур" і "Новатек") і російськими олігархами (Геннадій Тимченко, Леонід Міхельсон, Кирило Шамалов, Юрій Мільнер). Це лише початок. Всі, кого ця тема цікавить, затамувавши подих, чекають реалізації санкцій акту Конгресу США від 2 серпня 2017 року про оприлюднення американської власності російської правлячої верхівки. Страх повинен скувати обидві сторони, що беруть участь в процесі інтеграції російської еліти в ненависну їй західну систему. Владислав Сурков дуже недоречно почав іронізувати з приводу "кризи" західного лицемірства. Погоня за "російським слідом" говорить про те, що Захід почав позбуватися від подвійних стандартів, тому навряд чи російський владний прошарок розділяє сурковська іронія.

Наскільки далеко готове піти американське правосуддя у виявленні засобів російського правлячого класу, вивезених з Росії? Адже якщо дійсно зайнятися здійсненням санкційного акту, то доведеться оприлюднювати не лише походження російських брудних грошей, а й називати тих, хто допомагав їх відмивати. Потрібно буде виводити на чисту воду західний механізм обслуговування російської клептократії, але ж при цьому можуть спливти такі імена! Може виявитися цілком достатньо для того, щоб розхитати американську систему. Чи підуть на це США?

Незалежно від того, наскільки далеко вирішиться рухатися американська машина самоочищення, політичний клас США (навіть та його частина, яка замішана в обслуговування російських рантьє) буде таврувати Росію. Причому ті, хто, як Росс, замішаний у співпраці з близькими до Кремля структурами, будуть таврувати Росію особливо самозабутньо. Як інакше очистити репутацію? Ті, хто були партнерами російської клептократії та обслуговували її інтереси, рятувати її не будуть - вони рятуватимуть себе.

Модель виживання російського самодержавства через використання США в двох іпостасях - як ворога для виправдання військового патріотизму всередині Росії і як канал впровадження російської еліти "в Захід" - починає розвалюватися. Парадокс в тому, що російська еліта, яка комфортно влаштувалася в доларовому вимірі, потрапляє у залежність від держави, яку вона уявляє собі як ворожу. Можна уявити, які муки ця еліта відчуває! Що робити? Розпродавати все нажите в США і бігти? Але куди - в Росію? У Росії замкнутися, зробивши зі своєї країни Північну Корею? Ні, навряд чи знайдеться багато бажаючих отримати таке задоволення, та плюс ще й російського Кіма на свою голову (до речі, Путін навряд чи підходить для цієї ролі). Тоді що робити: йти на угоду з американським правосуддям, з політичними або розвідувальними органами США? Але це означає бути постійно "на гачку". Втім, російська еліта зі своєю нерухомістю і вкладами в США давно "на гачку". Нове в тому, що американці перестали бути до цього явища байдужими. Якщо ще недавно російська система успішно використовувала в своїх інтересах західне "лицемірство", то зараз настає час, коли США мають можливість скористатися лицемірством російської еліти, котра спокусилася благами доларової цивілізації.

Володимир Путін на саміті АТЕС у В'єтнамі, нарікаючи про "кризу" у відносинах з Америкою, заявив про готовність "перегорнути цю сторінку" і закликав будувати "гармонійні відносини зі США". Це саме те, про що зараз мріє неспокійний російський правлячий клас, усвідомивши, яку ціну доводиться платити за своє гопництво. Але на жаль: для Трампа в ситуації, коли Росія стала приводом для чищення "американських стаєнь", будь-яке нове "перезавантаження" відносин з Москвою стане політичним самогубством.

Як "американка" експлуатуватиме залежність російських, поки неясно: може затягнути зашморг тугіше, а може його і відпустити. Але якщо відпустить, то тільки в обмін на угоду. Наші співгромадяни з чуйним політичним нюхом і власністю в США вже повинні вишикуватися в чергу до американських слідчих органів з готовністю до угоди. Питання: що вони готові (і можуть) запропонувати в обмін на імунітет і збереження власності? Але як, скажіть, бути в цій ситуації з російською державністю і національними інтересами? Про національну гордість помовчимо.

Copyright © 2017 RFE/ RL, Inc. Передруковується з дозволу Радіо Вільна Європа/ Радіо Свобода