Десять міфів про НАБУ
Замість кропіткого збору доказів і захисту в своєї позиції судах НАБУ демонструє критично низький рівень юридичної грамотності
Мабуть, жодна структура після Євромайдану не оточена такою кількістю міфів, як НАБУ. Рясна міфотворчість навколо діяльності цього органу - до створення і поширення якого невпинно прикладають руки і керівники бюро, і їх колеги, активісти- "антикорупціонери" - досягла воістину загрозливих розмірів. І загрожує ось-ось завалитися як Вавилонська вежа, щоб поховати під собою правду про незадоволені запити суспільства на ефективну боротьбу з корупцією. Розчищенню цих "авгієвих стаєнь" заважає нагромадження міфів навколо флагмана антикорупційної боротьби по-українськи - НАБУ.
Міф 1. "НАБУ - забійна зброя проти тотальної корупції в Україні, якої категорично вимагав Євромайдан"
Це одна з вимог Євромайдану і суспільства в цілому, яке до сих пір залишається невиконаним. Замість професійної, незалежної та ефективної структури створена повна протилежність кожній з цих вимог.
Міф 2. "Нехай в роботі бюро і є окремі недоліки - а де їх немає? - але в результаті його роботи поширення корупції в країні зменшилося"
За даними досліджень авторитетних міжнародних організацій, з моменту створення НАБУ ситуація з корупцією в країні сильно погіршилася. Зокрема, за даними Ernst & Young, два роки тому Україна була на сьомому місці за поширенням корупції в Європі, зараз - на першому. І за результатами досліджень Transparency International Україна також лідирує серед найбільш корумпованих країн в Європі та Центральній Азії.
Міф 3. "НАБУ робить все, що може, для перемоги над гідрою корупції, але через кризу там дуже мало людей і мало грошей"
Бюро - численна структура, більше 700 співробітників.Торік у бюджеті на неї виділили близько півмільярда гривень. Цього року керівництво бюро запросило і отримало в бюджеті-2017 ще на 58% більше - 773,6 млн грн.
Минулого року бюро передало до судів аж 44 справи. Для платників податків кожна доведена до суду справа ( "доведена до суду" - це аж ніяк не означає, що по цих справах судом винесені обвинувальні вироки) цим відомством обходиться більше, ніж в 10 млн грн. Плюс скандали з освоєнням бюджетів - типу дорогих шкарпеток по 373 грн за пару.
Міф 4. "Бюро, можливо, і не хапає поки зірок з неба, зате вони не залежать від політичних сил та інтересів"
Активність і конкретний зміст роботи бюро повністю визначається політичними цілями його керманичів - Артема Ситника і Гізо Углави. Вони ж діють чітко в інтересах Міхеїла Саакашвілі - досить згадати зрив приватизації ОПЗ в липні торік (злагоджена схема роботи: Саакашвілі робить гучні заяви про багатомільйонні розкрадання на заводі, а НАБУ синхронно затримує керівників підприємства, результат - приватизацію підприємства зі стартовою ціною пакету акцій в 13,175 млрд грн, або 520 млн доларів зірвано, бюджет не отримав цих мільярдів).
Є інформація про те, що шефи бюро Ситник і давній соратник Саакашвілі Углава рушать на вибори в складі політсили Саакашвілі. Інші провальні спроби бюро втрутитися у велику політику - звинувачення Манафорта з "чорною касою" ПР; демонстративно швидка і повна "відмазка" партнерів Саакашвілі Сергія Лещенка та Світлани Заліщук від звинувачень в корупції при покупці ними елітарних квартир...
Міф 5. "НАБУ перший час займалося організаційним становленням, зате тепер розгорнеться на повну так, що мало не здасться"
Тезу про становлення постійно просуває ж керівництво бюро. Хоча працює вже третій рік. І якби займалися справою як слід, вже б були конкретні результати. А так - жодної доведеної до кінця гучної справи, жодного арешту топ-корупціонера, мізерні суми, повернуті в бюджет, відсутність прогресу по "грошам Януковича" ...
Міф 6. "Вся проблема в суді і суддях - варто лише створити спеціальний Антикорупційний суд - і відразу все вийде"
Україна і так чемпіон за кількістю антикорупційних структур, у нас їх цілих шість. Ситник і Холодницький навперебій запевняють, що конче потрібна ще одна, сьома. Але вони точно так само запевняли два роки тому, що у них є все необхідне для перемоги над корупцією. Результат погоні за цим судом відомий вже зараз: кількість полчищ по боротьбі з корупцією знову не перейде в якість. Просто знадобляться нові мільйони з бюджету і продовжиться пошук причин і винних.
Міф 7. "Бюро, на відміну від політично ангажованих старих СБУ і ГПУ, займається тільки розслідуванням, причому допомагає колегам з інших відомств всім, чим може"
За час своєї роботи бюро постійно конфліктує з іншими правоохоронними структурами. Досить згадати конфлікт з ГПУ через стеження, конфлікт з НАПК через квартиру Лещенко, постійні публічні з'ясування відносин з САП, тертя з СБУ через прослуховування. Ці лінії конфлікту не вичерпані, буде продовження.
Міф 8. "Бюро стільки викривальної роботи по старих корупційних схемах потрібно виконати, що навіть при всьому бажанні влазити в бізнес-схеми у них немає ніякої можливості"
Крім того, що НАБУ "вляпався" в політичні і геополітичні афери, воно стало і активним учасником бізнес-розборок. Приклади - зрив приватизації ОПЗ, справа проти МАУ, втручання на користь олігарха Григоришина на "Запоріжжяобленерго" і так далі.
Міф 9. "На НАБУ виливають відра бруду противники ефективної боротьби з корупцією, але бюро просто ніколи відволікатися на суперечки і захищати себе в публічному просторі - його співробітникам не до піару, вони цілодобово зайняті боротьбою з корупцією"
Активність керівництва НАБУ в соціальних мережах стала притчею во язицех і для критиків роботи бюро, і для колег-антікоррупіонеров. Наприклад, у недавньому інтерв'ю журналу "Фокус" глава САП Холодницький дивується, навіщо цій структурі аж десять чоловік у прес-службі і нарікає на розвал багатьох справ через гіпетрофірованной піар-активності керівництва бюро.
Невпинне полювання за "лайками" від прихильників і симпатиків, яке веде в соцмережах НАБУ, увінчалася повним і беззастережним тріумфом. На відміну від полювання на реальних корупціонерів (про результативність роботи - див. Міф №5).
Міф 10. "НАБУ - це структура плоть від плоті громадянського суспільства, свято дотримує цивільні права всіх підозрюваних і обвинувачених. Тому і бувають проколи через сувору реальність і жорсткі правила вітчизняної політики і бізнесу"
Замість копіткого і професійного збору переконливої доказової бази і результативного захисту своєї позиції в судах НАБУ демонструє критично низький рівень юридичної грамотності. Ігнорує правові процедури, не має дотримуватися демократичних прав громадян. Щосили практикуються не підтверджені, але гучні звинувачення. А замість збору доказової бази відомство підтягує фактаж під заздалегідь висунуті звинувачення - наприклад, організовує експертизи не визнаних авторитетних структур, а маловідомих фірм-одноденок з "правильними висновками". Самих підозрюваних без достатніх на те підстав поміщають за грати, прагнучи домогтися від них уже там необхідних показань і фінансового "відкупу".
Ці схеми заступник голови НАБУ Гізо Углава широко і результативно використав у Грузії, привіз їх з собою і в Україну. Але такі підходи постійно критикували правозахисники в Грузії. Тепер їх критикують в Україні - зокрема, можна згадати недавній коментар голови правління Української Гельсінської спілки з прав людини, директора Харківської правозахисної групи Євгена Захарова у справі Мартиненка. Більш того, такі підходи не сприймає і процесуальне керівництво НАБУ - глава САП Холодницький говорив, що НАБУ діє один в один, як сталінське НКВД - "принцип такий: ми всіх закриємо, а там розберемося. Це 1937 рік".
