Окупованому Донбасу підписаний смертний вирок

Застосування сили, поневолення людей і брехня — все це задля прикриття банального великоімперського злодійства

17 березня, у третю річницю підписання так званого договору про "приєднання" Криму до РФ, в російській пресі з'явилося повідомлення про створення Інтеграційного комітету "Росія – Донбас". Поки заявлено про якесь міждержавне співробітництво між Російською Федерацією і маріонетковими республіками "ДНР" і "ЛНР".

"Росія надає істотну підтримку самопроголошеним Донецькій та Луганській народним республікам", – сказав депутат Держдуми РФ Андрій Козенко, виступаючи в Лівадійському палаці. "Назріла необхідність суспільної координації численних історико-гуманітарних зв'язків Донбасу і Росії", – додав він. За словами російського депутата, ідея створення комітету з'явилася в січні цього року, "коли лідери Донбасу Олександр Захарченко та Ігор Плотницький в перший раз відвідали Крим фактично з офіційним візитом". "Тоді ми говорили, як виживають республіки в умовах жорстокої блокади з української сторони", – сказав Козенко. Діяльність новоствореної структури, як стверджують її організатори, "буде націлена на посилення процесів гуманітарної, соціальної та культурної інтеграції Донбасу з Російською Федерацією".

Так про що ж мова? Володимир Путін має намір приєднати окупований Донбас до Російської Федерації? Невже тепер з окремих районів Донецької та Луганської області будуть робити вітрину " русского мира"? Ні, звичайно. Все якраз навпаки. Донбасу – окупованій його частині – підписаний смертний вирок. На цій території вирішено створити черговий парамілітарний анклав, що повністю фінансуватиметься з бюджету Російської Федерації. Воювати там в російських інтересах можна буде, а ось жити, розвиватися, мати перспективи – вже ні. Досить подивитися на Абхазію і Південну Осетію, щоб зрозуміти, яке майбутнє чекає на ці території, пише Лариса Волошина для "7 Дней".

Ватажки "ДНР-ЛНР" пояснили, що оскільки з Україною їх більше нічого не пов'язує, а провідний партнер у них – це Російська Федерація, вони не втрачають надії одного разу, за прикладом Криму, увійти до її складу. Розмови про "Росію – споконвічну матір" були підкріплені російськими ініціативами про визнання паспортів громадян Д-ЛНР" та пропозиціями про спрощену процедуру отримання російського громадянства всіма особами, чиї предки були народжені в СРСР, а також в Російській Імперії. Так-так. Ви не помилилися. У Російській Федерації всерйоз обговорюється можливість зарахувати до росіян всіх, хто має радянські й імперські коріння. А далі? А далі Росія наділить себе правом захищати росіян з допомогою "ввічливої агресії" по всьому світу.

Насправді процес суверенізації окупованого Донбасу – тільки частково прояв імперських амбіцій Москви. В першу чергу мова йде про банальне мародерство. Захарченко і Плотницький заквапилися інтегруватися в Росію одразу після того, як на українських підприємствах, що працюють на окупованих територіях, була введена "тимчасова адміністрація". Власність українського олігарха Рената Ахметова експропріювали ватажки бойовиків. Формально, бойовики звинувачують Україну в тому, що їм довелося привласнити українські підприємства. Мовляв, громадянська блокада поставок вугілля з ОРДЛО змусила їх піти на крайні заходи. Але по факту, на окупованих територіях з перших днів російської агресії не припинявся грабіж. "Націоналізована" власність українських залізниць, десятки підприємств Донбасу були демонтовані й вивезені в Росію, а деякі просто порізано на металобрухт. В руки бойовиків потрапили торгові мережі, гроші з банківських кас, автомобілі, що належать українським громадянам, а також житло, яке зараз активно використовують терористи у своїх цілях.

Підприємства, що належить Ренату Ахметову, – це лише епізод у широкомасштабному присвоєнні української власності. Вони працювали доти, поки це було вигідно бойовикам і їх кураторам. Сьогодні, коли в Росії прийняли рішення перетворити Донбас на подобу Придністров'я, остання номінальний економічний зв'язок між окупованою і вільною Україною розірвано. Тут варто згадати, що окупанти вже двічі самі блокували поставки вугілля з підприємств, що працюють на підконтрольній їм території, шантажем домагаючись для себе необхідних поступок. Практика припинення курсування потягів через лінію розмежування використовувалася досить активно у 2014 і 2015 роках. Цього разу її було вирішено запустити не як економічну загрозу, а для створення формального приводу.

Росії необхідно було посилити свою присутність в українській економіці. Що вона й робила, заплющуючи очі на роботу підприємств, що сплачують податки в український бюджет. Не забуваючи при цьому час від часу шантажувати Україну зупинкою стратегічно важливих об'єктів через припинення поставок з окупованих територій. А коли надії на інтеграцію окупованого Донбасу в Україну на російських умовах вичерпалися, вирішили припинити гру в економічну присутність України на окупованих територіях.

Громадянська блокада вугільних поставок стала чудовим приводом для подальшої легалізації самопроголошених утворень. Вона – лише засіб, а не причина. Причина ж у тому, що крім військових дій і заходів з дестабілізації всередині України, Росія ні на хвилину не припиняла використовувати економічний фактор як метод ведення війни. Російська сторона забороняла ввезення українських товарів на свою територію. Також заборонили транзит через РФ вантажів, що Україна поставляє в країни Митного Союзу. Але головне – Росія не цуралася займатися грабунком, привласнюючи все, що належало українським громадянам і українській державі. The New York Times якось писала, що Росія "націоналізувала" в Криму українське майно на загальну суму близько 1 мільярда доларів. За словами міністра юстиції України Павла Петренка, в результаті анексії Криму країна зазнала збитків на 1,8 трильйона гривень (67 млрд доларів).

Так, наприклад, газодобувне підприємство "Чорноморнафтогаз" втратило доступ до більшої частини своїх активів і зараз момент на межі банкрутства. На кошти та майно компанії накладено арешт і українському парламенту доводиться приймати поправки в законодавстві, щоб призупинити ліквідацію підприємства. Визнання компанії банкрутом позбавить Україну можливості відстоювати свої права на родовища в Чорному морі, які знаходяться на ліцензіях "Чорноморнафтогазу". Балансова вартість втрачених активів газодобувної компанії становить 14,9 млрд грн, що відображено в українському позові до Російської Федерації. Однак, 1 червня 2016 року Господарський суд Києва порушив справу про банкрутство "Чорноморнафтогазу" за позовом неназваної комерційної структури, якій газодобувач заборгував близько 418 тис. грн. Так підприємство, яке сьогодні практично розорене в результаті російської агресії і чиї рахунки арештовані на вимогу кредиторів, ризикує через позов у 400 тис. грн стати спусковим механізмом для позбавлення України можливості відстоювати в судах свої чорноморські родовища.

Справ, подібних "Черноморнафтагазу", сьогодні безліч. Окупація продовжує завдавати шкоди українській економіці і безпеці держави. Росія ж з допомогою українського обладнання качає газ з українських родовищ, видобуває вугілля і вивозить український метал. Ніякої блокади, про яку поширюється російська сторона, немає і ніколи не було. Є спроби української сторони захистити себе, своїх власників і свою економіку від хижацької погоні за наживою з боку РФ і її маріонеток. Коли ми чуємо від російських пропагандистів про те, що "Україна – бідна й безперспективна країна, не здатна самостійно, без допомоги Москви, досягти економічного процвітання", давайте згадаємо масштаб мародерства, вчинений Росією на окупованих українських територіях. "Якщо ми такі бідні – то чому ви нас так грабуєте?" – ось, що хочеться запитати всіх цих діячів, які думають про процвітання у відриві від української держави.

Але найжахливіше, про що зовсім забувають у світі астрономічних цифр грабунку, це те, що російська окупація робить з людьми, які залишилися на Донбасі. Сьогодні вони працюють у "сірій зоні". Хто несе перед ними відповідальність за дотримання їхніх трудових прав, справедливе нарахування заробітної плати, охорону праці на небезпечних виробництвах? Захарченко? Плотницький? Володимир Путін? Люди під владою терористичних республік – раби, на яких наживаються російські бойовики.

Росія продовжує окупацію українських територій, тому що їй це вигідно. Сьогодні у РФ з'явилася надія скористатися українською власністю для перетворення Донбасу на чинник дестабілізації української економіки і української держави. Тому вона зайнялася тим, що вміють найкраще – застосуванням сили для нехтування права власника, поневоленням людей і звичайно ж брехнею, покликаною прикрити банальне великоімперське злодійство.

Передруковується з дозволу редакції "7 Дней".