Одержимість, або як Росія на Америку підсіла
США перетворилися в системний фактор існування нинішньої РФ
Є щось принизливе і комічне в тому, як ми в Росії зробили Америку предметом наших думок, надій і цілого віяла емоцій. Швейцарський психолог і філософ Карл Густав Юнг назвав би російське ставлення до Америки одержимістю – "колективним комплексом", який розвивається, коли народ втрачає власну ідентифікацію, дезорієнтований і намагається жити чужим життям, щоб компенсувати відсутність привабливості власного буття або втрату вектора.
Ми в Росії стали жити американським життям - і вже давно. "Якщо ми одержимі, значить, є хтось сильніший за нас; той, хто володіє нами", - говорив Юнг. Отже, Америка нами "володіє", навіть якщо і не бажає цього і, якщо ми цього не можемо визнати.
Причому, мова йде не тільки про сферу свідомості. Співвіднесення з Америкою, погляд на світ через призму відносин із нею та її лідером стали підтвердженням великодержавного статусу - станового хребта російського самодержавства. Коротше: Америка перетворилася в системний фактор існування нинішньої Росії, що робить російський суверенітет зовсім не безумовним.
Кремль не може легітимізувати державність через демонстрацію свого мачизму Китаю - це було б самогубство. А робити це лише через залякування сусідів - принизливо. Для переконливості нашої державності – і віри в себе - нам потрібно співвіднесення з могутньою глобальною силою, але такою, яка б тримала себе в рамках відповідальної поведінки, тобто ігнорувала б наші витівки.
Ідеальною для Кремля була обамівська Америка, яку можна було смикати за вуса і за хвіст
Ідеальною для Кремля була обамівська Америка, яку можна було смикати за вуса і за хвіст. І вона терпіла, намагаючись не давати привід для нашого роздратування. От були часи! Але прийшов Трамп і створив нову ситуацію. Давайте подивимося, що можуть означати для Росії принципи, які висуває нинішній господар Білого Дому.
- Америка буде спиратися на національні інтереси. Яку ейфорію викликала у нас ця обіцянка Трампа. А на ділі Росія мала б перейматися. Адже Трамп розуміє "національні інтереси" як відмову не тільки від просування демократії, але й від готовності до компромісів, яка раніше була властива американському гегемонізму. Відтепер Вашингтон буде спиратися на військову силу та її нарощувати, що означає нову гонку озброєнь. Які шанси Росії в цій гонці з державою, оборонний бюджет якої становить 583 мільярда доларів?
- "Америка перш за все"! Це зовсім не ізоляціонізм, не сподівайтеся! Мова йде про войовничий націоналізм із почуттям расової переваги. І в цю схему вкладаються сподівання Кремля на "рівноправність" з Америкою? Причому, американський етнонаціоналізм неминуче посилить хвилю всіх інших націоналізмів. А це робить поділ світу на сфери впливу сумнівним. Які підстави очікувати, що в епоху вибуху націоналізму українці, білоруси або грузини раптом відмовляться від національної самосвідомості?
- Опора міжнародних відносин на транзакціонізм, тобто на угоди. Історія Трампа говорить, що він розуміє угоду як аксіому: "Переможець отримує все".
- Іран і Китай представляють загрозу для Америки. Але з якого дива Росії бути трампівським спецназом у його зіткненні з цими країнами – навіщо створювати собі проблеми?
- Америка готова співпрацювати з Росією у боротьбі з міжнародним тероризмом. Зауважте: Трамп розглядає як загрозу весь іслам. Значить, нас запрошують до боротьби з ісламською цивілізацією. І як ми з нею будемо боротися всередині Росії? Чи це не найкращий хід, щоб підірвати її зсередини!
І, нарешті, основний принцип трампівської політики - непередбачуваність, якобінська готовність зруйнувати існуючі норми і домовленості. Мабуть, в Росії Трамп вбачає союзника у своєму бунті проти нинішнього світопорядку. Але непередбачуваність Америки стане ударом по Росії, бо Кремль може дозволити собі робити несподівані кульбіти, тільки будучи впевненим у західній реакції. А якщо Трамп може відмочити все, що завгодно? Це ж кінець російській грі! Якщо мова йде про дарвінівський світ, куди нас запрошує Трамп і де всі будуть боротися за виживання будь-якими засобами, то там Росію, яка звикла мати справу з тендітним і полохливим західним співтовариством, очікує крижаний душ і неприємне протверезіння.
Справа ускладнюється ще й іншим. Спроба Трампа побачити в Росії союзника у своєму проекті "Термінатор" створює ситуацію, коли світ, озлобившись на Трампа, почне бачити в Росії свого супротивника. А як Росія буде реагувати на неминуче - русофобство американської опозиції Трампу, підозрілість Китаю, ворожість Ірану і мстивість ісламського світу? За одержимість Трампом доведеться платити - і ціна може виявитися чималою.
Коментарі