Одержимість, або як Росія на Америку підсіла

США перетворилися в системний фактор існування нинішньої РФ

Є щось принизливе і комічне в тому, як ми в Росії зробили Америку предметом наших думок, надій і цілого віяла емоцій. Швейцарський психолог і філософ Карл Густав Юнг назвав би російське ставлення до Америки одержимістю – "колективним комплексом", який розвивається, коли народ втрачає власну ідентифікацію, дезорієнтований і намагається жити чужим життям, щоб компенсувати відсутність привабливості власного буття або втрату вектора.

Ми в Росії стали жити американським життям - і вже давно. "Якщо ми одержимі, значить, є хтось сильніший за нас; той, хто володіє нами", - говорив Юнг. Отже, Америка нами "володіє", навіть якщо і не бажає цього і, якщо ми цього не можемо визнати.

Причому, мова йде не тільки про сферу свідомості. Співвіднесення з Америкою, погляд на світ через призму відносин із нею та її лідером стали підтвердженням великодержавного статусу - станового хребта російського самодержавства. Коротше: Америка перетворилася в системний фактор існування нинішньої Росії, що робить російський суверенітет зовсім не безумовним.

Кремль не може легітимізувати державність через демонстрацію свого мачизму Китаю - це було б самогубство. А робити це лише через залякування сусідів - принизливо. Для переконливості нашої державності – і віри в себе - нам потрібно співвіднесення з могутньою глобальною силою, але такою, яка б тримала себе в рамках відповідальної поведінки, тобто ігнорувала б наші витівки.

Ідеальною для Кремля була обамівська Америка, яку можна було смикати за вуса і за хвіст

Ідеальною для Кремля була обамівська Америка, яку можна було смикати за вуса і за хвіст. І вона терпіла, намагаючись не давати привід для нашого роздратування. От були часи! Але прийшов Трамп і створив нову ситуацію. Давайте подивимося, що можуть означати для Росії принципи, які висуває нинішній господар Білого Дому.

- Америка буде спиратися на національні інтереси. Яку ейфорію викликала у нас ця обіцянка Трампа. А на ділі Росія мала б перейматися. Адже Трамп розуміє "національні інтереси" як відмову не тільки від просування демократії, але й від готовності до компромісів, яка раніше була властива американському гегемонізму. Відтепер Вашингтон буде спиратися на військову силу та її нарощувати, що означає нову гонку озброєнь. Які шанси Росії в цій гонці з державою, оборонний бюджет якої становить 583 мільярда доларів?

- "Америка перш за все"! Це зовсім не ізоляціонізм, не сподівайтеся! Мова йде про войовничий націоналізм із почуттям расової переваги. І в цю схему вкладаються сподівання Кремля на "рівноправність" з Америкою? Причому, американський етнонаціоналізм неминуче посилить хвилю всіх інших націоналізмів. А це робить поділ світу на сфери впливу сумнівним. Які підстави очікувати, що в епоху вибуху націоналізму українці, білоруси або грузини раптом відмовляться від національної самосвідомості?

- Опора міжнародних відносин на транзакціонізм, тобто на угоди. Історія Трампа говорить, що він розуміє угоду як аксіому: "Переможець отримує все".

- Іран і Китай представляють загрозу для Америки. Але з якого дива Росії бути трампівським спецназом у його зіткненні з цими країнами – навіщо створювати собі проблеми?

- Америка готова співпрацювати з Росією у боротьбі з міжнародним тероризмом. Зауважте: Трамп розглядає як загрозу весь іслам. Значить, нас запрошують до боротьби з ісламською цивілізацією. І як ми з нею будемо боротися всередині Росії? Чи це не найкращий хід, щоб підірвати її зсередини!

І, нарешті, основний принцип трампівської політики - непередбачуваність, якобінська готовність зруйнувати існуючі норми і домовленості. Мабуть, в Росії Трамп вбачає союзника у своєму бунті проти нинішнього світопорядку. Але непередбачуваність Америки стане ударом по Росії, бо Кремль може дозволити собі робити несподівані кульбіти, тільки будучи впевненим у західній реакції. А якщо Трамп може відмочити все, що завгодно? Це ж кінець російській грі! Якщо мова йде про дарвінівський світ, куди нас запрошує Трамп і де всі будуть боротися за виживання будь-якими засобами, то там Росію, яка звикла мати справу з тендітним і полохливим західним співтовариством, очікує крижаний душ і неприємне протверезіння.

Справа ускладнюється ще й іншим. Спроба Трампа побачити в Росії союзника у своєму проекті "Термінатор" створює ситуацію, коли світ, озлобившись на Трампа, почне бачити в Росії свого супротивника. А як Росія буде реагувати на неминуче - русофобство американської опозиції Трампу, підозрілість Китаю, ворожість Ірану і мстивість ісламського світу? За одержимість Трампом доведеться платити - і ціна може виявитися чималою.

Оригінал

Якщо ви помітили помилку у тексті, виділіть її мишкою та натисніть комбінацію клавіш Alt+A
Коментувати
Поділитись:

Коментарі

Залишати коментарі можуть лише авторизовані користувачі

Наші автори
Мирослава Ґонґадзе Головний редактор і керівник Української служби "Голосу Америки"
Віктор Каспрук Політичний аналітик
Тарас Возняк Культуролог, директор Львівської галереї мистецтв ім. Б. Возницького
Євген Іхельзон Засновник проекту "Я люблю Азію"
Сашко Даниленко Мультиплікатор, художник
Погода