Початок нової України вже близько
2016 рік з точки зору тем, якими жила Україна, можна сміливо назвати передвісником початку
Однією з головних подій минулого року стала зміна уряду. Після того, як прем'єр-міністр Арсеній Яценюк залишив пост глави Кабінету міністрів, президенту дивом вдалося зберегти парламентську коаліцію. Такі політичні сили, як "Батьківщина" Юлії Тимошенко, "Самопоміч" Андрія Садового та Радикальна партія Олега Ляшка пішли в опозицію. Решті учасникам коаліції для голосування по ключових законопроектах доводиться залучати голоси депутатів з колишньої партії президента-втікача Януковича. Це завжди торг і не завжди в інтересах держави, - пише Лариса Волошина для американського видання "7 днів".
На початку 2016 року вперше за кілька років в Україні зафіксували початок економічного підйому. Держстат показав тривідсоткове зростання показників. Проведена реформа "Нафтогазу". Це дозволило вперше за кілька десятиліть поставити крапку в розкраданні державного бюджету з допомогою різноманітних корупційних схем в нафтогазовій сфері. Припинена "гра" тарифів, на якій наживалися українські політики і бізнесмени. У 2016 році прибуток "Нафтогазу" склав 50 млрд грн. Якщо порівняти цю цифру з сотнями мільярдів державних дотацій, які підприємство щорічно отримувало з бюджету раніше, то стає зрозумілим, що реформа в енергетичній сфері пройшла успішно.
У 2016 році прибуток "Нафтогазу" склав 50 млрд грн
Встановлення єдиних ринкових цін на газ для всіх категорій споживачів значно збільшило кількість громадян, не здатних оплатити нові платіжки на комунальні послуги. Виник високий попит на комунальні субсидії. Державною допомогою скористаються близько 7 мільйонів домогосподарств України. Уряд також запровадив механізм розстрочки комунальних платежів для тих, кому не призначена субсидія. Сьогодні розмір виплачуваних житлових субсидій складає 40 млрд грн. Це з лишком покривається прибутками ще недавно збиткового "Нафтогазу".
Найгучнішою подією року стала націоналізація найбільшої фінустанови країни – "Приватбанку". Рішенням НБУ приватний банк, пов'язаний із бізнесменом Ігорем Коломойським, був визнаний неплатоспроможним. Банкрутство такої великої установи загрожувало падінням всієї фінансової системи України. На сьогодні "Приватбанк" потребує значної докапіталізації. Україна планує влити в нього близько 150 млрд грн. Сам факт безперервної роботи банку, клієнтами якого є більше половини громадян України – це теж безумовне досягнення. У перші дні після оголошення про націоналізацію вкладники забирали до 2 млрд грн на день. Сьогодні ситуацію вдалося стабілізувати.
Крім радикального реформування енергетичної сфери та банківської системи країни уряд поставив перед собою ще одну стратегічну мету – почати відновлення виробничого потенціалу України. Тут пріоритет віддається розвитку військово-промислового комплексу і високотехнологічним виробництвам, що випускають товари з високим ступенем доданої вартості. На оборону в бюджеті 2017 року закладено 5% ВВП. У Кабміні запевняють, що з часом військові перемоги України почнуть працювати не тільки на захист держави, але й на імідж країни за кордоном.
Здатність України утримати ситуацію на фронті безпосередньо пов'язана з економічними перспективами країни. Адже якщо ВПК держава може фінансувати з бюджету, то розвиток мирних виробництв, прихід у країну інвестицій, безпосередньо пов'язаний із безпекою. У підведенні українських підсумків за 2016 рік важливо розуміти: які б не були привабливі інвестиційні умови, приплив капіталів у воюючу країну можливий тільки, коли відпаде небезпека широкомасштабного наступу російських військ на Україну. Тому всі зміни, які ми спостерігаємо сьогодні в українській економіці – це одночасно і боротьба за фізичне виживання країни.
Ще одним дуже важливим моментом стало рішення уряду України збільшити мінімальну заробітну плату в країні відразу вдвічі – до 3200 грн ($122 або $1457 у рік). Подібний крок, враховуючи, що велика частина економіки перебуває в тіні, а зарплата громадян виплачується в конвертах – це в першу чергу спроба легалізації реальних доходів населення. Після запуску електронного декларування для чиновників і членів їх сімей в 2017 році планується запустити "нульове декларування" для всіх громадян. Україна прагне стати державою, в якій всі громадяни платять податки. Це, безумовно, позитивний вектор. Адже для реформування і зростання економіки воюючій країні необхідно домогтися скоординованих зусиль влади і суспільства. Без безпосередньої участі більшості громадян у фінансуванні своєї держави безглуздо говорити про створення в країні зрілого громадянського суспільства.
Коли на Заході говорять про повільний темп українських реформ, не зовсім вірно оцінюють ситуацію
Коли на Заході говорять про повільний темп українських реформ, недостатній рівень боротьби з корупцією, не зовсім вірно оцінюють ситуацію. Україна – країна з тіньовою економікою, де в корупційних схемах бере участь більшість громадян. Хтось дає хабара, хтось - бере, а хтось працює на підприємстві, яке функціонує виключно за рахунок домовленості між представником влади і власником. Будь-які реформи в країні, настільки зануреній в корупційні схеми, що знаходиться під постійною зовнішньою військовою загрозою, вимагають підвищеної обережності. Адже "шок", підкріплений діями країни-агресора, може зруйнувати країну.
Зростання економічних показників у воюючій країні, яка в екстремальних умовах проводить економічні реформи, модернізує армію, справляється з напливом мільйонів внутрішньо переміщених осіб – це дійсно прекрасний результат. Експерти чекають, що реформи будуть продовжені. Серед пріоритетів називають: судову, земельну і податкову.
Україні необхідно відновити довіру до суду. Зняти мораторій, що забороняє власникам земель сільгосппризначення продавати свої ділянки. Необхідно прищепити громадянам звичку платити податки. Але головне - необхідно зняти бар'єри на шляху приватної економічної ініціативи громадянина, зробити країну територією реалізації економічних можливостей для всіх громадян. Суспільство ж бажає поліпшення економічного добробуту, збільшення доходів, зростання виплат та допомог. Спостерігається серйозний ідеологічний розрив між очікуваннями різних груп українців. Українські експерти, критикуючи проведені реформи, вимагають від влади почати з себе. Патерналістська частина населення, підбурена популістами всіх мастей, хоче, щоб влада "поділилася з народом". Нині в Україні борються дві моделі майбутнього. Це справжній конфлікт між соціальною та ліберальною моделями держави. Паралельно бізнесмени, які звикли до олігархічної вольниці, прагнуть зберегти свої преференції.
Сьогодні зі скрипом і болем реформується пострадянська Україна, яка вже не здатна адекватно відповідати завданням, що стоять перед державою. Але нова Україна, країна сучасна і прогресивна, ще не народилася. Її фундамент тільки закладається реформами. Вже сьогодні можна спостерігати, як під тиском суспільства змінюється частина прийнятих рішень. Але тут варто сказати, що і суспільство не завжди розуміє, чого варто прагнути. Україну штормить і лихоманить. Але вона рухається. Поки не до майбутнього. А до твердого грунту, на якому вдасться збудувати нову державу.
Нову Україну неможливо збудувати без постійної боротьби між владою та суспільством
Парадокс ситуації в тому, що мало хто розуміє: нову Україну неможливо збудувати без постійної боротьби між владою і суспільством. Природний для будь-якої розвиненої демократії антагонізм між людиною і державою сьогодні використовується в Україні популістами і проросійськими політиками як доказ неефективності влади. Суспільство переконують у необхідності беззастережної перемоги якихось "заукраїнських" сил. Влада, у свою чергу, жорстко парирує будь-які спроби поставити під сумнів її дії, наполягаючи, що критика вигідна виключно країні-окупантові. Так суспільство потрапило в "подвійні лещата" і поки що не здатне виробити ефективну модель контролю над владою, без остраху обрушити ненароком свою державу. Позначається нездатність активної частини українців створити свою партію Майдану і боротися за досягнення цілей політичним шляхом.
Сучасна Україна, яка прийде на зміну пострадянській, стане результатом компромісу між суспільством і владою. Чим більше цей компроміс буде відповідати реальній ситуації, в якій опинилася країна, тим життєздатнішою стане нова держава. Зміни, що відбуваються в Україні, як і спроби імітувати реформи – все це ґрунт, на якому суспільство формує свій запит.
Початком, провісником якого став рік 2016-й, буде момент, коли в реформацію як процес формування фундаментальних основ держави включиться суспільство. Можна не сумніватися, що дуже скоро курс розвитку країни почне вимальовуватися в колективній свідомості українців. Яка Україна народиться в результаті – не знає поки ніхто. Але те, що українське суспільство, проявляючи дивовижну зрілість в умовах погіршення рівня життя, вже сьогодні виробляє ідеологічні смисли – це хороший знак.
