Мінський тупик

Володимир Путін зацікавлений, щоб безрезультатні переговори тривали

У Мінську 29 листопада пройшли переговори глав МЗС країн "нормандського формату". Міністр закордонних справ України Павло Клімкін напередодні зустрічі заявляв про відсутність узгодженої позиції з РФ. "Я буду наполягати на нашому баченні "дорожньої карти", реальної "дорожньої карти", здатної привести до реального прогресу у виконанні Мінська", – сказав він.

Мова йде про послідовність виконання пунктів Мінських угод. Більше року Росія і Україна за посередництвом Німеччини і Франції сперечаються про порядок дій у межах даного плану. Спочатку виведення незаконних воєнізованих формувань з території України, і тільки потім вибори на цих територіях, або навпаки?, - пише Лариса Волошина для американського видання "7 днів".

Нагадаємо, через те, що Мінські домовленості не визначають послідовність виконання пунктів, лідери держав "нормандського формату" домовилися доручити главам МЗС скласти "дорожню карту".

Але "карта" – це послідовність, щодо якої так і не прийшли до згоди Петро Порошенко, Володимир Путін, Ангела Меркель і Франсуа Оланд на зустрічі в Берліні 20 жовтня. Сюрреалізм? Домовленості про досягнення домовленостей по пунктах, про яких не вдалося домовитися? – Так. Приблизно так і є.

І все тому, що в України і Росії різні уявлення про "реальний прогрес у мирному врегулюванні на Донбасі". Україна прагне взяти свої території під контроль, повернути їх у правове поле. Росія ж намагається утримати Україну в сфері свого впливу, "запхнувши" бандитські формування назад в українське державне поле за принципом Чечні.

Неконтрольована державою територія, що входить до складу країни, вмить перетвориться на чорну діру, яка роз'їсть Україну зсередини. Російському керівництву це прекрасно відомо. Тому сьогодні дипломатична боротьба за "послідовність" – це і спроба протистояти російському плану "чеченізації України".

Суть Мінських переговорів у тому, що кожен бачить у них щось своє. Павло Клімкін пообіцяв, що одним із найважливіших моментів, які він сподівається вирішити в Мінську на зустрічі глав зовнішньополітичних відомств, будуть питання звільнення заручників та політичних ув'язнених, що знаходяться в руках Росії і її маріонеток.

Міністр закордонних справ Французької Республіки Жан-Марк Еро перед початком переговорів глав МЗС країн "нормандського формату" висловив думку, що скасування санкцій Європейського Союзу проти Російської Федерації стало б зараз контрпродуктивним кроком. "Це призвело б до ослаблення цілі щодо вирішення цього конфлікту і стало б перемогою для тих, хто поставив під загрозу безпеку країни", – підкреслив Еро.

Коментуючи заклики, що звучать у Франції, особливо з боку одного з лідерів президентської передвиборної гонки Франсуа Фійона про скасування санкцій, Еро сказав: "Відмова від Мінських угод була б помилкою для наших стратегічних інтересів".

Завдяки "Мінськими угодами", документу, який не має чіткого порядку виконання, Росія отримала можливість маніпулювати ситуацією

А міністр закордонних справ Німеччини Франк-Вальтер Штайнмайер заявив, що завдяки переговорам у Мінську вдалося зменшити масштаби конфлікту на Донбасі. І з цим складно не погодитися. Але завдяки "Мінськими угодами", тобто документу, який не має чіткого порядку виконання, Росія отримала можливість маніпулювати ситуацією.

За інформацією агентства Reuters в кулуарах зустрічі в Мінську міністр закордонних справ Франції Жан-Марк Еро і його німецький колега Франк-Вальтер Штайнмайер планують обговорити з главою МЗС РФ Сергієм Лавровим ситуацію, яка склалася після захоплення більшої частини сирійського Алеппо військами Асада. "Більше, ніж будь-коли раніше, нам необхідно терміново вжити заходів, щоб покласти край військовим діям і безперешкодно надати гуманітарну допомогу", – сказав Еро у своїй заяві перед вильотом у Мінськ.

Франція, яка терміново вимагає скликати раду Безпеки ООН із ситуацією в Алеппо і тут же веде переговори щодо припинення вогню в іншій точці світу все з тим же "гарантом" – ось що таке Мінські переговори.

Українці втомилися від війни. Але ще більше вони втомилися від страху, що після чергової "многоходовочки Путіна", Європа забуде про Україну. В українській суспільній свідомості відсутня впевненість, що європейське розуміння мирного врегулювання на Донбасі збігається з українським баченням. Це розхитує ситуацію всередині України не менше, а можливо і більше, ніж невдоволення падінням рівня життя.

Тут не зайвим сказати, що повернення окупованої частини Донбасу за російським сценарієм може спровокувати всередині України процеси, які тільки погіршать ситуацію. Російська пропаганда і так намагається переконати українців у тому, що Захід готовий пожертвувати Україною задля відновлення відносин з Росією.

Антизахідні випади легко перетворюються в контексті Мінських угод у антиурядові. А звинувачення в тому, що "Порошенко торгує національними інтересами і готовий погодитися на путінське трактування Мінська", завжди містять критику реформ, невдоволення високими тарифами та прогнози щодо падіння української економіки. Сьогодні позиція Заходу в Мінських переговорах впливає на настрої українців не тільки з питань зовнішньої, але й внутрішньої політики.

Світ дозволив втягнути себе в криваві путінські переговори. Тобто в схему, за якої російське керівництво використовує загибель людей як переговорний аргумент. І тепер Росія жонглює Сирією, Донбасом, Кримом і загальносвітовою терористичною загрозою, щоразу вносячи в переговорний процес додатковий сенс.

На будь-яку спробу змусити Росію до конструктиву по Донбасу, завжди знайдеться "складна ситуація у Сирії". А сирійські бомбардування, поки вони будуть приводити до заяв західних політиків про необхідність продовжувати співпрацю з Російською Федерацією в боротьбі проти світового тероризму, будуть продовжуватися і в потрібний момент посилюватися зростанням інтенсивності боїв на Донбасі.

На жаль, російська тактика ведення мирних переговорів вже нікого не шокує і не дивує. Європа посилюється і озброюється під заклики політиків налагоджувати добрі відносини зі східним сусідом. Все це нагадує російську гібридну політику суперечливих смислів, якщо б не одне "але". Сьогодні вже мало хто готується до відбиття можливих російських інформаційних, військових та інших атак. Тому що війна, яка безпосередньо зачіпає інтереси великих світових гравців, вже йде. У Сирії, на Донбасі – на Близькому Сході і в самому центрі Європи. Її відгомони можна помітити в передвиборних баталіях і політичних кризах по всьому світу.

У доповіді, прийнятому минулого тижня переважною більшістю Європарламенту, прямо говориться про "пропагандистську війну", яку Російська Федерація веде проти Євросоюзу. В документі значиться: "Кремль активізував конфронтацію з ЄС і посилив пропагандистську війну після анексії Росією Криму і початку Росією гібридної війни на Донбасі. Росія грає активну роль в європейській медіасередовищі, прагнучи створити в європейському суспільстві політичну підтримку своїм діям, що підриває узгодженість європейської зовнішньої політики".

Переговори і зустрічі – такі ж елементи боротьби, як і спрямована на Захід російська пропаганда

Переговори і зустрічі в такій ситуації – такі ж елементи боротьби, як і спрямована на Захід російська пропаганда. Російське керівництво неодноразово намагалося зірвати зустрічі в рамках Мінська і "нормандського формату". Те ж саме стосується Сирії. Бомбардування сирійських міст тривали в той момент, коли з високих трибун російські дипломати переконували колег в російському миролюбстві. Путін зацікавлений, щоб безрезультатні переговори тривали. Але він явно побоюється, що світ прийде до спільної позиції щодо зовнішньої політики Російської Федерації і виробить консолідовану позицію з ключових питань.

Переговори щодо ситуації на Донбасі будуть і далі безрезультатними, поки країни "нормандського формату" не визначаться, хто в даній ситуації агресор, а хто жертва міжнародної агресії.

"Я сподіваюся, що у всіх сторін є необхідний рівень відповідальності і здорового глузду, щоб домогтися поліпшення", – сказав Франк-Вальтер Штайнмайер перед початком зустрічі в Мінську. Але в тому-то і справа, що поліпшення – це внесення ясності, яка поставила б крапку на російській дипломатичній грі.

Для того щоб переграти Росію, необхідно не просто вести з нею переговори щодо ситуації в Сирії, на Донбасі чи в Криму, але і готувати ґрунт для переговорів з Росією щодо ситуації, викликаної діями Російської Федерації. Необхідно почати відповідати агресору замість того, щоб постійно реагувати на створені ним кризи.

Необхідно почати відповідати агресору замість того, щоб постійно реагувати на створені ним кризи

Про те, який порядок більше відповідає здоровому глузду необхідно визначитись в першу чергу країнам-посередникам. Це і буде той необхідний рівень відповідальності, на що дуже сподіваються в Україні.

Передруковується з дозволу редакції "7 днів"

Якщо ви помітили помилку у тексті, виділіть її мишкою та натисніть комбінацію клавіш Alt+A
Коментувати
Поділитись:

Коментарі

1

Залишати коментарі можуть лише авторизовані користувачі

Наші автори
Єгор Стадний Директор аналітичного центру CEDOS
Олександр Поліщук Військовий дипломат, аналітик Фонду "Майдан закордонних справ"
Андрій Таїцький Викладач англійської мови. Працює у В'єтнамі
Сергій Тарута Народний депутат, лідер партії "Основа"
Вероніка Мудра Голова громадської організації "Біла Стрічка"
Погода