Єдність Європи в енергополітиці померла

Жовтневе рішення Єврокомісії щодо дозволу Газпрому максимізувати до рівня 90% використання газопроводу OPAL (суходільне продовження "Північного потоку") на території Німеччини викликає дедалі більше негативну реакцію як в Україні, так і в Європі

Першою відреагувала польська сторона. Національна нафтогазова компанія Польщі PGNiG заявила, що вона буде позиватись до ЄК. Реакція української сторони - МЗС і президента - була також різкою. НАК "Нафтогаз України" ще до прийняття офіційного рішення Єврокомісією вказав на його негативні наслідки та втрати, яких зазнає Україна.

Рішення прийнято. Які його фундаментальні наслідки для ЄС та України?

1. Це потужний удар по проекту створення Енергетичного Союзу, ініційованого Польщею, як механізму енергетичної солідарності країн ЄС. Цей союз втрачає сенс, коли нехтуються базові принципи енергетичного законодавства, коли гравцю з-за меж ЄС, який тотально і брутально ігнорує міжнародне право, вмикається зелене світло для подальшої газової експансії. "Єдиний голос" ЄС у зовнішній енергетичній політиці помер, так і не народившись. В енергетичні відносини між країнами-членами ЄС вноситься додатковий потенціал недовіри.

"Єдиний голос" ЄС у зовнішній енергетичній політиці помер, так і не народившись

2. Рішення ЄК прокладає шлях для схожого рішення або ж "умивання рук" Брюсселем з приводу проекту "Північний потік – 2".

3. Дане рішення підтверджує припущення про те, що Німеччина прагне повернутися до бізнесу з Росією як зазвичай, ігноруючи, що агресія РФ проти України продовжується, Росія утримує окуповані території на Донбасі та Крим. З метою повернення до традиційних бізнес-відносин, хоча торгівля газом ніяк не постраждала від санкцій ЄС, Німеччина проштовхує вигідні їй та низці орієнтованих на Москву країн, рішення.

4. Це нечуваний удар по авторитету Єврокомісії, оскільки Брюссель виявився у ролі своєрідної "печатки" в руках Берліна на рішенні німецького регулятора, яке абсолютно ігнорує інтереси інших країн-членів, зокрема, Польщі. Це підтверджує, що Німеччина трансформує спільні інтереси ЄС під своє бачення, свої інтереси і дедалі більше вивищується над іншими.

Німеччина трансформує спільні інтереси ЄС під своє бачення, свої інтереси і дедалі більше вивищується над іншими

5. Дії ЄК здатні завдати шкоди Україні, як в грошову вимірі – додаткова втрата надходжень від транзиту, так і плані взаємної довіри та здійснення реформ європейського взірця, що базуються на енергетичному законодавстві ЄС, яке Україна імплементує.

Поглянемо на останнє уважніше. Стаття 274 "Співробітництво у сфері використання інфраструктури" Угоди про асоціацію важлива тим, що в секторі енергоспівробітництва зобов'язує сторони – не тільки Україну, а й Євросоюз і його інституції – погоджувати одна з одною свої плани, програми, проекти і враховувати існуючий потенціал при реалізації тих чи інших проектів.

У контексті рішення ЄК щодо OPAL вона мусила би взяти до уваги те, що українська газотранспортна система має майже 50-відсотковий профіцит потужностей для того, щоб забезпечити додаткові прокачки газу європейським споживачам. Якби цих потужностей бракувало, тоді логічно, ЄК мала б прийняти відповідне рішення задля розширення обсягів постачання Газпрому.

Єврокомісія ж раптом "забула" положення нею ж випущених у лютому 2015-го та 2016-го року документів, присвячених формуванню Енергетичного Союзу "Energy Union Package. A Framework Strategy for a Resilient Energy Union with a Forward-Looking Climate Change Policy" та "Proposal for a Regulation of the European Parliament and of the Council concerning measures for safeguard of gas supply and repealing Regulation (EU) №994/2010". Вони передбачають запуск оновленого стратегічного енергетичного партнерства з Україною. Рішення ЄК по OPAL аж ніяк не сприяє не тільки оновленню стратегічного партнерства, але й не відповідає цьому поняттю як такому.

Українська сторона має попередити "гібридних друзів" з Брюсселя про те, що знімає з себе будь-яку відповідальність щодо забезпечення стабільності транзиту газу до ЄС

Українська сторона має попередити "гібридних друзів" з Брюсселя про те, що знімає з себе будь-яку відповідальність щодо забезпечення стабільності транзиту газу до ЄС. Оскільки в умовах, коли Газпром буде більше використовувати не український маршрут, а систему Nord Stream – OPAL в контексті прийнятого ЄК рішення, то українська ГТС технологічно може опинитися в режимі нестабільного функціонування - "Газпром" не забезпечуватиме належного тиску, як це було влітку цьогоріч.

"Укртрансгаз" покривав низький тиск на виході з російських труб своїм газом, щоб не порушити існуючі технічні умови на транзит газу та його передачу європейським споживачам на вихідних пунктах. За цих обставин, за такого рішення ЄК, українська сторона має повністю зняти свою відповідальність і перекласти її на Єврокомісію. Тим більше, Нафтогаз не є третьою стороною у двосторонніх контрактах між Газпромом та його європейськими клієнтами.

ЄК створює для російського монополіста легальну передумову для маніпулювання напрямками та обсягами постачання газу в Європу

Своїм рішенням ЄК по суті створює для російського монополіста легальну передумову для маніпулювання напрямками та обсягами постачання газу в Європу, що здатне спричинити додаткові турбулентності на газовому ринку ЄС. Тобто мова йде про Статтю 276 "Збій у постачанні" Угоди про асоціацію. Там чітко вказується, що "оператори системи передачі вживатимуть необхідні заходи для того, щоб... а) мінімізувати ризик випадкового переривання, скорочення або зупинки транзиту і транспортування". Рішення ЄК підвищує ці ризики, оскільки Газпром, зменшивши постачання до ЄС до мінімальних рівнів, як це він вже робив у І кварталі 2015 року, щоб унеможливити реверсні прокачки з Європи до України, може дестабілізувати і спричинити нестабільний транзит або й його переривання. Звісно, відповідальність буде через масовану пропаганду покладена на українську сторону.

Хоча, у даній статті є п. 3, який чітко фіксує, що сторона не повинна нести відповідальності за переривання або скорочення постачання внаслідок дій, пов'язаних з третьою країною або особою, яка знаходиться під контролем чи юрисдикцією третьої країни. Але, як показують події 2009 року, Єврокомісія не здатна оперативно визначити ініціатора зловмисних дій.

Власне, нездатність чи небажання Брюсселя офіційно "винести вердикт" з приводу того, що сталося у січні 2009-го – Україна перервала транзит, чи Росія припинила постачання – й заохочує російську сторону до повторення кризового сценарію. А він їй конче необхідний як останній аргумент, щоб переконати ЄК у необхідності дати згоду на "Північний потік – 2". Україна, мовляв, ненадійна транзитна ланка.

Рішення Єврокомісії підриває реформу нафтогазового сектору України

Також рішення Єврокомісії підриває реформу нафтогазового сектору України, зокрема, в частині анбандлінгу Нафтогазу. Рішення сприяє зниженню транзиту через українську ГТС, а якщо в цьому контексті ЄК ще й погодить питання Nord Stream – 2, то не стільки Газпром, скільки Єврокомісія залишить нашу ГТС без транзиту і 2 млрд дол. надходжень. Тобто ГТС, яка виділяється в окреме підприємство зі складу Нафтогазу, буде збитковим апріорі.

Українська сторона має розглянути опцію про призупинення (не припинення) реорганізації Нафтогазу, яка призведе до збитків. Потрібні термінові консультації з ЄК. Якщо комісія прийме рішення про компенсацію Україні втрат від наданого Газпрому дозволу на максимізацію використання OPAL, то можна буде вести мову про подальші кроки.

Дивує, що ЄК чомусь зосередилась переважно на забезпеченні комфортності Газпрому на ринках країн ЄС, і вперто не помічає інших можливостей, які відповідають фундаментальному принципу диверсифікації джерел, шляхів та постачальників.

Наприклад, не ставить жодних вимог до РФ по розблокуванню нею транзиту природного газу з Центральної Азії до Європи через Україну. ЄК не ставить питання про можливість закуповувати газ у незалежних його видобувників у Росії. Не робиться кроків на створення привабливих умов імпорту СПГ зі США, перші пілотні постачання якого вже стартували цього року. ЄК не приділила належної уваги польсько-норвезькому проекту Northern Gate, по якому газ з Північного моря може надійти до Польщі та інших країн Центральної та Східної Європи. Усе це не в полі уваги ЄК.

За такого підходу Україні та Польщі варто скоординувати свої дії проти Єврокомісії. Показовим стане, чи будуть готові підтримати Польщу її партнери по Вишеградській групі та по "групі 10-ти" - країн-підписантів відомого звернення до ЄК проти проекту "Північний потік-2".

За обставин вкрай неоднозначних процесів в ЄС, ослабленні його інститутів, Україна повинна визначити глибину інтеграції, щоб не створити – у випадку продовження негативних тенденцій в ЄС – додаткових надмірних залежностей. Позитивна в основі своїй польська ідея Енергосоюзу в рамках ЄС практично приречена на фіаско. За умов диктату сильних членів ЄС й ігнорування ними інтересів та протестів слабших, вона стане копією уже створеного у 2005 році тим же ЄС Енергетичного співтовариства – такою ж кволою і неефективною.

Тому, Києву та Варшаві варто перейти в режим жорсткого діалогу з ЄК в енергетичній сфері, щоб запобігти можливим втратам від безвідповідальних дій Брюсселя.

Публікується з дозволу автора

Оригінал - на сайті Центру дослідження армії, конверсії і роззброєння