Четверту світову Москва стратегічно програла

День початку Четвертої світової війни вибитий на медальках за взяття Криму – 20 лютого 2014 року

Четверта світова війна – це не мій мем, а кремлівських пропагандистів. Особливо він був у них популярний "Російської фашистської весни" 2014 року. З тих пір став звучати все рідше, а в наші дні і зовсім зійшов нанівець.

Я цей мем часто згадував. Він мені подобався своєю повною виразністю, що втілювала містечкові геополітичні та історіософічні фантазми кремлівських мрійників. В обраній нумерації (четверта) явно прочитувалася мрія про реванш за поразку СРСР у Третій (холоднії) світовій війні, так само як Друга світова війна була для Німеччини спробою реваншу за поразку у Першій, - пише Андрій Піонтковський для "Радіо Свобода".

Гітлерівська зовнішньополітична ідеологія (розділений народ, збирання споконвічних земель, право і навіть священний обов'язок "захищати" етнічних росіян по всьому світу) найбільш повно і безсоромно була представлена urbi et orbi у знаменитій кримській промові вождя "Русского мира" в Федеральних зборах 18 березня 2014 року.

Таким ідеологічним документом Четвертої світової війни стали одкровення Путіна на зустрічі з любим народом у квітні 2014 року: план конкретної військової операції "Новоросія" по анексії 10-12 областей України. Завершувало цей триптих-2014 осінній валдайський виступ президента перед західними "експертами-лакеями". Для нього невідомий спічрайтер дбайливо підібрав витяги з двох останніх листів Гітлера Чемберлену від 23 і 25 серпня 1939 року, що залишилися без відповіді.

В цілому була розроблена ідеологія Четвертої світової війни ("Русский мир"), запропоновано обґрунтування агресивних акцій (захист етнічних росіян і російськомовних по всьому світу). Був створений і отримав бойове хрещення новий вид військ для гібридної війни – Сили спеціальних операцій – "ввічливі зелені чоловічки", які здійснюють терористичну діяльність за кордоном без офіційного оголошення війни. У свідомість обивателя наполегливо впроваджувалася ідея саме глобальної війни "Русского мира" проти безбожних англосаксів, проти Заходу на чолі зі США. Біснуваті на телешоу щодня переконували нас, що не з Україною якоюсь ми воюємо, а зі США на території України.

Навіть найскромніша практична реалізація амбітної ідеї "збирання споконвічних російських земель" потребує зміни державних кордонів принаймні двох країн – членів НАТО – Латвії та Естонії.

І які ж інструменти, крім знаменитої "духовності" і "зелених чоловічків", могло б задіяти для успішної конфронтації з блоком НАТО і анексії територій країн, що входять до нього, держава, що в рази поступається Північноатлантичному альянсу в економічному розвитку, науково-технологічному рівні, потенціалі конвенціональних збройних сил? Тільки загрозу застосування ядерної зброї.

Інструменти гібридної світової війни різноманітні: це і заяви російського МЗС про утиски етнічних росіян, і регулярні вторгнення військових літаків РФ в повітряний простір сусідніх країн, "жарт" Путіна про те, за скільки днів він дійде до Риги, Талліна, Вільнюса, Варшави і Бухареста, і багато іншого.

Ідеологія "Русского мира" була відкинута російським населенням України, яке залишилося в переважній своїй більшості вірним українській державі та її європейському вибору

Але вирішальну роль у гібридному арсеналі (і не тільки щодо Балтії) відігравало наростаюче брязкання ядерною зброєю, залякування ядерною зброєю, прямий шантаж загрозою застосування ядерної зброї. "Чи готові ви померти за Нарву?" – фактично ставив Путін Заходу класичне гітлерівське питання 30-х років, що у той час стосувалося Данцигу. Його пропагандисти і "експерти" відкрито погрожували, що якщо "зелені чоловічки" з'являться в Прибалтиці, а НАТО наважиться прийти на допомогу балтійським державам, то Росія застосує ядерну зброю.

Такий був задум Четвертої світової війни. Вона триває вже більше двох з половиною років. День її початку вибитий, як відомо, на медальках за взяття Криму – 20 лютого 2014 року. Можна вже підвести деякі підсумки. Вони невтішні для Кремля. Він зазнав три фундаментальних поразки в затіяній ним конфронтації з навколишнім світом.

По-перше, найболючіше – поразка в Україні, гірша за військову. Метафізична. Ідеологія "Русского мира" була відкинута російським населенням України, яке залишилося в переважній своїй більшості вірним українській державі та її європейському вибору. І росіяни так само борються і будуть боротися з агресором в лавах української армії, як і етнічні українці. Війна, нав'язана Кремлем Україні, – це не територіальний спір про Крим або Донецьк і не етнічний конфлікт. Це вирішальне світоглядне зіткнення спадкоємців Київської Русі та спадкоємців Золотої Орди, в якому ординці були приречені.

Війна, нав'язана Кремлем Україні, – це вирішальне світоглядне зіткнення спадкоємців Київської Русі та спадкоємців Золотої Орди

Друге – провалився ядерний шантаж Кремля щодо Прибалтики. Липневий саміт НАТО у Варшаві предметно відповів не лише на словах, але і на ділі (розміщенням військових контингентів) на питання хорошого Гітлера. Альянс буде захищати Прибалтику, як і будь-яку іншу територію країн – членів НАТО. Путінське питання повернулося рикошетом: "А чи готові ви, пане Путін, померти за Нарву?" Але пан Путін командує підневільними ординцями зовсім не для того, щоб вмирати за Нарву. З Москви відразу почулися інші голоси: "Ми занадто розумні, щоб застосовувати ядерну зброю і починати Третю світову війну, ми моськи порівняно з НАТО, так, скіфи ми, азіати ми, мільйони нас, але вас тьми і тьми, цілих 600 мільйонів в країнах НАТО". Кисельову вказано на неприпустимість провокаційних висловлювань.

І нарешті, уявна перемога Путіна в Сирії, де він дійсно витирав ноги об американців і під приводом боротьби з тероризмом послідовно знищував і продовжує знищувати будь-яку опозицію Асаду. Але ця так звана перемога обернулася клеймом військового злочинця.

Три великі зовнішньополітичні поразки. Четверта світова війна стратегічно програна. Немає жодних перспектив ні на одному з її ключових фронтів. Це зрозуміло всім у Кремлі, крім хіба що Миколи Патрушева (секретар Радбезу РФ із 2008 року, - ред.). Коли знавець російської душі говорив: "Для нас, росіян, і смерть красна" – він мав на увазі яких завгодно росіян, тільки не себе особисто. Значить, треба зіскакувати і шукати, як про це давно вже пишуть близькі до Кремля аналітики, якесь "нове мирне співіснування" з вічно проклинаємим і вічно привабливим Заходом.

Начальник Генерального штабу російської армії генерал Валерій Герасимов збагатив світову військову науку новаторською концепцією "гібридної війни". На жаль, в ній був відсутній найважливіший розділ "гібридна капітуляція". Спробуємо частково заповнити цей прикрий пробіл.

Мистецтво гібридної капітуляції полягає в тому, щоб про неї було повідомлено гібридного супротивника, але ні в якому разі не здогадувалася гібридна вітчизняна патріотична громадськість. "Кремлівські" вже усвідомили, що будь-яка спроба ескалації українською або балтійському напрямків викличе жорстку відсіч гібридного противника. Тому вгамовувати розігріту ними хіть телевізійного обивателя залишається тільки в Сирії за дуже простою схемою: оголосивши всіх супротивників Асада (а це більшість населення країни) терористами, а їх дітей – майбутніми терористами, знищувати всіх без розбору. Взагалі вся сирійська кампанія була насамперед з метою відволікання уваги гібридного народу від вже тоді очевидного провалу початковго плану Четвертої світової війни.

Чим безкарніше куражиться Путін в сирійському небі, тим безнадійніше він занурює себе в очах всього світу в тисячолітню релігійну війну. І затягує туди за собою всю Росію

Порівняйте вже згадувану вище валдайську промову в 2014 році з виступом того ж оратора на Валдайському форумі минулого тижня. Майже вся промова була присвячена Україні в 2014-му – і ні слова про неї в 2016-м. Зате дуже багато про Сирію плюс щось про Ірак. Генштаб РФ вірнопіданнійше звернувся до Верховного Головнокомандувача з проханням відновити бомбардування Східного Алеппо з гуманітарною метою порятунку його мирних жителів.

А що ж наш гібридний противник, що вже прийняв гібридну капітуляцію "Русского мира" в Європі? Чому він так байдуже дивиться на цей ланцюг безглуздих військових злочинів? Може бути, це зовсім не дурниця американців, а їх особливий цинічний розум. Чим безкарніше куражиться Путін в сирійському небі, тим глибше і безнадійніше він занурює себе в очах всього світу в тисячолітню релігійну війну. І затягує туди за собою всю Росію.

Copyright © 2016 RFE / RL, Inc. Передруковується з дозволу Радіо Вільна Європа/ Радіо Свобода

Якщо ви помітили помилку у тексті, виділіть її мишкою та натисніть комбінацію клавіш Alt+A
Коментувати
Поділитись:

Коментарі

Залишати коментарі можуть лише авторизовані користувачі

Наші автори
Анастасія Леухіна Голова ГО "Горизонталі", викладач Київської школи економіки
Світлана Фус Дієтолог
Микола Несенюк Журналіст
Ольга Решетилова Координаторка Медійної ініціативи за права людини
Любов Морозова Музикознавиця
Погода