Четверту світову Москва стратегічно програла

День початку Четвертої світової війни вибитий на медальках за взяття Криму – 20 лютого 2014 року

Четверта світова війна – це не мій мем, а кремлівських пропагандистів. Особливо він був у них популярний "Російської фашистської весни" 2014 року. З тих пір став звучати все рідше, а в наші дні і зовсім зійшов нанівець.

Я цей мем часто згадував. Він мені подобався своєю повною виразністю, що втілювала містечкові геополітичні та історіософічні фантазми кремлівських мрійників. В обраній нумерації (четверта) явно прочитувалася мрія про реванш за поразку СРСР у Третій (холоднії) світовій війні, так само як Друга світова війна була для Німеччини спробою реваншу за поразку у Першій, - пише Андрій Піонтковський для "Радіо Свобода".

Гітлерівська зовнішньополітична ідеологія (розділений народ, збирання споконвічних земель, право і навіть священний обов'язок "захищати" етнічних росіян по всьому світу) найбільш повно і безсоромно була представлена urbi et orbi у знаменитій кримській промові вождя "Русского мира" в Федеральних зборах 18 березня 2014 року.

Таким ідеологічним документом Четвертої світової війни стали одкровення Путіна на зустрічі з любим народом у квітні 2014 року: план конкретної військової операції "Новоросія" по анексії 10-12 областей України. Завершувало цей триптих-2014 осінній валдайський виступ президента перед західними "експертами-лакеями". Для нього невідомий спічрайтер дбайливо підібрав витяги з двох останніх листів Гітлера Чемберлену від 23 і 25 серпня 1939 року, що залишилися без відповіді.

В цілому була розроблена ідеологія Четвертої світової війни ("Русский мир"), запропоновано обґрунтування агресивних акцій (захист етнічних росіян і російськомовних по всьому світу). Був створений і отримав бойове хрещення новий вид військ для гібридної війни – Сили спеціальних операцій – "ввічливі зелені чоловічки", які здійснюють терористичну діяльність за кордоном без офіційного оголошення війни. У свідомість обивателя наполегливо впроваджувалася ідея саме глобальної війни "Русского мира" проти безбожних англосаксів, проти Заходу на чолі зі США. Біснуваті на телешоу щодня переконували нас, що не з Україною якоюсь ми воюємо, а зі США на території України.

Навіть найскромніша практична реалізація амбітної ідеї "збирання споконвічних російських земель" потребує зміни державних кордонів принаймні двох країн – членів НАТО – Латвії та Естонії.

І які ж інструменти, крім знаменитої "духовності" і "зелених чоловічків", могло б задіяти для успішної конфронтації з блоком НАТО і анексії територій країн, що входять до нього, держава, що в рази поступається Північноатлантичному альянсу в економічному розвитку, науково-технологічному рівні, потенціалі конвенціональних збройних сил? Тільки загрозу застосування ядерної зброї.

Інструменти гібридної світової війни різноманітні: це і заяви російського МЗС про утиски етнічних росіян, і регулярні вторгнення військових літаків РФ в повітряний простір сусідніх країн, "жарт" Путіна про те, за скільки днів він дійде до Риги, Талліна, Вільнюса, Варшави і Бухареста, і багато іншого.

Ідеологія "Русского мира" була відкинута російським населенням України, яке залишилося в переважній своїй більшості вірним українській державі та її європейському вибору

Але вирішальну роль у гібридному арсеналі (і не тільки щодо Балтії) відігравало наростаюче брязкання ядерною зброєю, залякування ядерною зброєю, прямий шантаж загрозою застосування ядерної зброї. "Чи готові ви померти за Нарву?" – фактично ставив Путін Заходу класичне гітлерівське питання 30-х років, що у той час стосувалося Данцигу. Його пропагандисти і "експерти" відкрито погрожували, що якщо "зелені чоловічки" з'являться в Прибалтиці, а НАТО наважиться прийти на допомогу балтійським державам, то Росія застосує ядерну зброю.

Такий був задум Четвертої світової війни. Вона триває вже більше двох з половиною років. День її початку вибитий, як відомо, на медальках за взяття Криму – 20 лютого 2014 року. Можна вже підвести деякі підсумки. Вони невтішні для Кремля. Він зазнав три фундаментальних поразки в затіяній ним конфронтації з навколишнім світом.

По-перше, найболючіше – поразка в Україні, гірша за військову. Метафізична. Ідеологія "Русского мира" була відкинута російським населенням України, яке залишилося в переважній своїй більшості вірним українській державі та її європейському вибору. І росіяни так само борються і будуть боротися з агресором в лавах української армії, як і етнічні українці. Війна, нав'язана Кремлем Україні, – це не територіальний спір про Крим або Донецьк і не етнічний конфлікт. Це вирішальне світоглядне зіткнення спадкоємців Київської Русі та спадкоємців Золотої Орди, в якому ординці були приречені.

Війна, нав'язана Кремлем Україні, – це вирішальне світоглядне зіткнення спадкоємців Київської Русі та спадкоємців Золотої Орди

Друге – провалився ядерний шантаж Кремля щодо Прибалтики. Липневий саміт НАТО у Варшаві предметно відповів не лише на словах, але і на ділі (розміщенням військових контингентів) на питання хорошого Гітлера. Альянс буде захищати Прибалтику, як і будь-яку іншу територію країн – членів НАТО. Путінське питання повернулося рикошетом: "А чи готові ви, пане Путін, померти за Нарву?" Але пан Путін командує підневільними ординцями зовсім не для того, щоб вмирати за Нарву. З Москви відразу почулися інші голоси: "Ми занадто розумні, щоб застосовувати ядерну зброю і починати Третю світову війну, ми моськи порівняно з НАТО, так, скіфи ми, азіати ми, мільйони нас, але вас тьми і тьми, цілих 600 мільйонів в країнах НАТО". Кисельову вказано на неприпустимість провокаційних висловлювань.

І нарешті, уявна перемога Путіна в Сирії, де він дійсно витирав ноги об американців і під приводом боротьби з тероризмом послідовно знищував і продовжує знищувати будь-яку опозицію Асаду. Але ця так звана перемога обернулася клеймом військового злочинця.

Три великі зовнішньополітичні поразки. Четверта світова війна стратегічно програна. Немає жодних перспектив ні на одному з її ключових фронтів. Це зрозуміло всім у Кремлі, крім хіба що Миколи Патрушева (секретар Радбезу РФ із 2008 року, - ред.). Коли знавець російської душі говорив: "Для нас, росіян, і смерть красна" – він мав на увазі яких завгодно росіян, тільки не себе особисто. Значить, треба зіскакувати і шукати, як про це давно вже пишуть близькі до Кремля аналітики, якесь "нове мирне співіснування" з вічно проклинаємим і вічно привабливим Заходом.

Начальник Генерального штабу російської армії генерал Валерій Герасимов збагатив світову військову науку новаторською концепцією "гібридної війни". На жаль, в ній був відсутній найважливіший розділ "гібридна капітуляція". Спробуємо частково заповнити цей прикрий пробіл.

Мистецтво гібридної капітуляції полягає в тому, щоб про неї було повідомлено гібридного супротивника, але ні в якому разі не здогадувалася гібридна вітчизняна патріотична громадськість. "Кремлівські" вже усвідомили, що будь-яка спроба ескалації українською або балтійському напрямків викличе жорстку відсіч гібридного противника. Тому вгамовувати розігріту ними хіть телевізійного обивателя залишається тільки в Сирії за дуже простою схемою: оголосивши всіх супротивників Асада (а це більшість населення країни) терористами, а їх дітей – майбутніми терористами, знищувати всіх без розбору. Взагалі вся сирійська кампанія була насамперед з метою відволікання уваги гібридного народу від вже тоді очевидного провалу початковго плану Четвертої світової війни.

Чим безкарніше куражиться Путін в сирійському небі, тим безнадійніше він занурює себе в очах всього світу в тисячолітню релігійну війну. І затягує туди за собою всю Росію

Порівняйте вже згадувану вище валдайську промову в 2014 році з виступом того ж оратора на Валдайському форумі минулого тижня. Майже вся промова була присвячена Україні в 2014-му – і ні слова про неї в 2016-м. Зате дуже багато про Сирію плюс щось про Ірак. Генштаб РФ вірнопіданнійше звернувся до Верховного Головнокомандувача з проханням відновити бомбардування Східного Алеппо з гуманітарною метою порятунку його мирних жителів.

А що ж наш гібридний противник, що вже прийняв гібридну капітуляцію "Русского мира" в Європі? Чому він так байдуже дивиться на цей ланцюг безглуздих військових злочинів? Може бути, це зовсім не дурниця американців, а їх особливий цинічний розум. Чим безкарніше куражиться Путін в сирійському небі, тим глибше і безнадійніше він занурює себе в очах всього світу в тисячолітню релігійну війну. І затягує туди за собою всю Росію.

Copyright © 2016 RFE / RL, Inc. Передруковується з дозволу Радіо Вільна Європа/ Радіо Свобода