Чим Мазепа не вгодив новим патріотам
Нео-патріоти заповзято вчать інших, як любити Україну. Мовляв, що це у нас за культура? Що за історія? Давайте вигадаємо нову
От що демонструє заповзята дискусія щодо "аеропорта імені Мазепи".
Є досить широка категорія - "нео-патріоти". Це люди російсько-радянської культури, що не так давно перейшли в категорію "українських патріотів".
Тут нічого паганого немає. Український патріотизм - це не чиясь монополія. Любиш Україну - то люби собі, як вважаєш за потрібне.
Але нео-патріоти чомусь заповзято вчать цьому інших. Мовляв, я - патріот, але що це у нас за культура? Що за історія? Давайте разом вигадаємо нову історію та культуру, яка буде подобатись особисто нам.
Наприклад, зробимо українцем Малевича? А що, так у нас хоч культура буде, бо так її немає, а усілякі "Наталки-полтавки" нам не подобаються.
І починають вони займатися цим "конструктивізмом". Хоча реальну історію України та її культури все одно не знають, бо вчили, у кращому випадку, від радянських вчителів або від пост-радянських, тобто із потужним впливом "совка".
Але ні, вони "конструюють Україну", яка би подобалася саме їм.
І тут теж немає нічого паганого. Я далекий від думки, що має бути один "ідеологічно-вивірений образ України" та якась шаблонна "українська культура".
Але вони починають нав'язувати своє бачення іншим, обзивають "дебілами шароварними" тих, кому їх штучні конструкти не подобаються.
Любі друзі! Хочете бути патріотами - будьте ними! Але не треба навантажувати вашими комплексами інших.
Якщо вам, аби бути патріотом, обов'язково потрібно, щоб "українцем" був Малевич або Булгаков - це ваші особисті проблеми
Якщо вам, аби бути патріотом, обов'язково потрібно, щоб "українцем" був Малевич або Булгаков - це ваші особисті проблеми, та пережитки російського імперського мислення, носії якого схильні привласнювати усі досягнення світової культури.
В Україні досить багато цікавого. Й історія цікава. Й оригінальні є митці. І те, що всьому цьому не вчили у радянських та не менш совкових пост-радянських школах - це проблема лише тих, хто всього цього не вивчив.
Особисто я вважаю, що в Україні є місце і Малевичу, і Котляревському, і ще будь-кому, але ні в кого немає монополії на єдино-вірну культурну лінію. Зрештою, саме суспільство визначає, що йому потрібніше у цей момент.
Я не хочу будти представником "Росії-2", де стверджують свою величність привласненням усього на світі. Це - імперські атрибути, які нікому в Україні не потрібні.
Коментарі