Дональд Трамп, Віктор Янукович і негативне голосування
Жителі Західної України, які є найбільшими прихильниками європейської інтеграції, віддали країну Януковичу
Президентські вибори в США у листопаді цього року своїми кандидатами, електоральними настроями і загрозами антидемократичних тенденцій все більше нагадують українські перегони шестирічної давнини. Однак американські виборці навряд чи вчинять так, як українці в 2010 р., що проголосували проти обох кандидатів; тому Гіларі Клінтон здобуде перемогу на виборах завдяки позитивному та негативному голосуванню за неї. У 2010 р. Юлія Тимошенко програла вибори внаслідок того, що багато виборців вирішили не голосувати проти Віктора Януковича.
Трамп – найзручніший для Клінтон опонент, адже він спонукатиме багатьох американців проголосувати за неї тільки аби не переміг він (так зване негативне голосування). Клінтон також підтримають більшість жінок після шовіністичних коментарів Трампа, а також тому, що вона стала першою жінкою-кандидатом на президентських виборах за сто років після того, як жінки отримали право голосу. Меншини, зокрема латиноамериканці, також здебільшого підтримають Клінтон – внаслідок відвертого расизму Трампа, спрямованого проти мексиканських іммігрантів і навіть американців мексиканського походження, зокрема судді Ґонзало Куріеля.
Трамп – найзручніший для Клінтон опонент, адже він спонукатиме багатьох американців проголосувати за неї тільки аби не переміг він
Перемога Клінтон буде на користь Україні, адже Дональд Трамп підтримує вихід США із НАТО (що покладе край цьому альянсу), негативно оцінює санкції проти Росії і прагне встановити добрі відносини з російським президентом Володимиром Путіном. Москва, у свою чергу, прагне перемоги расиста, ксенофоба і націоналіста Трампа, адже в Росії існує дуже багато його аналогів, таких як лідер Ліберально-демократичної партії Володимир Жириновський, керівник руху "Російська національна єдність" Олександр Баркашов чи лідер "Міжнародного євразійського руху" Олександр Дугін.
У багатьох країнах, що вже стали демократіями чи рухаються в цьому напрямі, виборці часто опиняються в складному становищі під час президентських виборів, коли перемога одного з кандидатів загрожує демократичним регресом чи – як у випадку України – створенням мафіозного неорадянського авторитарного режиму (що я прогнозував ще під час президентської кампанії Януковича та одразу після її завершення).
У Франції й Австрії виборці підтримали кандидатів, які становили альтернативу до неонацистського крайньо правого претендента у першому випадку та націонал-популіста – в другому випадку. Наприклад, мій знайомий соціаліст із Франції проголосував на виборах 2002 р. за консервативного кандидата Жака Ширака, аби не дати перемогти лідеру неонацистського "Національного фронту" Жан-Марі Ле Пену. Водночас переконаний республіканець із Вашингтону сказав мені цього місяця, що голосуватиме на виборах за Клінтон, хоч вона не подобається її ще з 1990-х рр.
На цьогорічних виборах у США обидва кандидати мають двозначні негативні рейтинги довіри; при цьому частка тих, хто негативно до них ставиться, є рекордною – 57% у випадку Трампа та 52% у випадку Клінтон.
Однак американські виборці поведуть себе більш зріло, ніж це зробили українці шість років тому, і проголосують проти Трампа (підтримавши таким чином Клінтон). В Україні в 2010 р. так звана львівська "інтелігенція" і націоналістична "Свобода" ненавиділи Юлію Тимошенко більше, ніж любили Україну і тому прислухались до поради тодішнього президента Віктора Ющенка проголосувати і проти Януковича, і проти Тимошенко. Оскільки лише мешканці західних і центральних регіонів України виконали рекомендацію Ющенка, зрозуміло, що таке рішення лише нашкодило Тимошенко.
Іронічно, що жителі Західної України, які є найбільшими прихильниками європейської інтеграції, віддали країну Януковичу, проголосувавши проти обох кандидатів на виборах. З оприлюднених записів Партії регіонів та документів, які надав Геннадій Москаль, переданих до Національного антикорупційного бюро, ми знаємо, що Віктор і Катерина Ющенки стали дуже багатими, коли зрадили Помаранчеву революцію й Україну в 2010 р. Зрозуміло й те, чому так само діяла "Свобода", адже її завжди фінансували олігархи зі Східної України. Набагато важче і сьогодні зрозуміти мотиви поведінки зарозумілої "львівської інтелігенції".
Якби українці повели себе як європейці чи американці під час виборів 2010 р., вони б не допустили обрання Януковича, проголосувавши проти нього
Якби українці повели себе як європейці чи американці під час виборів 2010 р., вони б не допустили обрання Януковича, проголосувавши проти нього. Між першим і другим турами відбулося велике зростання частки відданих за Тимошенко голосів – на 20%, у той час як аналогічний показник у Януковича становив лише 14%. Незважаючи на те, що Янукович хвалився американському послу, що переможе з відривом у 10%, він ледве виграв із перевагою у 3,5%.
Якби українці зупинили Януковича у 2010 р. (як американці зупинять Трампа цього року), президентство Тимошенко мало би чотири наслідки для України.
По-перше, Україна підписала б Угоду про асоціацію з ЄС набагато раніше і тому значно просунулась би на шляху до європейської інтеграції до часу наступних президентських виборів 2015 р. Зіткнувшись із невідворотністю європейської інтеграції України, для Путіна вже було би пізно тиснути на Україну, аби та приєдналась до Євразійського союзу, створеного в 2015 р.
По-друге, не було би створено передумов для анексії Криму Росії чотирма роками пізніше – кроку, який я передбачав у статті, написаній у березні 2010 р, та в монографії "The Crimea: Europe's Next Flashpoint?", опублікованій у листопаді 2010 р. Якщо мені було очевидно з перших днів перебування Януковича при владі, що він готовий вчинити державну зраду, чому це не було зрозуміло львівській інтелігенції, представники якої досі вважають, що були праві?
По-третє, Януковичу не вдалося би побудувати мафіозну державу, яку він збанкрутував після того, як прийшов до влади. Не було би Євромайдану та вбивств протестувальників на вулицях Києва і Донецька.
Зрештою, друга поразка Януковича на президентських виборах призвела би до зміни лідера Партії регіонів на більш помірковану фігуру (наприклад, Сергія Тігіпка) і, можливо, принесли би зміни в саму партію. Очевидно, що без президента Януковича не було би підтримуваного Росією сепаратизму на Донбасі – саме він дав добро на "путінізацію" українських спецслужб, яку я описав ще в червні 2010 р.
В демократичних країнах і тих країнах, що прямують у бік демократії, кандидати, які змагаються за найвищу державну посаду, можуть бути відверто непідходящими для неї – Ле Пен у Франції 2002 р., Янукович в Україні 2010 р., Норберт Хофер в Австрії і Трамп у США 2016 р. Саме тому – для захисту країн від неонацистів, мафіозі та націонал-популістів – й вигадали негативне голосування.
