Юля почула запах крові дочасних виборів
Всі політики переконуватимуть, що потрібен сильний президент. Але це буде лише нова перестановка "смотрящих".
Вчорашнє інтерв'ю Юлії Тимошенко на одному з каналів відкинуло нас на 10 років назад. За її риторикою було зрозуміло, що Юля, немов гончий пес, почула запах крові дочасних виборів. А це все, що їй потрібно. ЇЇ енергетика казала: "Цього разу не робіть помилку. Є я і тільки я".
У ситуації з Януковичем у неї була подібна ситуація. Вона мала можливість прийти на вибори, зіскочивши з коаліції у опозицію. Але Тимошенко пішла на вибори з Януковичем, бо не змогла відмовитися від привабливого крісла прем'єр-міністра. При цьому програла 2%.
Зараз спостерігаємо рімейк. Юля розуміє, що передвиборчу кампанію треба починати з виходу з коаліції. Бо інакше ніяк. Тепер подібна дилема і перед "Самопоміччю". З Ляшком ситуація трохи інша. Коли він побачив, що небо на нього не падає, вирішив, що можна гратися далі. Невдала спроба відставки Яценюка показує, що і БПП неоднорідний.
Коаліція вже нецілісна. Вона як "коник без ноги". Хоча скоро він може бути вже й без двох ніг
Незалежно від того, що відбудеться, для суспільства важливо вимагати нових правил гри. Потрібен новий закон про вибори. Буде спротив з боку Адміністрації президента. Їм вигідно мати змішану систему, що дає мажоритарників, які голосують за владу.
Потрібно міняти систему. Але це не означає зміну Порошенка на Тимошенко чи на будь-кого іншого. Потрібна зовсім інша роль президента. Потрібна парламентська республіка з функціями президента, який не зможе більше пускати метастази у виконавчу владу. Має бути дуже чіткий розподіл гілок влади. Новий закон про вибори, який надасть доступ до політики новим політичним силам. Люди мають контролювати і обмежувати фінансування, маніпуляції.
Зараз відбувається зомбування. Плюс ще прийнятий закон про партійну диктатуру. З одного боку, нас штовхають у нові вибори, а з іншого, у нас немає практично шансів на можливість, що прийдуть найкращі громадські активісти, здорові сили. Якщо не запрацює закон про фінансування, якщо не обмежать телевізійну рекламу. Треба регулювати ці речі, щоб була можливість для нових політичних сил пройти цей шлях. Але щось мені підказує, що владні сили зараз будуть найменше перейматися цими змінами.
У нас президент до цього часу сприймається як генеральний секретар
Наразі коаліція вже нецілісна. Вона як "коник без ноги". Хоча скоро він може бути вже й без двох ніг. Звичайно туди можна колеса приробити з нефракційних депутатів. Варіанти можливі. Але нова коаліція довго не протягне.
Маючи протягом 25 років 5 дуже різних президентів і 17 прем'єрів, спостерігаємо лише одну тенденцію - корупція тільки зростає. Маємо зробити те, що і всі успішні парламентські республіки, - все розподілити. Інститут президента не гарант відсутності корупції. Гілки влади не можуть переплітатися.
У нас президент до цього часу сприймається як генеральний секретар. Він не може щось у Мінську обіцяти, адже це все потребує узгодження. В Україні є певний сколіоз вертикалі влади. На чолі президент, і він призначає своїх міністрів, прокурорів, має контроль, втручається не в свої справи. Немає закону про президента, взагалі не зрозумілою є роль Адміністрації, спроби поставити префектів.
Кожен президент говорить, що буде відмовлятися від повноважень. Один лише Янукович просто сказав, що забере все собі, бо треба робити реформи. Зміни треба починати з президента. Щоб виробити правила гри, має бути суспільний договір, проект нової конституції. Не можна змінити функції президента, зробити його європейським парламентським, а все інше залишити як є, з тими судами, залежністю контролюючих органів від того, кого вони контролюють.
Добре, якби до виборів українці сказали "стоп, стоп, стоп". Давайте ми скажемо, яким критеріям має відповідати влада
Добре, якби до виборів українці сказали "стоп, стоп, стоп". Давайте ми скажемо, яким критеріям має відповідати влада. Уклали суспільний договір. Але він не може бути підписаний при нинішньому президентові, чи парламентові.
Європейський досвід показує, що такий договір прописують люди, які спеціально вибираються - професійна асамблея. Потім вони декілька років не займають жодних посад. Без цього з водовороту системних криз ми не вийдемо.
На місці президента було б дуже круто це ініціювати. Почати можна з закону про імпічмент. Але президент немає бажання вийти з вертикалі влади. Сказати, що він не генеральний секретар. Мовляв, обирайте уряд, а я буду гарантом ваших прав, цілісності країни, главою держави і, головне, не буду асоціюватися з жодною політичною партією. Буду мати наглядові функції. Всі політики переконуватимуть, що потрібен сильний президент. Але це буде лише нова перестановка "смотрящих".
У колишніх соціалістичних країнах зміни у системі відбулися. Там того вимагав Єврозоюз. У нас ситуація інша. Цього вимагає суспільство. Люди вибивають "вату" з голів політиків. Вимагають змін, боротьби з корупцією. Це диво. У нас немає економіки, немає системи правосуддя, але є спільнота, яка дивує всіх. Це великий потенціал.
Олег Рибачук, спеціально для Gazeta.ua
