Як Путін 15 років намагався продати себе Заходу

Ісламський тероризм має російські корені

Як вчив ще в VI столітті до нашої ери Кун-цзи, речам треба давати правильні імена. Особливо на війні, - пише у своєму блозі на сайті "Крим. Реалії" російський експерт Андрій Піонтковський. - "Війна з тероризмом", про яку з таким пафосом говорять в ці дні Олланд, Путін, Обама, – це неправильне, безглузде, марно політкоректне ім'я.

Тероризм не є військово-політичним суб'єктом, що протистоїть цивілізованому світу. Але це - один з методів ведення військових дій, що в тій чи іншій мірі застосовується в будь-якому воєнному конфлікті. Дуже широко використовували, наприклад, терористів-смертників тамільські тигри в своїй боротьбі проти центрального уряду Шрі-Ланки. Масштабними актами тероризму були килимові бомбардування міських кварталів під час різних воєн. Але ясно ж, що ніхто з тих, хто говорить сьогодні про "міжнародний тероризм", не має на увазі ні тамільських тигрів, ні знищення з повітря Ковентрі, Дрездена, Хіросіми, Грозного...

Тому давайте називати речі правильними іменами і говорити про розгалужену горизонтальну мережу структури радикального ісламу ("Аль-Каїда", "Ісламська держава" – це локалізовані в часі та просторі її сегменти), що оголосила війну Заходу і використовує в якості основного засобу ведення війни терор, тобто свідоме масове вбивство мирних жителів. Мережева структура об'єднує певною загальною ідеологічною матрицею групи, які можуть виникати незалежно в різних регіонах, експлуатуючи локальні проблеми і конфлікти (як "Ісламська держава" в Сирії та Іраку). Замість розгромлених осередків з'являються нові, тим більше що нестачі молодих ентузіастів, як і фінансових ресурсів, рух не зазнає.

За своїми цілями й ідеологічними установками виклик радикального ісламу має тотальний характер. Традиційний тероризм був "прикладним" ремеслом. Суб'єкти, які використовували його, домагалися конкретно окреслених практичних цілей – незалежності якоїсь території, звільнення якихось злочинців, політичних поступок, викупу і так далі. Тероризм ісламістів – це метафізичний тероризм, що домагається Абсолюту, знищення безбожного Заходу, встановлення Царства Божого на землі у формі Всесвітнього Халіфату. Цілі абсурдні і нереальні, але привабливі для тисяч, а, може, і мільйонів фанатиків. Ця ідеологія не висуває ніяких вимог, не вимагає поступок з акторів світової політики, а повної загибелі всерйоз.

А де ж при всьому цьому Росія?

Своєю афганською авантюрою Москва, здавалося б, зробила все, щоб направити на себе зростаючу пасіонарну енергію радикальних ісламістів.

Але дивним чином пронесло. Аятолла Хомейні визначив (правда, СРСР) як Сатану-2. Або розпад СРСР зняв з порядку денного ісламістських радикалів проблему Сатани-2, або звіриним чуттям вони відчували свою соціальну близькість до російської політичної "еліти", яка в масі своїй пристрасно ненавиділа переможця у холодній війні - Захід.

Так чи інакше, в 1990-ті роки наростаючі атаки ісламістів були спрямовані в основному проти Заходу. Нічого не змінила в цьому розкладі і перша чеченська війна. Це був класичний конфлікт центру з сепаратистами (яких близько сотні в світі), не навантажений релігійно-ідеологічним змістом. Його офіційний піар-супровід йшов під рубрикою "відновлення конституційного порядку". Друга війна починалася як найважливіший інструмент виборчої кампанії в Росії, як стрижень задуманої єльцинським оточенням операції "Спадкоємець". Духопідйомне "мочити в сортирі" згуртувало націю, що "вставала з колін" і перетворило маловідомого чиновника не тільки у президента країни, але і в національного героя. В якості піар-супроводу на цей раз була обрана боротьба з тероризмом. І не з якимсь тероризмом взагалі, а саме з ісламським екстремізмом.

Пропагандистський криголам, який привів Путіна на пост президента, став основним інструментом, наступні п'ятнадцять років прорубуючим йому і його клану дорогу до абсолютної економічної і політичної влади в країні. Влада так часто повторювала, що вона бореться на Кавказі з ісламським екстремізмом ("міжнародним тероризмом"), що це стало прогнозом, який сам по собі збувається. Ісламський екстремізм замовляли – от він і прийшов. Характер поведінки бойовиків і співчуваючої їм частини населення, особливо молоді, змінився.

На зміну польовим командирам, що переслідували сепаратистські цілі, прийшли люди, які ідеологічно сприймають себе частиною світового джихаду.

Після кожного гучного теракту доморощених ісламських екстремістів надзвичайні повноваження президента і силових структур зростали. Режим набухав владою в країні, як клоп кров'ю жертв. І в кожній з цих трагедій явно стирчали вуха тих самих силових структур як співучасників злочинів – і у вибухах будинків, і в "Норд-Ості", і в Беслані, і в волгоградському автобусі. А в Рязані двої терористів з центрального офісу ФСБ були схоплені за руку при спробі підриву житлового будинку.

"Сталінський криголам "Адольф Гітлер" використовувався виключно для зовнішньополітичних цілей. Всі свої внутрішньополітичні завдання до початку Великої геополітичної гри кремлівський горець вже вирішив, ставши абсолютним диктатором. "Путінський криголам "Радикальний Іслам" спочатку був задуманий в основному для внутрішнього порядку денного. Але Путін розумів, що його режим – зовсім інший, ніж сталінський, тим не менше не може бути довговічним без переформатування навколишнього простору.

По-перше, пострадянський простір має залишатися під жорстким контролем Кремля, щоб ні одна з його країн не змогла вирватися з ланцюга посткомуністичних злодійських паханатів і стати тим самим небажаним прикладом для громадян Росії.

По-друге, Захід повинен бути настільки заляканий, спокушений, розбещений, щоб не тільки не підтримував втікачок, але під конвоєм повертав їх назад в зону домінування російської клептократії.

З перших же своїх днів у владі, ще будучи поглинутим зачисткою внутрішньополітичного поля,

Путін не забував про зовнішньополітичні завдання, які йому належало вирішувати з допомогою свого криголама. Він прагнув продати себе Заходу як абсолютно необхідного захисника від "Радикального Ісламу"

і зажадати за цей дах політичну ціну. Ось, наприклад, чудовий пасаж, з раннього Путіна: "Російські солдати сьогодні знаходяться на передньому краї боротьби з ісламським екстремізмом. На жаль, це мало хто помічає. Сьогодні ми є свідками створення екстремістського інтернаціоналу так званої дуги нестабільності, починаючи від Філіппін і закінчуючи Косово. Це дуже небезпечно для Європи, в першу чергу, тому що там велика кількість мусульманського населення. Це дійсно міжнародний терористичний інтернаціонал. І в цьому сенсі Росія стоїть на передньому краї боротьби з цим міжнародним тероризмом. І за великим рахунком, Європа нам має бути за це вдячна і вклонитися в ноги за те, що ми боремося з ним, поки, на жаль, поодинці" (з виступу в Лондоні в жовтні 2000 року).

П'ятнадцять років наполегливих пропагандистських зусиль не пройшли даром, і ось, нарешті, після чергового теракту в Парижі президент Франції Олланд летить до Москви вклонитися в ноги тому, хто в дні важких випробувань про всіх них так думає в Кремлі. З перших годин трагедії в Парижі, яка відбулася якраз за день до саміту "Великої двадцятки" в Туреччині вся кремлівська пропаганда з неприхованим торжеством повторювала одну й ту саму нехитру тезу: ось бачите, у нас із Заходом спільний ворог, нам всім загрожують жахливі терористи. Для переконливості була вийнята з рукава відкладена скорбота за загиблими в авіакатастрофі над Синає. Офіційно визнаний, нарешті, теракт був підверстаний до паризького для створення образу спільної долі: "Ми повинні об'єднатися в єдиній "антигітлерівської коаліції" і забути про такі дрібниці, як Україна, яка нас розділяє і перешкоджає нашому військово-політичному союзу".

Ось, наприклад, чисто конкретні рекомендації доброго слідчого Сергія Маркова: "Треба терміново припиняти конфлікт Росії і Заходу через Україну. Хунту замінити технічним урядом, змінити Конституцію, прибрати неонацистів, провести нові вільні вибори. Київська хунта – це одна з головних перешкод для спільної боротьби США, ЄС і Росії проти терористів". А в ролі злого слідчого виступив скептично налаштований парламентар у телепрограмі з Володимиром Соловйовим, який "не впевнений, що теракту в Парижі вистачить, щоб почали розмовляти з Путіним". Блаженний Айфончик прямо заявив на прес-конференції в Манілі, що теракти в ЄС і іншому світі відбуваються з тієї причини, що країни Заходу тримають курс на ізоляцію РФ.

Кремлівська мафія майже відкритим текстом пропонує Заходу дах від подальших терактів, але, зрозуміло, на своїх жорстких умовах. Те, що Москва має агентуру і володіє певним впливом у джихадистських структурах, давно не секрет. Це і люди, завербовані ще КДБ по лінії "національно-визвольних рухів", і саддамівські офіцери, котрі навчалися в СРСР і складові сьогодні кадрового кістяку "Ісламської держави", і молода поросль кавказьких воїнів Аллаха, яким ФСБ дбайливо постачає іноземні паспорти і спрямовує на Близький Схід.

Copyright © 2015 RFE/RL, Inc. Передруковується з дозволу Радіо Вільна Європа / Радіо Свобода

Повну версію читайте на сайті "Крим. Реалії".