Владі треба дати копняка
Якщо президент припинить євроінтеграцію, його винесуть разом з кріслом і столом. Навіть кінчені придурки з лозунгом "Назад до Радянського Союзу" відмирають. Немає ностальгії. Ідея руського миру давно на дні. Є прагнення будь-яких змін, які діють в ЄС. У жодних слов'янських країнах немає таких законів. Політичним самогубством буде зараз сказати: "Я – совок. Все совки - за мной".
В ЄС, як у монастирі, є свої правила. Україна каже, що це її принципи теж. Ми європейська нація. Повертаємось додому. Потім нас просять витирати ноги, не плювати на стіни, зливати унітаз. Ми відповідаємо, що у нас є свої традиції, і ми так не можемо.
В Україні немає щирої проєвропейської більшості. Жодної по-справжньому направленої на Захід партії. Лише змішані проекти з внутрішніми потребами. Задіяна купа інтересів. Торгуються олігархи. До нас приходить інвестор і ми повинні луснути від щастя. Натомість кажемо: а відкат? Київські домовленості у нашій губернії не діють. Плати. І приходять з ложками.
Гордості за проєвропейську коаліцію немає. За неї відверто соромно і ніяково. Україна не виглядає партнером, який розділяє західні цінності. Україна не приймає європейський і євроатлантичний напрямок як щире переконання. Тому і голосуємо за закони в останню ніч, коли припирає. Хоча у шию ніхто не жене.
Поправку до Трудового кодексу розпіарили як легалізацію сексменшин. У ній є більше десяти категорій, але саме ця лейба бентежить мізки депутатів. Немає впевненості, що на цьому тижні проголосовані саме антикорупційні закони. Вони вихолощені. Підозра падає на дві сторони. Парламент каже, що уряд подає спотворені проекти з підводними каменями. А прем'єр-міністр перекладає відповідальність на нардепів, які у законах залишають тільки європейську назву. Втіха у тому, що їх ще перевірятиме Євросоюз.
Злам верховенства влади неминучий. Вона як величезний паразит всередині організму, який з'їдає всі ресурси
Якщо президент припинить євроінтеграцію, його винесуть разом з кріслом і столом. Суспільний запит на реформи колосальний. Навіть кінчені придурки з лозунгом "Назад до Радянського Союзу" відмирають. Немає ностальгії. Ідея руського миру давно на дні. Є прагнення будь-яких змін, які діють в ЄС. У жодних слов'янських країнах немає таких законів. Політичним самогубством буде зараз сказати: "Я – "совок". Все "совки" - за мной". Народ повністю відкинув такі речі. Але спрацьовує традиційний радянський механізм кнута та пряника. Враження, що комуністи ведуть нас до Європи. Реформа урядування державних ресурсів активно саботується провладною більшістю. Зміни у держслужбі не проходять, усе йде дуже і дуже важко. Одні і ті ж самі законопроекти розробляє кожна партія в парламенті. Для чого? Їх все одно не виконують. А відповідальних не знайти. В Україні свідомо не передбачається покарання за невиконання рішень. Потім усі награно дивуються, чому так відбувається.
У депутатів відсутня практика і бажання проводити політичні консультації і враховувати думку громадськості. Народ припер до стінки - парламент ухвалив закон. Реформи свідомо гальмуються. Боротьба з корупцією владі не цікава. За кожною ініціативою у парламенті стоїть політична партія, якій вигідні інтереси недобросовісного бізнесу. Він зосереджений навколо президента і керівників фракцій.
Але злам верховенства влади неминучий. Вона як величезний паразит всередині організму, який з'їдає всі ресурси. Треба дати міцного копняка, щоб вище керівництво швидше впало в європейський простір. Бо добровільно цього не відбудеться.
