Що я вивчив завдяки тибетським і українським борцям за свободу

Вороги Америки часів Холодної війни знову стали сучасною військовою загрозою, підкресливши, що мир у світі все більше балансує на грані катастрофи.

Майже за два місяці до того, як загинути від міномета, 19-річний український солдат Данило Касьяненко курив сигарети зі мною в окопі на сході України.

У цей спекотний полудень червня, з випадковими снайперськими пострілами впритул і артелерійними пострілами навколо, які створювали фоновий шум, наша розмова торкнулася багатьох тем, більшість з яких не для друку. Однак окрім цього ми говорили також і про свободу, і Касьяненко пояснив мені, чому він пішов добровольцем на війну.

"Ми боремося за наш дім і нашу землю, - сказав мені Касьяненко, коли ми затягнулись червоними Мальборо. - Україна — це вільна держава. І коли Росія вторглася на її територію, в мене не було іншого вибору. Я мав боротися".

Чотири місяці по тому, 77-річний Джампа Чоєджор запропонував мені чашку масали у своєму будинку в тибетському селищі для біженців Джампалінг, що розташоване за межами Покхара, Непал. Я був все ще знервований від їзди на мотоциклі, яким я добирався з Похкала. Спуск був довжиною в годину, коли доводилося ухилятися від корів та перенавантажених автобусів, що є звичним хаосом для всіх Непальських сільських доріг.

Коли ми сиділи з ногами на шкіряних ковдрах, попиваючи наш чай, Чоєджор, який у минулому був буддистським монахом, розповів мені, чому він відмовився від свого чернечого постригу у 1959 році задля того, аби приєднатися до тибетської партизанської армії і боротися проти комуністичного Китаю.

"Коли прийшли китайці, вони ґвалтували жінок, вони знущалися, вони вбивали, - сказав Чоєджор. - Там не було ані свободи, ані релігії. Після стількох жорстоких дій, не було жодної можливості і надалі мовчати. Ми мали боротися. Ми не могли більше так жити далі".

Коли стикнулися із вторгненням на територію своєї батьківщини, багато простих тибетців та українців добровільно взяли до рук зброю і пішли давати відсіч загарбникам

Чоєджор боровся у тибетському опорі до 1974 року, коли непальські військові вистежили і ліквідували повстанців у віддаленому регіоні Мустанг на кордоні Тібету та Непалу. Зараз Чоєджор живе у бідності. Його цивільне майно складається з кількох поношених одежин та колекції старих фотографій Далай-лами у рамках.

"У Мустангу було нелегко під час повстання, - сказав він. - Але не було іншого вибору. Китайці вбили так багато людей і наробили стільки зла, що ми мали дати відсіч".

Червона нитка, що поєднує дві війни

Я провів рік, роблячи репортажі з війни в Україні, і останній місяць спілкуючись з борцями за свободу у Тибеті. Здавалось би, ці війни аж ніяк не пов'язані одна з одною, окрім загальних тем, зокрема і цієї: коли стикнулися із вторгненням на територію своєї батьківщини, багато простих тибетців та українців добровільно взяли до рук зброю і пішли давати відсіч загарбникам.

"Ми боремося за свободу проти Росії, тому що вона хоче і надалі тримати нас під своїм контролем, - сказав мені в окопі за межами лінії фронту міста Широкіно 21-річний доброволець української Національної гвардії, який отримав псевдонім Гріззло. Трохи поодаль тріщав кулемет.

"Вони хочуть взяти нас під свій контроль, а нам це не подобається, - каже Гріззло, притискаючи автомат Калашнікова у руках. - Ми вільна країна, і тут — Україна, а не якась земля Російської Федерації".

"Я бачив, що Китай робив у Тибеті, і це доводило мене до божевілля, я мусив боротися", - каже Кєлсан Церінг, 82 років, колишній буддистський монах, який боровся у тибетському опорі з 1955 по 1974 роки.

Ми говорили за кухонним столом у його будинку у селищі для біженців Джампалінг. Мерехтіння флуоресцентної лампи заповнювало кімнату. На стіні висів портрет Далай-лами, загорнутий у білий шарф. Дружина Церінга сиділа на підлозі, склавши ноги, обертаючи молитвене колесо та повторюючи мантру.

"Я й досі дуже злий, - каже Церінг. - Але я не в тому стані, щоби боротися, я занадто старий. На мою думку, відповідальність щодо захисту нашої землі лежить на молодому поколінні. Якщо я бачу, як молоді тибетці воюють один з одним, я кажу їм, що справжній ворог знаходиться з протилежної сторони гір. Тож якщо ви дійсно такі хоробрі, то боріться з Китаєм".

Після інтервенції Китаю, армія спротиву Тибету, яка називалась Чуші Гандрук, почала запеклу підпільну війну проти Народно-визвольної армії Китаю. З тренуванням та підтримкою ЦРУ бійці тибетського опору — здебільшого монахи та бродяги — боролися протягом десятиліть, і врешті решт змушені були скласти зброю у 1974 році за розпорядженням Далай-лами.

Наземні кампанії опору сформувались в Україні після незаконного захоплення Росією Криму і її вторгнення на Донбас навесні 2014 (через присутність російських військ і озброєння на території України, слово "вторгнення" є доцільним.)

У той час як Україна і Тибет зникають із перших сторінок преси, ці поля бою холодної війни залишаються сучасними вогнищами

Українські цивільні батальйони добровольців зіграли ключову роль у тому, щоб зупинити просування спільних російсько-сепаратистських сил, що на початку дуже здивувало українську армію, просякнуту корупцією. Цивільні солдати, серед яких були як чоловіки, так і жінки, озброєні спочатку лише поліцейською зброєю, переломили хід війни в Україні.

Агресори в цих двох конфліктах, Китай і Росія, виправдовували свою інтервенцію як виклик історичної легітимності суверенітету своєї жертви. Вони також апелювали до параноїдальних вигадок (або тонко використовували пропаганду, спираючись на культурні та історичні стереотипи) про "звільнення" країн, до яких вторглися, від імперіалістичного впливу Заходу.

Реальність, проте, малює зовсім іншу картину, на відміну від тої, що її придумує Пекін чи Москва.

Австрійський альпініст Генріх Харрер каже, що було п'ять представників заходу у всьому Тибеті, коли Китай вторгся у 1950 році (незважаючи на 1200000 тибетців, які загинули під час вторгнення Китаю та окупації, Китай, як і раніше, називає це "мирним звільненням").

І, звісно, революцію на Майдані у 2014 році в Україні не підтримувало ЦРУ, аби влаштувати неонацистський переворот, як це говорилось у Кремлі. Це була реакція самих українців з усіх прошарків суспільства проти корупції та зловживань влади проросійським режимом Віктора Януковича.

У той час як Україна і Тибет зникають із перших сторінок преси, ці поля бою холодної війни залишаються сучасними вогнищами. Після шістдесяти п'яти років з моменту "визволення" Тибету, Комуністична партія Китаю боїться повстання у Тибетському автономному районі, яке може викликати більш широкі антиурядові протести, можливо, навіть революцію. Отже, Китай перетворив Тибет у кошмарне гестапо держави для тибетців, які живуть там.

Напруженість у відносинах між США та Китаєм також зростає, що породжує страх наближення нас до війни

Ставлення Китаю до Далай-лами є показовим. У 2008 році Чжан Цинлі, голова Комуністичної партії Тибетського автономного району, назвав Далай-ламу "вовком в одежах ченця, дияволом з людським обличчям, звіром у серці".

Після прозахідної революції в Україні у 2014 році, Росія захопила Крим і вторглася на Донбас для того, щоб, як кажуть багато аналітиків і політиків, відновили владу у своїй "зоні впливу", тобто, у колишньому Радянському Союзі.

Вороги Америки часів Холодної війни знову стали сучасною військовою загрозою, підкресливши, що мир у світі все більше балансує на грані катастрофи. Беручи участь у сирійській війні, Росія поставила своїх солдатів і бойові літаки у небезпечній близькості до американських сил у регіоні. І як реакція на війну Росії в Україні, військові літаки США і наземні сили були переміщені далі на схід в Європі, щоб заспокоїти схвильованих союзників по НАТО і стримувати подальшу російську агресію.

Напруженість у відносинах між США та Китаєм також зростає, що породжує страх наближення нас до війни. Коли корабель USS Lassen плавав протягом 12 морських миль від двох китайських штучних островів у Південно-Китайському морі 27 жовтня, Китай звинуватив США в провокаційних акціях, які можуть призвести до конфлікту. Американські чиновники заперечили, що есмінець не порушував міжнародні закони свободи пересування водними кордонами.

Переклад Gazeta.ua

Текст публікується з дозволу автора

Повну версію статті автора читайте на The Daily Signal