Чому реалісти помилялися щодо війни в Україні
Сепаратисти перестали стріляти не тому, що щось сказали Олланд чи Меркель. А тому, що Путін проінструктурував їх зробити це. Коротше кажучи, Путін зупинив війну.
Припинення вогню, яке триває на сході України, може привести до міцного миру, а може й ні. Однак воно вже має один важливий наслідок: воно підірвало російські та реалістичні інтерпретації російсько-української війни.
29 серпня російський президент Володимир Путін, президент Франції Франсуа Олланд та канцлер Німеччини Ангела Меркель домовились, що припинення вогню на сході України має відбутися 1 вересня. І дійсно, у цей день, більшість зброї стихла. З тих пір режим припинення вогню переважно було дотримано.
Сепаратисти перестали стріляти не тому, що щось сказали Олланд чи Меркель. А тому, що Путін проінструктурував їх зробити це. Коротше кажучи, Путін зупинив війну. Розглянемо, яким чином в такому разі виглядають пояснення початку війни, запропоновані Путіним та реалістами.
Якщо росіяни і російськомовні були праві щодо страху за своє життя у 2014 році, то зараз для страху вони мають значно більше підстав
Путін зазвичай пояснює вторгнення в Крим та на схід України у 2014 році як вимушений захист від того "факту", що українські фашисти захопили владу в результаті державного перевороту, і що права та життя росіян в Україні та російськомовних жителів були у небезпеці. Росія не мала вибору окрім як прийти їм на допомогу.
Однак на 1 вересня 2015 року ті ж самі українські "фашисти" залишалися при владі у Києві. При чому, тепер у них є армія, яка налічує більше 40 тисяч підготовлених і патріотично налаштованих військових, доукомплектованих добровольчими батальйонами, яких Кремль ніколи не припиняв називати фашистами. Якщо росіяни і російськомовні були праві щодо страху за своє життя у 2014 році, то зараз для страху вони мають значно більше підстав.
Російські та західні реалісти також пояснювали вторгнення у 2014 році в світлі двох здогадок. Перше, США нібито зрежисерували Євромайдан, тим самим намагаючись вирвати Україну з законної сфери впливу Росії. Друге, НАТО безперестанку розширює свої кордони і було рішуче налаштоване прийняти Україну в період інспірованого ЦРУ Євромайдану, що безпосередньо загрожувало безпеці Росії. Природно, що Росія не змогла просто дивитися на те, як захід посягнув на її інтереси, тож відповіла, як і має це робити сильна держава: демонструючи свої мускули і показуючи, що вона не буде більше терпіти західної експансії.
Однак на 1 вересня 2015 року прихильність США до України, а також їхня присутність та інтереси там зросли порівняно з початком 2014 року. Як і інтереси НАТО. Дійсно, Альянс поширює свою військову присутність у Східній Європі та прийняв низку заходів щодо включення України у свої плани. Якщо коротко, то якщо Захід був загрозою Росії у 2014 році, то він є значно більшою загрозою для неї наприкінці 2015 року. І не дивлячись на все це, Росія, тобто Путін, все одно припинила вогонь.
Згідно з логікою, запропонованою Путіним та російськими і західними реалістами, Росія та сепаратисти мали продовжувати, і, можливо, навіть посилювати бойові дії на сході України в останні декілька місяців. Замість цього Путін пішов на деескалацію конфлікту, незважаючи на факт того, що всі заявлені причини для війни залишилися незмінними.
Реалісти мають відповідати на цю критику, заявивши, що реальна причина припинення вогню в Україні абсолютно очевидна: Путін вирішив піти на війну у Сирії, через що Україна опинилася на другому плані. Вона перейшла до стратегічних цілей Росії.
Це може бути правдою, але таке пояснення не дозволяє більше повірити в реальність подій.
Якщо Сирія була стратегічно більш важлива, ніж Україна на 1 вересня 2015 року, то вона мала б бути і більш стратегічно важливою протягом останніх кількох років громадянської війни у Сирії. Коли союзник Росії президент Башар Ассад оборонявся, а терористична група ІДІЛ загрожувала російським інтересам. Справді, як раціональний російський лідер вирішив піти на війну з Україною, — нібито менш стратегічно важливу справу — коли значно важливіші російські інтереси були під загрозою у Сирії?
Яке б пояснення російських воєн кожен не вибирав, головну роль тут грає Путін, а не внутрішні умови в Україні чи зовнішні загрози зі сторони Заходу
Можна пояснити поведінку Росії або ірраціональністю, або неправильною оцінкою подій. Але якщо Путін діяв ірраціонально, то раціональні припущення виявляються недійсними. Виходить, що події в Сирії не пов'язані з російсько-української війною. Якщо ж Путін таки усвідомив, що Сирія була більшою загрозою національним інтересам в 2015 році, ніж в 2014, тоді виходить, що національні інтереси - нестабільна і об'єктивна категорія. Вони повністю визначаються елітами. Ця концепція може і не бути вірною, але це вже точно не реалізм.
Яке б пояснення російських воєн кожен не вибирав, головну роль тут грає Путін, а не внутрішні умови в Україні чи зовнішні загрози зі сторони Заходу. За модель інтерпретації подій можна взяти Путіна як людину чи Путіна як психопата. Або це може бути Путін-мачо, лідер централізованої, інституційно слабкої, авторитарної системи, яка вимагає демонстрації військової сили і імперіалістичного брязкання зброєю для підтримання статусу системи і його самого.
Зрозуміло одне: Путін розпочав війну і тільки Путін може покласти їй край. Росія та її нібито об'єктивні національні інтереси, як і Україна та її вигадане захоплення "фашистами", не мають істотного значення. Якщо західні політики хочуть добитись миру в Україні, їм потрібно брати до уваги центральну роль Путіна у цій ситуації. Це не Росія, Україна чи Захід мають зробити так, щоби мир був можливий. Це Путін.
Переклад Gazeta.ua
Текст публікується з дозволу автора
