Путин вже практично святий

Дуже сумніваюся, що росіяни щиро люблять Путіна. Швидше за все, так, як зазвичай люблять в амстердамському кварталі "червоних ліхтарів" або гамбурзькому Ріппербане - пускає бісики, кокетує, обіцяє і грабує. Не можу сказати, який період зараз проходять росіяни, але до сексу вони ще не дійшли.

Кожні два-три місяці соціологічні служби приносять народові вісті одна радісніша за іншу. Весь російський народ, розштовхуючи ліктями сусідів, рветься першим, щоб вигукнути лічильнику ВЦВГД: "Я, це я більше люблю нашого незрівнянного вождя, це я не сплю ночами, не доїдаю і не допиваю, мрію якось прокинутися і побачити над дахами не сонце, а сяючий образ нашого Володимира Володимировича". За ідеєю, РПЦ повинна саморозпуститися або піти на безпрецедентний крок - назвати кесаря богом. А потім все ж закритися через непотрібність. Храмами стануть спеціальні магазини з продажу портретів Путіна, сувенірні лавки повинні бути переобладнані для продажу часток мощей. Оскільки товариш майже бог ще живий, то частинок він зможе видати велику кількість - асенізатори вже постараються, - пише Олег Панфілов для Крим.Реалії.

Скільки людей намагалися описати приблизну ступінь божевілля країни, дуже схожу на сьогоднішню Росію - і Оруелл, і Замятін, і Хакслі, і Набоков, і кілька десятків інших. Здається, найближче виявилися Володимир Войнович і Тетяна Толстая. У Войнович і герой був генерал КДБ, що говорить німецькою, у Толстой герої - типові глядачі російських серіалів, шанувальники Філіпа Кіркорова та Валерії. Але сучасний, живий Путін переплюнув будь-які спроби припустити, до чого може докотитися країна, в якій править сірий нікчемний чоловічок, який не відомий своїми успіхами у риториці, у досягненнях з розробки економічних програм, а, тим більше, у створенні образу привабливої Росії. При ньому Росію намагаються об'їжджати стороною, а ті, хто приїжджає, типу аль-Асада, в основному за грошима або поспілкуватися на рівних - вони ще більші ізгої у сучасному суспільстві.

Здавалося, що 15 років тому ніщо не віщувало такого перебігу подій: маленька людина, на голову нижче за Бориса Єльцина, яка стояла поруч з ним, опустивши очі, ніяково оглядаючи кабінет, який йому випадково дістався. Пацан з петербурзького підворіття, який був навіть портфеленосцем Собчака, не міг припустити, що доля його підкине так високо. Пару років він обтирався, входив у смак. Старші товариші з чекістів, яких раптом виявилося пів-Кремля, підтримували юного майора, як могли - вчасно підказували, коли почати війну в Чечні, коли послати 58-у армію до Грузії, як придумати "Руську весну" і зібрати ідеологів "русского мира", коли підписати Доктрину інформаційної безпеки і вчасно закрити НТВ. Вдячний товариш у відповідь роздавав блага - кому бізнес, кому захист, кому кредит, кому розташування, кому посмішку, кому просто частку.

Сучасний, живий Путін переплюнув будь-які спроби припустити, до чого може докотитися країна, в якій править сірий нікчемний чоловічок

Всі ці чекісти-розвідники ніколи державою не управляли, жодною - ані комуністичною, ані єльцинською, вони уявлення не мають, що таке економіка чи високотехнологічне виробництво. У ті радянські часи, коли у них була беззаперечна влада над людьми, над населенням, їм не потрібні були підручники з політології чи економіки, їм просто подобалося принижувати людей. Тридцять з гаком років людей легко судили "трійками" або публічними судами з лютими плакатами в залі про ворогів народу, легко відправляли до таборів і розстрілювали. Нинішнім кремлівським чекістам дісталася більш чиста робота - стежити за тим, про що думали радянські люди. Навіть не говорили, оскільки боялися, а саме думали.

Це ж було легко визначити: якщо не ходить інженер Іванов на першотравневі демонстрації - значить, про щось неналежне думає. Не бере участі у зборах протесту за свободу американських індіанців - значить, думає про США інакше. Легко провести логічний ланцюжок - не любиш Анджелу Девіс, значить, любиш Сьюзі Кватро. Чи не захищаєш Леонарда Пелтієр - значить, ночами слухаєш Міка Джаггера. Зараз нинішніх чекістів турбує куди більше спокус, якими хитрий Захід обплутав свідомість ніжних росіян.

Ось це - підслуховувати, підглядати, принижувати - чекісти вміли дуже професійно і з великим задоволенням. Навіть, незважаючи на те, що Сергій Іванов дослужився до генерал-полковника і кілька років прожив в якості резидента в Європі, він не перестав бути звичайним нквдешніком, і, була б можливість, то із задоволенням би ходив у шкіряній тужурці з портупеєю і великим наганом на поясі. Але він розуміє, що так виглядати буде безглуздо, і як би він і його колеги не ставилися до Заходу, доводиться просити гроші - кредити та інвестиції. З наганом б йому точно не дали, тому він ходить в костюмі з краваткою.

Кілька поколінь людей із закритого суспільства, які виросли в чергах за супнаборамі, подорослішавши, вирішували, що економіка - це коли вкрадеш, а тобі нічого за це не буде

Навколо чекістів завжди крутилися і крутяться зараз різні громадські працівники, журналісти, члени Громадської палати і юна поросль з Путінюгенду. За радянських часів їх називали юними дзержинцями, їм дарували книжки про Павлика Морозова, вони передавали один одному перехідні червоні прапори і ходили строєм на святах. Ніхто з них ніколи нічого не знав про економіку, крім тієї, яка називалася соціалістичної. Це коли в магазинах продавали шкарпетки, які рвалися за дві тижні, ковбасу з присмаком туалетного паперу, але самого паперу в магазинах не було. Кілька поколінь людей із закритого суспільства, які виросли в чергах за супнаборамі, подорослішавши, вирішували, що економіка - це коли вкрадеш, а тобі нічого за це не буде. Приблизно так писала Марина Лур'є про Путіна.

Сучасні добровільні помічники чекістів - люди відомі. Наприклад, Олександр Хінштейн, з тих, хто публікує здобуті в якості депутата недоступні для журналістів матеріали у своїй газеті "Московський комсомолець". Він став ініціатором обговорення в Державній думі законопроекту в рамках "Стратегії національної безпеки Російської Федерації до 2020 року". Передбачається, що федеральний закон "буде спрямований на пропаганду позитивних життєвих цінностей, матеріальну, психологічну та іншу адаптаційну підтримку особам, які опинилися у важкій життєвій ситуації або перебувають в соціально небезпечному положенні".

Не зрозуміло? Дуже просто - якщо ваш сусід, однокласник або родич потрапить у ситуацію, при якій йому складно буде довести, що він дуже любить Путіна, а іноземні агенти будуть схиляти його до того, щоб той сказав яке-небудь грубе слово на адресу Володимира Володимировича, то на допомогу йому прийдуть спеціальні люди зі спеціальних служб, які пояснять, що так робити не можна.

Олександр Хінштейн уточнив: "Проводити роботи щодо профілактики, яка передбачена законопроектом, будуть ФСБ, СКР, прокуратура та інші відомства". У законопроекті, правда, не йдеться про те, що "ФСБ, СКР, прокуратура та інші відомства" робитимуть, якщо громадянин пошле їх на три літери - заарештують, поб'ють або відразу розстріляють. Для початку росіянина просто викличуть у ФСБ і спробують переконати, що Путін - практично святий і любити його треба завжди - вранці, в обід, за вечерею і вночі, разом з дружиною.

У світовій історії було багато прикладів, коли диктатори, які загордилися, перетворювали себе на золоті фігури, як Туркменбаші, їли співвітчизників, як Жан-Бедель Бокасса, або думали, що вони вічні, як Ніколає і Єлена Чаушеску. Поки Путіну чи точніше, оточуючим його чекістам здається, що вони вічні. Їм так хочеться. Але оскільки вони були завжди поганими політологами та бездарними економістами, то довели Росію до ручки. Самі вони не підуть, народ любить Путіна, економіка летить у прірву, чекісти нервують, починають одну війну за одною, але, здається, їх час закінчується. Коли точно закінчиться - залежить від людей, які в один прекрасний час скажуть - які до біса 90 відсотків, де наші пенсії і безкоштовна медицина, про яку так довго говорили більшовики.

П'ятнадцять років Путіна в Кремлі можна приблизно розбити на кілька етапів. Перші роки - розчулення Путіним і надія. Наступні кілька років - страх після вибухів будинків, метро і війни в Чечні. Потім розвиток ксенофобії та націоналізму. Війна в Грузії і підготовка до війни в Україні. Зміцнення російського фашизму. Окупація Криму і "російська весна". Санкції, підвищення цін, зниження рівня життя, міжнародна ізоляція і падіння цін на нафту. Я дуже сумніваюся, що росіяни щиро люблять Путіна. Швидше за все, так, як зазвичай люблять в амстердамському кварталі "червоних ліхтарів" або гамбурзькому Ріппербане - пускає бісики, кокетує, обіцяє і грабує. Не можу сказати, який період зараз проходять росіяни, але до сексу вони ще не дійшли ...

Путин вже практично святий

Коментарі