Накопичення пенсій чи проблем ?
З досвіду інших країн відомо, що запровадження накопичувальної пенсійної системи виправдано, коли дохід від інвестиційного розміщення пенсійних коштів перевищує рівень інфляції хоча б на 2%.
В умовах економічної кризи викликає сумніви ефективність розміщення та використання накопичених коштів.
Крім того, як свідчить досвід країн у яких тривалий час функціонує другий рівень пенсійного забезпечення, в накопичувальній системі пенсійного страхування, високі адміністративні витрати призводять до низького рівня результатів довгострокового інвестування, що призводить до зменшення розміру пенсійних виплат.
Приклади:
а) Аргентина. Упродовж 14 років функціонування накопичувальної системи третина загальної суми внесків пішла на адміністративні витрати. Середня реальна ставка інвестиційного доходу становила 9,9%, проте з урахуванням адміністративних видатків, показник інвестиційного доходу часто мав від'ємне значення;
б) Угорщина. Накопичувальна система пенсійного страхування припинила існування. 25 жовтня 2010 р. парламент Угорщини призупинив сплату внесків на індивідуальні рахунки працівників у системі другого рівня і санкціонував переведення коштів другого рівня до солідарної системи першого рівня. За висновками фахівців Програми розвитку фінансового сектору (USAID/FINREP‐II) причиною її ліквідації було, у тому числі, занадто високий рівень довгострокових витрат угорської пенсійної системи;
в) Польща. Основною проблемою довгострокового інвестиційного доходу на другому рівні були надзвичайно високі адміністративні витрати. У 2010 році Уряд вдався до дій із зниження адміністративних витрат, які були зменшені в 2 рази.
