Сьогодні модно називати п'ятою колоною тих, хто обурюється подорожчанням життям в Україні, в тому числі і тарифами. Мовляв, несвідомі. Це дуже добра маніпуляція поняттями.

Один із моїх друзів у Facebook кілька днів тому виклав фото квитанції про оплату за газ. Якби я могла дослівно передала ті іменники та прикметники, які він використав у своєму пості, то мої блоги на Gazeta.ua вже точно б не розміщували.

Але насправді все надто сумно. За квітень люди платять понад 500 грн за газ у квартирі площею 40 кв. м. Можливо, уряд і прагне стягнути Україну з "газової голки" Росії, але разом із цим стягує і штани, і те, що під ними із власних громадян.

Колись кріпаки, працюючи 6 днів на тиждень на пана, а у неділю – на себе та йшли до церкви, не мали змоги думати, як вони живуть. Зараз українці на шляху до того ж закріпачення – працюють, думаючи, як заробити на те, щоб вижити. Вони готові жертвувати здоров'ям, відпочинком, якісною їжею лише для того, щоб мати змогу "розрахуватися з державою", не бути їй нічого винним.

Завдання кожного українця сьогодні - бути стійким та непохитним у відстоюванні власних інтересів. Відстояти адекватні, обґрунтовані, зрозумілі тарифи на комунальні послуги, тепло, електроенергію та газ – справа не лише честі, а й життя. Поодинокі спікери, які говоритимуть про необґрунтовані тарифи, не будуть здаватися п'ятою колоною, якщо за їхніми спинами стоятимуть сотні тисяч та мільйонів тих, хто платить по 500 грн за газ у квартирі, площею 40 кв. м.