Заплющ очі, дивись серцем

Українські фільми рідко з'являються на екранах, але іноді видніються справжні перли кінематографії. Переглядаючи, глядач це помічає і в серці кожного жевріє надія на відродженя українського кіно. Хоча, можна сказати, належним чином воно ще не встигло відродитись. Серед невеликої кількості українських режисерів виділився талановитий та оригінальний Олесь Санін. Цьогорічний фільм "Поводир" викликав неабиякий ажіотаж як серед молоді, так і серед зрілого покоління. Фільм, який був приречений на популярність, виправдав сподівання глядачів. Навіть перегнав популярні американські фільми за переглядом в мережі Інтернет. Глибока емоційність та переживання народу були вартими довгого знімання "Поводира" та готування його до кінцевого пункту виготовлення. Аж цілих 8 років праці забрала робота над цим кінематографічним продуктом. Вона потребувала глибоких знать про історичні та культурні події України у 30-х роках минулого століття. Завдяки великим зусиллям та сміливості авторів, фільм побачила велика кількість людей, яка не залишились байдужими та глибоко співпереживали з акторами фільму. Одна із трагічних сторінок української історії була зображена надзвичайно чуттєво і абсолютно правдиво. Про масові репресії та абсурдні утиски влади проти української музики у прояві кобзарства повинні були знати всі. Але тільки зараз викривається істина. Звичайно, вся інформація ніколи не буде розголошеною, але хоча б її частина повинна стати рушійною силою до виправлення. Саме кобзарі оспівували правду і пробуджували українську свідомість, через що їх старалися викорінити. Сюжетною лінією Олесь Санін взяв всесоюзний з'їзд кобзарів у Харкові 1934 року, який закінчився жорстокими вбивствами та розправою. У фільмі знімалися як професійні актори, так і люди "з вулиці". Було запрошено близько 60 людей з вадами зору, для реалістичнішого передання образів кобзарів. Їхні звичаї відтворили досить детально, у фільмі використовується навіть таємна "лебійська" мова. Олесь Санін намагався якнайкраще відтворити період, в якому відбуваються події, тому було продумано все: від одягу до потягів. Цікаво було побачити серед акторів відому українську співачку Джамалу. Вона грала Ольгу Левицьку – співачку Харківського театру імені Леся Курбсаса. Окрім неї, можна було впізнати Сергія Жадана, Олександра Ірванця (одного із авторів), Ігора Засядкевича (учасника параолімпіади) та одного із бандуристів Тараса Компанюченка. "Поводир" є картиною, яка відіграла велику роль в сучасній українській культурі, адже фоном подій є живописні краєвиди міст України, а саме, Харкова, Чернігова, Києва та Дубно. Це немовби дзеркало відображень української історії, всі повинні знати правду. Про цю трагічну сторінку нашої історії потрібно говорити і завжди пам'ятати.