Моя життєва філософія

З дня у день, за кроком крок… Чимчикуючи відрізками часу, людина здобуває певний досвід. І, незважаючи на те, позитивним чи негативним він є, все одно приносить користь. Адже будь-яка подія щось-таки вкладає в наш мозок, аналізуємо самі. Іноді спокійне безтурботне життя переривається несподіваними й непередбачуваними змінами. Це дає поштовх до переоцінки ситуації та погляду на неї з іншого боку. Буває так, що події розширюють діапазон власного бачення, звучання і життя забарвлюється яскравими гаммами квітів, що пропливають повз тебе і наповнюють собою незаповнені куточки коридорів твоєї душі. І які б то не були зміни, розумієш, що це на краще. Тоді життя набирає настільки швидкі темпи і обороти, швидкість і ритм днів стають настільки неймовірними, події та дії - проносяться кудись повз, крізь тебе, а їхні обриси - ледве вловимими, що з усієї прожитого тижня запам'ятовуються тільки дивні, а іноді й дурні думки зі своєї хворої голови і втомленого свідомості, не встигає встежити за подіями. У такий час ненароком починаєш мріяти зупинку часу, щоб переварити кашу в голові. Рано чи пізно починаєш розуміти, що ти не лише намагаєшся встигнути слідом за життям, а й біжиш за ним і не можеш наздогнати. А хочеться просто жити. Але думки в голові кричать так, що залюбки сховалася б від них, але потрібно їх просто упорядкувати. Тоді й настає переоцінка цінностей, зважування вього. Результатом цього є кардинальні зміни. Іноді болючі, іноді приємні, але всеодно хороші. Потрібна лише капля мудрості для розуміння цього. Також ще віри в себе, щоб не розчаруватись у всьому і у всіх. Приходять думки про швидкоплинність життя. Ми відкладаємо на завтра, не знаючи чи буде воно у нас. Саме зараз потрібно діяти, щоб не упустити момент, момент, який може так і не настати. Багато хто вважає, що є час визначитися з орієнтирами і бажаннями. На мій погляд, немає нічого страшнішого в житті, ніж так і не визначитись із власними позиціями, місцем та напрямком в житті, померти, навіть не освятив собі дорогу, по якій хотів би пройти. Потрібно дозволити собі таку розкіш, як сісти, зупинитись, не спішити, усвідомити що насправді хочемо і чи тою дорогу йдемо. Дозволити собі просто подумати про себе і своє життя.