Податок на нерухомість або чому політики не поспішають його реформувати

Податок на нерухомість увійшов до переліку місцевих податків та було розширено його податкову базу (зокрема включено до оподаткування і комерційну нерухомість). Однак чомусь трактування зобов'язання в тексті Коаліційної угоди щодо реформування податку на нерухомість у відповідності до європейської практики виявилося дуже оригінальним. Політики вирішили прив'язати оподаткування нерухомості до мінімальної зарплати по Україні, а не до оціночної вартості нерухомого майна. Попри різницю у вартості нерухомості в Києві, обласному та районному центрі часто у багато десятки разів, на місцевому рівні можна встановлювати ставку не більше як 2% в місяць від мінімальної зарплати. Не дивно, що міська влада Києва нещодавно знову розпочала розмови про необхідність перегляду нормативів ПДФО, що залишаються у бюджеті столиці. І це при тому, що в столиці є приблизно 3 млн кв.м лише комерційної нерухомості.

Фіскальна децентралізація дала можливість на місцевому рівні збільшити та регулювати надходження місцевих бюджетів за рахунок місцевих податків. Джерелом, який мав би розширити базу оподаткування та генерувати доходи, мав би стати податку на майно. До його складу увійшли податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, плата за землю та транспортний податок.

Саме за рахунок належного оподаткування нерухомості (житлової та нежитлової) та землі, на якій вона розташована, можна було б знайти можливості для значного збільшення надходжень місцевих бюджетів. Однак прийнятті місцеві бюджети столиці та ряду обласних центрів на 2015 рік показують, що навряд чи таке збільшення відбудеться доти доки не вдасться подолати маніпуляціями із майном і землею місцевих громад. Саме земля та майно є чи не найбільшими джерелом корупції на місцевому рівні. Ціна маніпуляцій – мільярди, які не надходять до місцевих бюджетів. Ставки податків та нормативно-грошову оцінку землі встановлює місцева рада. І саме на місцях зараз не поспішають приймати рішення щодо наведення ладу із цим важливим ресурсом. Причини такого небажання цілком банальні. Тіньові прибутки на місцевому рівні від використання землі та майна часто є предметом корупційного інтересу політичних сил незалежно від політичного забарвлення. Не поспішають на місцях наступати "на горло" старій відомій пісні про "дерибан" місцевих ресурсів.

Безперечно, що ставлення до податку на майно (а особливо податку на нерухомість) стануть вже на найближчих місцевих виборах однією із важливих точок диференціації політичних сил. Сформувати реальну основу для оподаткування нерухомості мають політики у парламенті. Парламентарі коаліціянти мають нарешті виконати зобовязання щодо відкриттям шляху до реального оподаткування нерухомості на місцях відповідно до європейської практики.