Хто насправді розстрілював Небесну сотню?

Зовсім скоро мине рік часу після трагічних подій в Києві на вулиці Інститутській. Тоді десятки юних хлопців з одними палицями в руках впали від холоднокровних пострілів снайперів. Цей день став вирішальним для тодішньої влади та опозиції: представники першої були змушені не тільки зректися найвищих посад, а й безславно втекти з країни, навіки залишившись для всіх українців уособленням кривавої диктатури та вбивць власного народу; другі ж на бурхливій хвилі революції, заручившись підтримкою людей, котрі довірили їм долю держави в такий важкий час, зайняли місця своїх попередників. Картина ніби цілком зрозуміла і логічна. Проте, як би нам усім не хотілося свято вірити, що все було саме так, до сьогоднішнього дня залишається кілька цікавих і дивних нестиковок, які ставлять під серйозний сумнів раніше оприлюднену офіційну версію подій останніх днів Революції Гідності в Києві.

1). Гальмування розслідування. Надзвичайний подив в багатьох людей викликає діяльність (бездіяльність) генпрокуратури, яка за весь цей час не притягнула до відповідальності жодного (!) винного у вбивствах майданівців. Єдине гучне слухання відбулося над командиром "Чорної роти" Дмитром Садовником, якого суддя Печерського райсуду Світлана Волкова примудрилася відпустити із зали суду, призначивши йому домашній арешт, після чого він спокійно втік з країни. Мабуть, всім зрозуміло, що якби влада насправді хотіла добитися правосуддя в цьому питанні, Садовника вже давно б засудили. Або принаймні було б покарано вищезгадану суддю. Проте не сталося ні першого, ні другого. Звідси виникає цілком логічне питання: невже теперішньому керівництву держави було чимось вигідно таким чином вивести з гри головного підозрюваного в справі? Можливо, він володів якоюсь важливою інформацією, оприлюднення якої було вкрай не потрібне найвищим ешелонам влади? Варто зазначити, що у своєму останньому інтерв'ю українським ЗМІ наприкінці вересня Садовник припустив, що за масовими розстрілами на Інститутській може стояти невідома третя сторона. Лише припустив, не наводячи ніяких переконливих аргументів. Але, цілком імовірно, вони у нього були. За таких обставин напрошується одне непросте припущення: можливо, існувала певна закулісна угода між Садовником та українською владою, за якою перший тримає язика за зубами, а друга дає йому можливість спокійно втекти з країни. Звісно, дуже б хотілося, щоб це так і залишилося звичайним припущенням. Проте якщо і надалі не відбудеться ніяких вагомих зрушень у розслідуванні, це стане приводом для виникнення нових запитань у суспільстві, відповідей на яких влада вже уникнути не зможе.

2). Відео розстрілів.

Дуже багато суперечок викликало викладене в інтернеті відео розстрілу майданівців 20-го лютого. Якщо дивитися його неозброєним оком, то все видається цілком однозначно: беззбройні майданівці загинули від куль "беркутівців" та снайперів, які засіли в Будинку Уряду. Проте, якщо ретельно переглянути відео ще раз, можна зауважити деякі дивні деталі, які суперечать вищезгаданому сценарію.

Ось фрагмент з відео:

На ньому видно озброєних палками і щитами майданівців, які рухаються по вулиці Інститутській в напрямку урядового кварталу. Попереду, орієнтовно за 200 метрів, розташована контрольована беркутівцями барикада. Все ніби логічно: мітингувальники прямують в сторону силовиків, намагаючись зайняти їхні позиції, щоб безперешкодно проникнути в Урядовий квартал. Беркутівці ж повинні захищати свою барикаду, щоб, керуючись наказами згори, не допустити прориву майданівців до Верховної Ради. Саме тому жертви з обох боків неминучі.

Проте наступної миті стається дещо незрозуміле і водночас шокуюче.

В дереві, як можна судити на фото, з'являється кульовий отвір з-за спин майданівців. Один з них обертається в сторону готелю "Україна" і деякий час уважно розглядає приблизно ту область, з якої ведеться відеозйомка. Це наштовхує на дуже непростий, але беззаперечний висновок: один із снайперів, які розстрілювали беззбройних мітингувальників, знаходився в тилу майданівців, а саме в готелі "Україна". Одразу варто зазначити, що силовики доступу до цього плацдарму не мали – вони контролювали лише Урядовий квартал. Тим більше, в готелі був організований медпункт, куди приносили вбитих і поранених майданівців.

На цьому фрагменті відео видно трьох майданівців, які відтягають до своїх позицій пораненого мітингувальника. Одразу варто зазначити, що позиції силовиків з правого від них боку, з лівого – готель "Україна".

Раптом лунає постріл, і куля потрапляє в чоловіка зі щитом. Він пробігає кілька метрів в напрямку готелю, падає на землю і… хапається за живіт.

Такий постріл з позицій беркутівців фізично не можливий. Поцілити в живіт майданівцю могла лише куля, випущена зі сторони Жовтневого палацу, який теж не був підконтрольним силовикам.

Звідси можна зробити висновок, що як мінімум двоє снайперів, які розстрілювали Небесну сотню, не мали ніякого відношення до українських спецпризначинців. Обговорювати той варіант, що майданівців розстріляли свої ж, навіть не будемо. Отже, оперуючи наявними фактами, можна сміливо припустити, що причетною до вбивства 39 беззбройних мітингувальників на Інститутській може бути невідома третя сила, яка не мала відношення до жодної зі сторін конфлікту. Яку ціль вона переслідувала і кому служила – можемо лише здогадуватись. Проте, якщо на Майдані в той день таки були представники певної третьої сторони, тоді виходить, що наша влада весь цей час свідомо замовчувала надважливу інформацію стосовно подій 18-20 лютого, якою вона точно повинна була володіти. Чому ж вона мовчала? Будемо сподіватись, що відповідь на це питання колись пролунає з уст самих представників влади.

3). Снайперська Пашинського.

Як не дивно, але більшість українських ЗМІ чомусь повністю проігнорували дуже дивний інцидент 18 лютого 2014 року, коли активісти Майдану зупинили автомобіль з київськими номерами, в багажнику якого було виявлено снайперську гвинтівку з глушником.

Проте не встигли люди добре роздивитися зброю, як раптом буквально нізвідки біля машини з'явився депутат фракції "Батьківщина" Сергій Пашинський.

Він мовчки зробив показовий огляд зброї, закрив багажник і з холодним спокоєм на обличчі попросив людей дати дорогу автомобілю. Після цього він та ще троє активістів в масках сіли в машину і вона рушила з місця. Що це було? Що на майдані за два дні до вікопомних подій на вулиці Інститутській робила снайперська гвинтівка явно не вітчизняного виробництва? Чому на тому самому місці так швидко опинився Пашинський і куди поїхав цей автомобіль пізніше? Відповісти на всі ці питання в інтерв'ю каналу "Еспресо" намагався сам Пашинський, проте всі його заперечення, мовляв це була не снайперська гвинтівка, а звичайний мисливський карабін, ніби він абсолютно випадково опинився в цьому місці і своїм вчинком лише хотів розрядити напружену ситуацію – звучали зовсім не переконливо.

4). Розмова Урмаса Паета з Кетрін Ештон.

На початку березня в інтернеті був викладений запис телефонної розмови глави Міністерства закордонних справ Естонії Урмаса Паета з представником ЄС із закордонних справ Кетрін Ештон щодо подій в Україні. Пізніше вони обоє підтвердили правдивість даної розмови. Це викликало страшенний резонанс у суспільстві, оскільки оприлюднена там інформація для багатьох виявилась шокуючою. Розмова почалася з описуваних Паетом вражень, які викликала його поїздка в Україну і спілкування з представниками різних політичних сил. Він розповідав про зневіру народу в політиках, про бажання швидких реформ, про необхідність підтримки України від Європи і т.д. Нічого екстраординарного в цьому, звісно, немає. Проте інформація, озвучена Паетом наприкінці розмови, виявилась воістину шокуючою. Ось цей фрагмент:

Пает: "Єдиний політик, про якого представники громадянського суспільства висловлюються схвально – Порошенко."
Ештон: "Так-так…"
Пает: "Він користується певною довірою в людей на Майдані і в громадянського суспільства. А ще Ольга сказала, що, відповідно до всіх наявних доказів, поліцейських і мітингувальників вбивали одні й ті ж снайпери."
Ештон: "Так…"
Пает: "Вона показали мені фотографії, посилаючись на думки лікарів, які говорять про один і той же почерк снайперів. І все більше хвилювань в людей викликає той факт, що коаліція не бажає розслідувати точні обставини того, що сталося. Стрімко росте розуміння того, що за цими снайперами стояв на Янукович, а хтось з опозиції."

Цей фрагмент розмови повністю перевертає з ніг на голову все наше уявлення про події 20 лютого. Звісно, можна сказати, що це чергова провокація Кремля, Ештон і Паета підкупили, це не щира телефонна розмова – вони лише зачитували готовий текст з листка під дулом російських автоматів і т.п. Проте, бачачи в кожному злодіянні цього світу слід зовнішнього ворога, хіба ми самі не уподібнюємося тим зазомбованим росіянам, для яких в усіх їхніх бідах завжди винні чи то американці, чи то євреї, чи то, звісно, бандерівці? Якщо ж ми не хочемо бути такими, то давайте мислити тверезо. Ця телефонна розмова – аж ніяк не підробка. Пает з Ештон обговорювали події в Україні, не підозрюючи, що колись цей аудіозапис почує весь світ. Саме тому можна бути впевненим, що говорили вони цілком щиро і ділилися лише тою інформацією, в об'єктивності якої на той час не сумнівалися. Звідси, нарешті, можна зробити кілька висновків. По-перше, в справі розслідування подій 18-20 лютого в Києві відкривається абсолютно нова версія, згідно з якою існує імовірність, що за холоднокровними вбивствами протестувальників стояла невідома третя сила. По-друге, Ольга Богомолець весь цей час володіла надважливою інформацією, яка, цілком можливо, допомогла б покарати винних в цій справі. Проте своїми здогадками вона поділилася лише з Паетом, намагаючись не допустити їх розголосу на загал. І, нарешті, по-третє: в цій телефонній розмові вперше пролунала гіпотеза, що за снайперами на Інститутській може стояти хтось з тодішньої опозиції. Звісно, в таке зараз дуже важко повірити (та й вірити, чесно-кажучи, не дуже хочеться). Проте просто закривати очі на всі ці деталі, сліпо вірячи кожному слову влади, ми не маємо права, інакше, знову ж таки, можемо стати схожими на зазомбованих сусідів з Півночі.

5). Переговори беркутівців.

21 лютого в інтернеті було викладено перехоплені радіопереговори групи снайперів "Альфа". При чому майже всі українські ЗМІ подали цю інформацію в якості остаточного і беззаперечного доказу причетоності цієї групи до розстрілів мирних протестувальників на Інститутській. Проте, прослухавши переговори "Альфи" і проаналізувавши почуте, можна дійти до абсолютно протилежного висновку. Загалом, спецпризначинці протягом 15-хвилинної розмови в професійному тоні обговорювали те, що відбувалося на вулицях Інститутській і Грушевського. Найбільше уваги потребують вказівки командири групи Мирона, які він дав своїм бійцям на початку:

- Інформація така: увага до вулиці Грушевського! Приготувалися працювати. Якщо буде рух зі зброєю – доповідь і робота!

Це говорить про те, що з самого початку снайперам "Альфи" був даний наказ відкривати вогонь лише по людях зі зброєю в руках. Тобто в людей зі щитами і касками ніхто з цієї групи стріляти права не мав. Найцікавіше те, що серед вбитих протестувальників вогнепальної зброї зі собою не мав ніхто (це красномовно підтверджує відео розстрілів на Інститутській). Також варто додати, що відстрілювали там людей як звичайних собак: навіть тих, хто не рухався в бік Урядового кварталу, а просто засів за деревами, не складаючи жодної небезпеки для правоохоронців. Взагалі, як би негативно в той час (та й, в принципі, зараз) ми не ставилися до силовиків, але не можна в пориві емоцій категорично заявляти, що всі вони поголовно вбивці без власної голови на плечах. Їм ж повинні були дати певний інструктаж, як діяти в таких ситуаціях. А можливість того, що силовикам наказали просто-напросто вбивати всі живі об'єкти, заперечують перехоплені радіопереговори "Альфи". Зокрема, таку можливість повністю спростовує сказана на початку фраза командиром групи Мирона:

- Хто стріляв? Ми не працюємо по цьому на даху, він без зброї!

Саме тому, враховуючи вищезгадані вказівки і разом з тим великі жертви серед майданівців, напрошується один висновок з двох: або снайпери "Альфи" знехтували даними їм вказівками і відкрили хаотичний вогонь по беззбройних демонстрантах (при тому робилося це повністю таємно, оскільки на радіопереговорах інформації про будь-які постріли не було), або ж вони тут ні до чого, і вбивав людей хтось інший. Але хто ж тоді? Подальший фрагмент розмови, можливо, допоможе нам знайти відповідь на це питання:

- Пацани, там корегувальник! Показує в мою сторону, когось корегує з того кута! Спостерігаємо!
- Який корегувальник? І в якому вікні?
- Дах жовтої будівлі!
- Кінопалац?
- Кінопалац! Він пішов – по ньому хтось спрацював, не ми!
- Мирон, на Кінопалаці був корегувальник, по ньому звідкись справа був постріл, під ним пройшов.
- Спостерігав-спостерігав!

Отже, снайперами "Альфа" під час розстрілу демонстрантів на Інститутській був помічений невідомий корегувальник на даху Кінопалацу. Звідси можна зробити 2 висновки: по-перше, як уже зазначалося, першочерговим завданням групи було виявлення озброєних та небезпечних об'єктів, які своїми діями могли нанести шкоду тій чи іншій стороні конфлікту; по-друге, маємо ще один доказ імовірності причетності до всіх цих подій невідомої третьої сторони. Останнє підтверджує і ще одне, надзвичайно цікаве і важливе спостереження командира групи Мирона:

- Загальна інформація! Готель "Україна", центральна частина, шостий рівень зверху, 2 особи в формі з триногою (підставка для гвинтівки)

Це вже безапеляційний аргумент (звичайно, якщо ми відкинули з голови параноїдальні припущення щодо причетності ФСБ до створення цих записів) присутності в цей день на Інститутській невідомої третьої сили, яка, цілком імовірно, і несе відповідальність за вбивства невинних людей.

Оперуючи вищезгаданими деталями, можна прийти до беззаперечного висновку: запитань у справі "Кривавого четверга" 20 лютого ми маємо набагато більше, ніж довгоочікуваних відповідей. Такий сумний стан справ залишатиметься незмінним, поки ми дозволятимемо політикам використовувати образ Небесної сотні як об'єкт популізму і нарощування власних рейтингів. Загиблі герої революції Гідності вмирали не для того, щоб крісла одних брехунів та корупціонерів зайняли інші – вони хотіли змінити систему, а не прізвища. Саме тому зараз ми повинні прикласти усіх зусиль для того, щоб покарати винних державним судом, бо в протилежному випадку за вбивць і їхніх покровителів візьметься суд народний. Тоді вже нікому не допоможуть ні підкупні судді, ні високопоставлені покровителі, ні аморальні адвокати.