Українсько-російська історія.

Чи існував такий народ, як "роси". Який народ є базовим щодо формування теперішньої Росії?

Серед засновників сучасного російського народу було тільки два слов'янські племені – радомичі і в'ятичі.

"Роси" на території Росії – це вигадка політиків. У росіян етнічна основа зовсім інша ніж в українців. Державне ядро майбутньої Московії і Росії – Суздальське князівство, яке стало основою Московської держави, було засноване на землях народності меря – цей народ жив на території сучасної Москви і далі на північний схід.

Називаючи нас, українців, "малоросами" росіяни виходили не з традиції термінології історичної науки, а в бажанні зробити себе головними у двосторонніх відносинах. А великий у цій концепції є синонім "головний", малий "вторинний". Цей комплекс у них від усвідомлення власної малозначущості, відсутності переконливої етнічної основи. Ось чому вони завжди хотіли мати контроль над Києвом. Бо без Києва уся їхня концепція "русского" народу розлітається на куски. А "малороси" - це вони росіяни.

Коли на території сучасної Росії вперше з'явилися слов'яни?

Перші слов'яни ( в'ятичі радимичі ) з'явилися у ІХ – Хст., прибувши, за даними літопису, з Польщі. На землях Росії у той час панували фінські племена: чудь, весь, мурома, меря, мордва, мещора, перм, комі, удмурти, марійці, кострома, єрзя, чухна, мокша, югра, печора та ін.. Впізнаєте такі відомі всім нині назви російських міст, річок?... Сьогодні міста Рязань ( Ерзань ) і Кострома, що мають фіно-угорські назви і лежать у центрі традиційного фіно-угорського масиву, стали еталоном "руськості".

Росіян можна вважати результатом асиміляції усіх названих фіно-угорських народів.

І це не принижує і не звеличує їх – це просто факт.

Фіно-угри і татари росіянянам пращури і вони є "общій фундамєнт" рассєї.

Другие финские топонимы Московии. Рязань (столица народа эрзя). Муром (столица народа мурома). Пермь (столица народа перми). Вятка (столица финнов-вятичей). Вологда (из вепсского vauged "белый" *valgeda). Суздаль (народ меря) и Шуя (тоже народ меря, название от финского "суо" - "болотистая местность"). А также Калуга, Ржев, Коломна, Кострома, Тверь, Пенза, Весьегонск (город веси), Холмогоры, Вычегда и топонимы чуди Ладога, Ихальнема, Кема, Кочевар, Майманга, Невлой, Пукаранда, Хяргокор, Чучепала – и прочая чудь Залесская..

Що не правда?

Хто ж у давні часи слов'янізував фіно-угрів, якщо серед населення вони становили більшість? ( Частка слов'ян тоді становила близько 20% від всього населення.)

Князі і Церква. Правителі  намагалися жити за "європейським зразком", "проводили модернізацію". А церква за посередництвом грецьких, болгарських, руських релігійних просвітителів несла християнство разом із церковнослов'нською писемною мовою ( на основі солунського діалекту болгарської ) і тільки частково руську усну мову. Як наслідок, навіть у писаних церковнослов'нською мовою літописах відчуваємо, що насправді тогочасна руська мова була була ближча до української мови, ніж до російської. Філолги дослідили, що з білоруською мовою наш лексикон споріднений приблизно на 90%, із польською – більше 80%, а з російською – менше 70%.

Коли назва Росія утвердилася на сучасній території Росії.

Ідея змінити назву Московія на Росія виникла у ХVст. У той час у деяких офіційних документах Московії з'являється назва "Росія". Навіть не "Русь". Росія – це грецька назва Русі. Назву для своєї держави взяли навіть не зі своєї мови, а з грецької.

Новий топонім довго не приживався серед населення Московії. Ніякими "росіянами" чи "руськими" воно себе не називало. Розв'язати цю проблему ( і то не повною мірою ) зміг Петро І, який у 1713 і 1721 роках видав укази про офіційне перейменування. Аби перевчити світ, який не знав і не гадав, що має справу з Росією і росіянами, він розсилав по посольствах держав депеші, у яких вимагав називати Московію в офіційних документах Росією, інакше листи від них він просто не прийматиме. Що ж до народу, то є письмові вказівки Катерини ІІ ( наприкінці ХVІІІст. ) з вимогою перестати людям називатися московітами під страхом кари.

Є англійська карта 1562 р. "Русь, Московія, Татарія", де Русь і Московія – зовсім різні країни.

"Україна"

Перша згадка цієї назви, яку дослідники зафіксували в літописах, датована 18 квітня 1187року. Автор пише : " У тім же поході на половців (князів Русі, тобто Києва, Білгорода, Вишгорода, Василькова, Переяслава ) розболівся князь Володимир Глібович ( кн. Переяславський ) недугою тяжкою, від якої він і помер. І принесли його у Переяслав на ношах, і отут преставився він. Був же він князь чеснот ний і сильний в бою, і мужністю міцною відрізнявся, і всякими доброчесностями був сповнений. За ним же Україна много постонала".

1189 р. - в літописі згадується УКРАЇНА Галицька;

1213 р. країну (Берестя, Угровеськ, Верещин, Столп Комів);

1282 р. - краківський князь Лешко Чорний захопив на Україні село Воїнь.

До 15ст., коли Московія стала називатись "Росія", згадок зі словом "Україна" про наші території у різних літописах було вже більше десятка.

Якщо ви помітили помилку у тексті, виділіть її мишкою та натисніть комбінацію клавіш Alt+A
Коментувати
Поділитись:

Коментарі

Залишати коментарі можуть лише авторизовані користувачі

Наші автори
Павло Кухта Керівник з політичних питань Київської школи економіки
Вадим Денисенко Виконавчий директор UIF
Юлія Дукач Аналітикиня проєкту з дезінфомоніторингу Texty.org.ua
Дмитро Ярош Командувач Української добровольчої армії
Віктор Лещинський Президент Національного експертно-будівельного альянсу України