Життя, "Секрет" і котик Шредінгера

"А це що? Фе! Я таке не замовляв!" - вередливо відсовуємо ми тарілку з нахабно поданим нам під ніс життям. "Бери, мене не хвилює, що замовляв, а що не замовляв" - сердито каже хтось згори! Ми мовчки тягнемо до себе тарілку, пускаємо сльозу, відрізаємо шматок і тягнемо до рота.

"А може замовленням помилилися? От зараз помітять помилку, перепросять і дадуть мені моє… Так, щось довго нікого нема! Піду я готувати собі сам!"

Скільки не думала про можливість керувати своїм життям самостійно, про сприйняття космосом наших думок, про долю і прописаний десь на небі наш життєвий шлях, та істина навіть і близько не підходить.

Прочитавши книгу "Секрет", наслухавшись масу теорій про силу думки і бажання, наче все стало ясно. Але на одну мить припустила, що це доля прочитати книгу і почути ці теорії, що роздуми про цей аспект нашого життя були призначені і передбачені для мене, все знову пішло шкереберть.

Якщо в когось була доля реалізувати свою мрію, припустимо, побувати десь за кордоном, а він сидів годинами і займався візуалізацією, обклеїв вирізками з журналів всю квартиру, без упину набридав своїй підсвідомості: "Я у Франції/я сиджу на Мальдівах/я засмагаю на пляжі в Мадагаскарі"?

Ну і що тоді спрацювало?

Найіронічніше те, що ніхто не літав в часі по минулому і майбутньому, і не перевіряв, що було б з ним, якби він подумав так чи інакше, або якби флегматично покладався на долю, але дуже багато людей впевнено заявляють, що знають завдяки чому в них складається життя, здійснюються бажання, мають свою фіксовану точку зору щодо цього питання, деякі з цих людей пишуть книги, організовують семінари та ін.

Вірогідність того, що на горі на мене написаний бізнес-план з детальним описом мого подальшого існування, мене не радує тим більше! Ось я хочу жити так, як хочу, як запланувала. І я готова сердито затупцяти ногами, закричати що є духу, аби мені не підсунули браковану, не мою, не правильну долю. І якщо взагалі те, чого я хочу, запрограмоване в мені, щоб я хотіла саме його? Жах!

В процесі написання цього маленького сердитого послання втомлених пошуків істини не знаю скільки разів хотіла швирнути в якогось писаку доль на небі "Секретом", та я надумала ось що! Навіщо морочити собі голову? Все одно питання долі і планування життя загалом – це як котик Шредінгера. Але в даному випадку в ящику не чотирилапий пухнастик, а щось таке, що керує нами і всім навколо. І вгадай, що ж воно там таке і в якому стані?!

Якби все було так просто і зрозуміло, де був би азарт до життя, цікавість, захоплення, інтрига? Якби ми достовірно знали, чим керуватись, то ми були б не ми, а купка егоїстів, які давляться від благополуччя і достатку, легкості існування в бутті. З часом, від відсутності балансу реалізації і нездійсненності бажань, нас би задавила піраміда не потреб, а саме передбаченого задоволення, добробуту, який ніхто не боїться втратити. Або уявімо, що від нас нічого не залежить? Світ був би тьмяний від приреченості і покори людства перед майбутнім.

З нами ніколи нічого не станеться в процесі експлуатації дивану перед телевізором. Якщо не хочеш щось мати, робити, то ніяка доля тебе не зможе стягти з того злощасного дивану. За будь яких умов треба хотіти, мріяти і планувати.

Мені здається, що помилок з не нашими тарілками не існує. Космос, Всесвіт і вищі сили між собою добре ладять, взаємодіють, дружньо роблять свою справу.