Журавель в руках

"Краще синиця в руках, ніж журавель в небі" - повчає народна мудрість всіх, хто щось завзято просить у долі. У кожного з нас свій журавель і своя синиця, і кожен з нас, бідолаха серед семи мільярдів бідолах, губиться між цими двома створіннями природи.

Мене постійно сварять за те, що я сміливо дивлюся на небо. І я буду дивитись. Не хочу спостерігати журавлеву тінь у себе під ногами. Я хочу тримати його в руках!

Не знаю яку ціну доведеться заплатити за своє вередування. Але ж хотіти для себе кращого – це природно! Ми маємо право бути так, як найкраще для нас, ми заслуговуємо не губитися в приреченості і не боятися уроків долі. Тим більше, що бажаючи щось чи когось у нашому житті бурлить, кипить і не знає спокою дія. Ми діємо, ми мислимо, отже живемо.

Глибоко в душі мене мучать сумніви: а якщо та маленька синичка, яку ми маємо – наше найбільше щастя, а журавель – омана, і спіймавши його ми отримаємо розчарування, біду, або взагалі погубимо себе? Боюсь цих сумнівів. Життя багато раз не пройдеш, не порівняєш і не обереш для себе найкращий варіант.

Звісно, зазіхати на орду журавлів не варто. Жадібність і ненажерливість нікому нічого хорошого не зробила. Але й вдовольнятися маленьким журавликом не хочеться. На мрію повинно вистачити життєвої сили, духовних і матеріальних ресурсів.

Я невиправний романтик, і це дозволяє мені вірити в те, що в один прекрасний день ми злетимо у небо і спіймаємо свого журавля.