В Європу - без сміття! Про деякі першочергові кроки нової влади.

Сторожа стане з того світу,

не дасть святого розпинать.

А ви Україну ховайте:

не дайте матері, не дайте

в руках у ката пропадать.

Тарас Шевченко

Про сміття, люстрацію і нокаут.

Ох і вистачає в Україні різного непотребу, бруду та сміття, яке заважає Українському народові творити на своїй рідній землі гідне життя для нинішніх і прийдешніх поколінь. За яку сферу суспільного життя не візьмись, там наткнешся на сморід, який отруює повітря продуктами гниття оцього всього різноманітного гною – непотребу.

І звідки ж у молодій Українській державі назбиралося стільки сміття?! Відповідь, як на мене, лежить на поверхні. Непокаране зло стає вдвічі небезпечнішим. А за весь період відновлення нашої державності, без винятків, від корупційного правління Л. Кравчука до авторитарно – корупційного внутрішньоокупаційного режиму В. Януковича, цим злом можна греблю гатити. Тому неприбрана вчасно маленька купка бруду за роки перетворюється у гори сміття на українській землі.

А чому ж вчасно, ще на початку відновлення нашої незалежності, не прибрали з українського дому оту купку бруду?! Та тому, що не було проведено глибокої і жорсткої люстрації в усіх сферах українського суспільства. А тому сміття, породжене ще СССР, поступово накопичувалося, накопичувалося і досягло критичної маси на нинішній час, починаючи від найменшого населеного пункту з його радою та виконкомом і закінчуючи столицею з усіма центральними органами української влади (хоча, особливо зараз, вона зовсім не схожа на українську) – Президентом, Парламентом, Урядом разом з міністерствами та відомствами.

Відсутність люстрації, а значить повна безкарність, породила практично на всіх суспільних щаблях пристосуванців, корупціонерів, гнилих "тушок", жлобів, циніків, покидьків, які будь – якими шляхами набивають тільки власні кишені, нехтуючи інтересами народу. І куди не плюнь, всюди натрапиш на таку погань, яка ігнорує потреби громади, а завдяки корупційним схемам працює лише на власну вигоду і простих людей використовує тільки для здобуття тих чи інших посад.

Оце сміття – пристосуванці, перебіжчики (з опозиції до влади і навпаки, коли вигідно для власної кишені, і так багато разів), гнилі "тушки", жлоби і циніки майже повністю заполонили органи влади України (особливо на керівних посадах) з низу до верху, в т. ч. і в силових структурах – Міністерстві внутрішніх справ (МВС), Генеральній прокуратурі (ГПУ) та у всій системі Прокуратури, Службі безпеки (СБУ), Міністерстві оборони (МО), Державній прикордонній службі (ДПрС), а також на митниці і в податковій. І саме це сміття, яке "кришується" режимом на чолі з В. Януковичем, в своїй гнилій масі набрало такого розмаху, що його корупційні метастази вже загрожують здоровому життю українського суспільства.

"Мусорський" бєспрєдєл, зокрема і у вигляді садизму та терору різних спецпідрозділів, разом з прокурорсько – суддівським бєспрєдєлом, вкупі із жлобами, корупціонерами, циніками і кідалами на різних високих державних посадах поставили наш люд на межу виживання. Докерувалися до того, що ходять по світу з простягнутою рукою, а "покращення життя вже сьогодні" зробили тільки собі та постійно шукають винних у своєму бездарному господарюванні. І це при тому, що Президент України – партія регіонів (ПР), парламентська більшість – ПР + їхні компартійні шавки + "тушки", Уряд – ПР + пристосуванці, обласні і районні держадміністрації – ПР, держава – на грані фінансового банкрутства, а винні – народ, євромайданівці, націоналісти і Захід. Тому будь – який люд, в т. ч. і український, не може вічно терпіти знущання над собою з боку влади, котра діє, як окупант.

Мало того, нинішній режим в Україні має народ за бидло і лохів, хоча в ст. 5 Конституції України зазначено:

"Україна є республікою. Носієм суверенітету і єдиним джерелом влади в Україні є народ. Народ здійснює владу безпосередньо і через органи державної влади та органи місцевого самоврядування. Право визначати і змінювати конституційний лад в Україні належить виключно народові і не може бути узурповане державою, її органами або посадовими особами. Ніхто не може узурпувати державну владу".

А купка донецьких можновладців з психологією ординців – степовиків, плюючи на ці норми, діє за одним правилом: "Лоха нє развєсті – сєбя нє уважать". Ось їхній принцип управління всією Україною. Тому будь – які перемовини, що ними зараз ведуться з представниками повсталого народу, вони розглядають, як чергове розведення лохів. Ім нужєн мір, жєлатєльно – вєсь! І рахуються вони тільки з силою, яка здатна відправити їх у нокаут. А такою силою можуть бути тільки широкомасштабні акції громадянської непокори Українського народу, прелюдією до яких є безпрецедентно тривалі та масові протести на Євромайданах по всій Україні проти тиранії правлячого режиму.

В противному випадку, можновладці – окупанти прикинуться невинними ягнятками, йтимуть на різноманітні переговори, щоб затягнути час і перегрупувати свої сили, а потім зі звірячо – беркутівським оскалом хижаків накинуться на своїх опонентів – народ, тобто на нас з вами. Окупантам вірити не можна! Їх необхідно тільки перемогти!

А після перемоги Українського народу над внутрішньоокупаційним режимом треба позбавити нашу Батьківщину від усього непотребу і сміття, яке отруює їй життя. Допоможе в цьому тільки повномасштабна жорстка люстрація, яка має стосуватися всіх, в т. ч. влади та опозиції. Люди, які хоч найменшим чином заплямували себе – пристосуванці, компартійці: функціонери різного калібру та окремі рядові члени, "тіТушки", перебіжчики до протилежних таборів із – за власної вигоди, гнилі "тушки", корупціонери, "мусора" – бєспрєдєльщікі та інші силовики – садисти, судді і прокурори – порушники законів, негласні співробітники і "шістки" органів, регіонали та їхні прихвостні – комуністи, на руках яких запеклася кров невинних людей ( перелік сміття не є вичерпним) – мають бути на підставі Закону вилучені з громадського і політичного життя України та притягнуті до кримінальної відповідальності за наявності карних діянь.

І очолити список тих, хто має опинитися на лаві підсудних за злочини проти Українського народу, повинні очільник режиму та головний "мусор" України В. Захарченко (язик не повертається, щоб назвати його міліціонером) зі своїми де – якими заступниками. Потім підуть слідом "беркути" – садисти та їм подібні негідники в усіх регіонах України. Трагічна доля Ю. Кравченка – це застереження для дурних голів.

Демусоризація та реформування силовиків, судів,

прокуратури, податкової та митниці.

МВС має бути девоєнізоване, бо зараз воно є Міністерством міліції та внутрішніх військ (ВВ), а функції його кардинально переглянуті (прикро, що цього не було зроблено раніше). Необхідно створити окремий департамент міліції, значно скоротивши генеральські посади, який входитиме до складу реформованого МВС. Таке міністерство повинна очолювати цивільна особа, бажано з юридичною освітою та відповідними знаннями у цій сфері.

Нинішні ВВ МВС з важким озброєнням – це пережиток сталінізму, як нелюдської диктатури. На мій погляд, на їхній базі треба створити Національну гвардію України (НГУ) (назва може бути іншою) подвійного підпорядкування МО і МВС (дієва французька модель) з чітко виписаними функціями в окремому Законі. Охорона іноземних диппредставництв може бути покладена на НГУ або інший орган.

Можливо буде доцільним включення до складу МВС ДПрС, оскільки завдання прикордонників відносяться до внутрішньої політики. Питання є дискусійним, хоча в багатьох європейських країнах працює саме така модель.

Органи внутрішніх справ треба вичистити від сміття у вигляді "беркутів" – бандитів і терористів та інших подібних структур. Пророчо зараз звучать слова Івана Франка:

" Я не люблю тебе,

ненавиджу, беркуте!

За те, що в груді ти

ховаєш серце люте,

За те, що кров ти п'єш…"

У системі МВС повинен бути тільки антитерористичний спецпідрозділ та, можливо, судовий і для боротьби з оргзлочинністю з чіткою регламентацією таких функцій у відповідному Законі та жорсткою кримінальною відповідальністю за їх порушення.

Бо стаття 5 Закону України "Про міліцію" зокремагласить:

"Міліція виконує свої завдання неупереджено, у точній відповідності з законом. Ніякі виняткові обставини або вказівки службових осіб не можуть бути підставою для будь –яких незаконних дій або бездіяльності міліції. Для забезпечення громадського порядку працівники міліції зобов'язані вживати заходів незалежно від свого підпорядкування.

Міліція поважає гідність особи і виявляє до неї гуманне ставлення, захищає права людини незалежно від її соціального походження, майнового та іншого стану, расової та національної належності, громадянства, віку, мови та освіти, ставлення до релігії, статі, політичних та інших переконань. При звертанні догромадянина працівник міліції зобов'язаний назвати своє прізвище,звання та пред'явити на його вимогу службове посвідчення. Увзаємовідносинах з громадянами працівник міліції повинен виявляти високу культуру і такт.

Міліція не розголошує відомостей, що стосуються особистого життя людини, принижують її честь і гідність, якщо виконання обов'язків не вимагає іншого".

Але після кривавих безчинств "беркутів" ці норми звучать, як насмішка, бо жоден з них від 30 листопада 2013 р. не притягнутий до кримінальної відповідальності. А ГПУ проявляє злочинну бездіяльність! Своїм – все, а ворогам – закон! Такий принцип дії нинішнього окупаційного режиму України, що тримається на "мусорах" в погонах, які зрослися з бандитами – "тіТушками" в одне ціле.

Саме "мусори" вербують різний кримінальний елемент, який висить у них на гачку, щоб тероризувати людей на Євромайданах. Саме серед "мусорів" треба шукати керівників бандформувань "тіТушок". Саме "мусори" і входять в "ескадрони смерті", які викрадають, катують і вбивають мирних протестувальників. І саме тому ці "ескадрони" залишаються безкарними, бо вони є "мусорськими" і діють за вказівкою "мусорів" з генеральськими погонами. Чим швидше МВС буде вичищене від сміття – "мусорів", тим швидше наше життя стане безпечнішим. І це має бути одним з перших кроків нової влади. Загальну чисельність міліції та ВВ треба скоротити.

Вивільнені від цього кошти необхідно спрямувати на потреби Збройних Сил України (ЗСУ), які потребують вимітання сміття, адже знаходяться у жалюгідному становищі, через злочинне недофінансуваня в порушення законодавства і необдумане скорочення чисельності з таким же "реформуванням", з вини МО та Генерального штабу (ГШ).

Воєнна реформа має сприяти підвищенню боєздатності і боєготовності ЗСУ, зміцнювати обороноздатність України, а не навпаки, як це є зараз, оскільки пріоритети реформи вибрані неправильно, при чому ставка робилася, в основному, на скорочення чисельності. Але воєнна наука пов'язує чисельність ЗС з протяжністю кордонів держави, її площею і населенням, зовнішніми загрозами, блоковістю (позаблоковістю). Тому не можна без кінця скорочувати чисельність ЗСУ, бо ми вже майже перейшли граничну межу, за якою наявність чи відсутність критично нечисельного війська не відіграє жодної ролі – воно вже нездатне захистити Україну і перетворюється на потішне. Виходом з цієї небезпечної ситуації, при наявності практично неприкритих зовнішніх претензій зі сторони окремих сусідів, їхнього намагання федералізувати, а потім розчленувати Україну (події в Грузії 2008 р. надихають офіційну Москву та її "п'яту колону" у нас), є вступ до НАТО. І чим швидше, тим краще! Бо тільки НАТО зможе нам гарантувати територіальну цілісність і недоторканість кордонів! Про інші аспекти воєнної реформи треба говорити окремо.

У ЗСУ також мають бути спецпідрозділи (розвідувально – диверсійні, протидиверсійні, що відносяться до компетенції Головного управління розвідки МО), як і в СБУ (антитерористичні, протидиверсійні). А може взагалі повернутися до моделі, за якою спецпідрозділи перебувають тільки у збройних силах та органах державної безпеки? Бо які з "беркутів" та їм подібних спецпризначенці?! Це – каральні загони режиму для боротьби з власним народом.

Подальшої дискусії потребує питання щодо спецпідрозділу у Службі зовнішньої розвідки України (СЗР), як суто політичної розвідки, а не воєнної.

Реформування СБУ, позбавлення її деяких міліцейських функцій, можливо і скорочення чисельності, вичищення з її лав сміття, в т. ч. і московської "п'ятої колони" – це тема окремої детальної розмови, як і очищення від сміття та реформування ДПрС, Управління державної охорони (УДО).

А Прокуратура з її нинішніми повноваженнями окремої гілки влади – це теж сталінський атавізм. Вона вимагає негайного очищення від сміття, реформування та віднесення до виконавчої гілки влади у складі Міністерства юстиції України (МЮ).

Про судову гілку влади… Сміття там, на жаль, вистачає. І реформування, зокрема щодо повноважень Вищих спеціалізованих судів та Верховного суду України, вкрай потрібне.

Від сміття у податковій і митній службі, які входять до складу Міністерства доходів зборів, страждає практично кожен працездатний громадянин України, за винятком наближених до режиму людей. Тому ці служби потребують негайного очищення.

Тільки подивитися на королівські палаци і дорогі машини, які мають багато працівників окремих бюджетних установ з невисокими зарплатами, зокрема – ГПУ, СБУ, МВС, ДПрС, податкової та митниці, і одразу все стає ясно, що треба робити з цим корумпованим сміттям. А названі структури є становим хребтом нинішнього окупаційного, поліцейського режиму.

Поліцейська держава стає реальністю.

Взагалі зараз в Україні склалася ненормальна ситуація, оскільки чисельність ЗСУ менша, орієнтовно, у три – чотири рази від чисельності репресивного апарату (МВС + СБУ + УДО + податкова міліція + почасти ДПрС), на який окупаційна влада не шкодує грошей за московським зразком. А це свідчить, що нинішній внутрішньоокупаційний режим будує поліцейську державу, щоб боротися з власним народом, і плює на ЗСУ, які мають боронити Україну від зовнішніх зазіхань, котрі в останній час є досить відвертими з боку окремих сусідів і "братів".

ЗСУ присягають на вірність Українському народові, а не конкретному "хазяїну", тому не повинні займати тільки його сторону. Ось текст Військової рисяги:

"Я, (прізвище, ім'я та по батькові), вступаю на військову службу і урочисто присягаю Українському народові завжди бути йому вірним і відданим, обороняти Україну, захищати її суверенітет,територіальну цілісність і недоторканність, сумлінно і чесно виконувати військовий обов'язок, накази командирів, неухильно додержуватися Конституції України та законів України, зберігати державну таємницю.

Присягаю виконувати свої обов'язки в інтересах співвітчизників.
Присягаю ніколи не зрадити Українському народові!"

Військовики, залишайтеся вірними Присязі! ЇЇ порушення тягне за собою кримінальну відповідальність!

Підтвердженням вибудовування в Україні поліцейської держави є звірячі побиття та вбивства мирних мітингарів, які тільки прагнули жити у цивілізованій, заможній, правовій країні за зразком країн Європейського Союзу (ЄС). Але сміття – "мусора", захищаючи окупантів, потопталися брудними чоботами по Конституції та Законах України, не кажучи вже про акти ООН та інших міжнародних організацій, куди входить Україна, і які є чинними для нас.

Цей режим перейшов межу! Він уподобився до кривавого режиму колишнього диктатора Гаїті Франсуа Дювальє з його "тонтон – макутами" (спеціальними поліцейськими силами – добровольцями національної безпеки), якими керував кримінальний злочинець і які складали основу "ескадронів смерті". Саме ті "ескадрони" тероризували, викрадали невинних, але неугодних режиму, людей, катували їх і вбивали, не допускаючи жодного інакомислення. При цьому "тонтон – макути" діяли абсолютно безкарно, адже їх благословляв сам диктатор. Це нам нічого не нагадує в Україні, коли "мусорський" режим діє спільно з іншим сміттям – різноманітними бандитами і "тіТушками", серед яких є теж "мусора"?!

Такий режим не має права на існування в Україні. Його чекає, рано чи пізно, Гаазький трибунал за злочини проти Українського народу: терор, катування, взяття заручників, вбивства невинних людей! Хоча Україна і не ратифікувала Статут Міжнародного кримінального суду, але він може розглянути "українське питання", якщо до нього звернеться РБ ООН.

Ті, хто запроваджував диктатуру в Україні.

Саме очільники поліцейського режиму запроваджували диктатуру в Україні, прийнявши, з цинічним порушенням Закону України "Про Регламент Верховної Ради України", драконівські закони проти прав людини в "чорний четвер" 16 січня 2014 р., що привело тільки до посилення протестних акцій на Євромайданах та негативної реакції демократичного західного світу. Спроба сховатися за диктатуру свідчить, що окупанти бояться нас, а не ми їх. Український народ не злякався і не злякається!

Тому в них нічого не вийшло та й не вийде. Народ не дозволить загнати себе в рабство. А ось і вони – сучасні антигерої, які захотіли встановити диктатуру в Україні: Президент В. Янукович, Голова Парламенту В. Рибак, депутати: 190 регіоналів, 32 комуністи і 18 позафракційних. Списки цих депутатів є у вільному доступі. Їх всіх разом треба запам'ятати назавжди. Тавро диктаторів і катів має переслідувати їх до кінця життя.

Журналіст Віталій Сич після "чорного четверга" виклав у facebook список мобільних телефонів депутатів – регіоналів з відповідним коментарем:

"Никогда бы не сделал подобного при иных обстоятельствах. Более того, многих из этих людей я знаю лично, и был с ними в хороших отношениях.
Но сейчас не до этики. Никакая власть не дается человеку для того, чтобы убивать и калечить своих граждан. Я не призываю оскорблять. Лучше требовать отмены законов от 16 января, практически вводящих в стране диктатуру, выражения недоверия правительству и гражданину Януковичу. Номера настоящие, подтверждаю исходя из тех личных контактов, что есть у меня.
Я все еще верю, что урегулирование должно произойти в парламенте, на внеочередной сессии. Виктор Янукович, судя по всему, к уступкам и компромиссам не способен анатомически.
А всем депутатам и их семьям еще жить среди нас в вольном городе Киеве.

МОБІЛЬНІ НОМЕРИ РЕГІОНАЛІВ:

Азаров Олексій Миколайович 050-462-22-22
Аркаллаєв Нуруліслам Гаджиєвич 050-368-62-02
Атрошенко Владислав Анатолійович 050-313- 39-88
Баграєв Микола Георгійович 097-738-77-77
Байсаров Леонід Володимирович 050-477-77-02
Балицький Євген Віталійович 067-614-15-76
Бандуров Володимир Володимирович 050-451-99-88
Барвіненко Віталій Дмитрович 099-406-83-09
Бахтеєва Тетяна Дмитрівна 050-328-12-34
Безбах Яків Якович 067-636-27-88
Бережна Ірина Григоріївна 050-315-33-93
Березкін Станіслав Семенович 067-520-36-55
Білий Олексій Петрович 095-888-08-08
Біловол Олександр Миколайович 067-406-59-09
Блавацький Михайло Васильович 067-679-34-52
Благодир Юрій Анатолійович 067-363-10-03
Близнюк Анатолій Михайлович 050-328-08-57
Бобков Олександр Михайлович 066-220-27-77
Бобов Геннадій Борисович 050-462-08-08
Богуслаєв Вячеслав Олександрович 050-484-90-85
Бойко Володимир Семенович 050-325-33-45
Бондар Віктор Васильович 050-469-87-50
Бондаренко Олена Анатоліївна 050-367-00-06
Борт Віталій Петрович 050-368-14-77
Боярський Юрій Іванович 050-470-24-03
Брайко Сергій Борисович 050-324-01-25
Буряк Сергій Васильович 067-344-88-88
Бутківський Віктор Володимирович 067-631-85-00
Бушко Іван Іванович 050-372-17-65
Васадзе Таріел Шакрович 095-262-40-01
Васильєв Геннадій Андрійович 044- 467-76-40
Васильєв Олександр Андрійович 067-620-43-03
Вечерко Володимир Миколайович 050-326-93-56
Волков Олександр Анатолійович 067-236-51-00
Волков Олександр Михайлович 050-311-22-72
Воропаєв Юрій Миколайович 050-368-35-25
Гайдош Іштван Ференцович 067-312-26-88
Гелевей Олег Іванович 050-357-41-14
Герега Олександр Володимирович 050-310-00-60
Гержов Юрій Іванович 050-390-15-24
Герман Ганна Миколаївна 050-348-74-60
Гєллєр Євгеній Борисович 050-211-28-99
Гіршфельд Анатолій Мусійович 050-323-09-90
Глазунов Сергій Миколайович 067-566-11-55
Гончаров Анатолій Дмитрович 050-475-09-10
Горіна Ірина Анатоліївна 067-232-39-77
Горохов Сергій Олександрович 050-367-04-86
Гриневецький Сергій Рафаїлович 050-316-49-73
Груба Григорій Іванович 050-344-86-50
Грушевський Віталій Анатолійович 097-487-57-82
Губар Віктор Іванович 097-175-84-91
Гузенко Костянтин Олександрович 067-277-55-77
Дейч Борис Давидович 050-360-00-10
Демидко Володимир Миколайович 067-238-42-80
Демішкан Володимир Федорович 099-232-57-00
Дем'янко Микола Іванович 050-330-33-93
Денисенко Анатолій Петрович 067-409-02-02
Деркач Андрій Леонідович 050-351-05-03
Джига Микола Васильович 067-405-66-85
Дзоз Віталіна Олексіївна 050-042-60-26
Дмитрук Микола Ілліч 095-073-88-79
Добкін Дмитро Маркович 067-577-77-11
Долженков Олександр Валерійович 095-294-16-86
Дудка Володимир Володимирович 050-311-94-85
Дудка Олександр Іванович 067-614-00-49
Дунаєв Сергій Володимирович 050-367-08-27
Єгоров Олександр Миколайович 067-621-27-00
Єдін Олександр Йосипович 067-465-58-58
Єфремов Олександр Сергійович 095-600-00-71
Жеваго Костянтин Валентинович 050-330-86-25
Жеребнюк Віктор Миколайович 067-430-14-68
Жук Микола Васильович 068-240-02-90
Журавський Віталій Станіславович 067-509-15-55
Задорожний Вячеслав Казимирович 050-420-55-55
Зарубінський Олег Олександрович 050-331-14-96
Зац Олександр Вікторович 050-326-84-11
Зв'ягільський Юхим Леонідович 050-328-12-90
Зубик Володимир Володимирович 067-404-95-61
Іванющенко Юрій Володимирович 050-328-04-09
Ільюк Артем Олександрович 067-512-65-49
Іоффе Юлій Якович 050-451-02-54
Калетнік Григорій Миколайович 067-235-55-68
Калєтнік Ігор Григорович 067-403-37-33
Кальцев Сергій Федорович 050-341-62-00
Калюжний Віталій Анатолійович 050-326-80-98
Карташов Євген Григорович 067-614-23-53
Кацуба Володимир Михайлович 067-570-07-70
Кацуба Сергій Володимирович 067-570-70-07
Кий Сергій Вікторович 067-703-32-07
Ківалов Сергій Васильович 050-490-43-03
Кінах Анатолій Кирилович 067-465-86-68
Кіссе Антон Іванович 050-395-33-25
Клімов Леонід Михайлович 050-316-78-95
Клюєв Сергій Петрович 050-410-30-03
Коваль Олександр Іванович 050-474-67-98
Ковач Василь Ілліч 050-372-56-00
Козуб Олександр Андрійович 067-467-15-88
Колесніков Борис Вікторович 050-328-04-00
Колесніченко Вадим Васильович 050-393-30-55
Корж Павло Петрович 050-361-38-74
Коржев Анатолій Леонідович 050-691-98-11
Крук Юрій Борисович 050-316-64-61
Кузьменко Сергій Анатолійович 050-341-02-70
Кузьмук Олександр Іванович 050-310-07-22
Кулініч Олег Іванович 050-327-87-97
Кунченко Олексій Петрович 050-475-84-44
Куровський Іван Іванович 067-444-63-84
Ландик Валентин Іванович 050-326-46-16
Ланьо Михайло Іванович 050-372-07-77
Левченко Микола Олександрович 050-368-80-32
Лелюк Олексій Володимирович 067-532-31-00
Литвинов Леонід Федорович 067-541-60-00
Лук'янов Владислав Валентинович 050-473-87-45
Льовочкіна Юлія Володимирівна 067-319-69-96
Лютікова Валентина Іванівна 050-590-90-79
Макеєнко Володимир Володимирович 050-310-71-22
Малишев Володимир Степанович 050-368-64-35
Мальцев Володимир Олександрович 050-328-69-90
Мартовицький Артур Володимирович 050-361-36-35
Матвієнков Сергій Анатолійович 067-628-40-00
Медяник Володимир Юрійович 050-328-54-54
Мельник Станіслав Анатолійович 050-351-94-07
Мельниченко Володимир Володимирович 067-382-26-50
Мельничук Лариса Юріївна 067-961-98-18
Мирний Іван Миколайович 067-961-98-18
Мироненко Михайло Іванович 050-477-45-65
Мисик Володимир Юрійович 050-300-05-77
Мірошниченко Юрій Романович 050-330-71-81
Молоток Ігор Федорович 067-505-62-02
Момот Олександр Іванович 050-362-71-53
Морозенко Євгеній Вадимович 050-320-16-50
Москаленко Ярослав Миколайович 095-271-56-92
Мошак Сергій Миколайович 067-209-21-58
Мураєв Євгеній Володимирович 067-10-00-00
Мхітарян Нвєр Мнацаканович 050-331-24-14
Наконечний Володимир Леонтієвич 050-469-73-33
Нетецька Олена Анатоліївна 067-138-74-74
Нечаєв Олександр Ігоревич 050-398-50-10
Ничипоренко Валентин Миколайович 067-232-14-66
Олійник Володимир Миколайович 067-470-60-60
Омельченко Валерій Павлович 050-347-30-53
Омельянович Денис Сергійович 050-368-64-41
Онищенко Олександр Романович 050-920-00-00
Опанащенко Михайло Володимирович 050-560-17-37
Остапчук Віктор Миколайович 067-578-91-44
Павлов Костянтин Юрійович 067-539-17-17
Парасків Олег Дмитрович 067-650-83-84
Пехов Володимир Анатолійович 067-403-11-06
Пилипенко Володимир Пилипович 067-506-35-76
Писаренко Валерій Володимирович 050-330-15-91
Пінчук Андрій Павлович 067-230-00-34
Поляков Василь Леонідович 050-311-70-60
Поляченко Юрій Володимирович 050-311-04-74
Пономарьов Андрій Вікторович 067-623-91-51
Пономарьов Олександр Сергійович 050-486-46-46
Попеску Іван Васильович 050-215-13-07
Пресман Олександр Семенович 097-488-88-88
Пригодський Антон Вікентійович 067-620-08-08
Продивус Володимир Степанович 050-395-33-25
Пшонка Артем Вікторович 067-551-11-11
Развадовський Віктор Йосипович 067-444-44-85
Риженков Олександр Миколайович 067-620-62-60
Рудьковський Микола Миколайович 067-209-89-09
Сальдо Володимир Васильович 067-551-67-51
Самойленко Юрій Павлович 067-565-36-00
Святаш Дмитро Володимирович 067-401-61-00
Селіваров Андрій Борисович 050-368-50-51
Семенюк Артем Олексійович 067-407-88-88
Сігал Євген Якович 050-330-95-50
Скубашевський Станіслав Валеріанович 095-149-52-77
Смітюх Григорій Євдокимович 067-403-85-55
Солошенко Микола Павлович 050-340-22-24
Сорока Микола Петрович 067-670-90-80
Стоян Олександр Миколайович 067-509-87-53
Струк Володимир Олексійович 050-328-80-90
Ступак Іван Іванович 067-562-01-11
Сухий Ярослав Михайлович 067-611-04-08
Табачнік Яків Піневич 050-469-11-88
Тедеєв Ельбрус Сосланович 050-380-07-77
Тихонов Віктор Миколайович 067-679-00-50
Тігіпко Сергій Леонідович 067-239-90-90
Труханов Геннадій Леонідович 050-316-62-69
Турманов Віктор Іванович 050-470-68-18
Фабрикант Світлана Самуілівна 067-217-55-55
Федоряк Геннадій Дмитрович 067-372-01-00
Фельдман Олександр Борисович 098-878-88-88
Фурсін Іван Геннадійович 050-316-61-41
Хмельницький Василь Іванович 044-496-55-00
Хомутиннік Віталій Юрійович 050-305-05-05
Царьов Олег Анатолійович 067-560-03-05
Циркін Ігор Маркович 098-400-00-33
Чертков Юрій Дмитрович 050-476-57-75
Чечетов Михайло Васильович 050-469-75-80
Чуб Володимир Євгенович 050-328-55-67
Шаблатович Олег Миколайович 067-440-49-92
Шаповалов Юрій Анатолійович 067-532-80-32
Шаров Ігор Федорович 050-311-34-89
Шатворян Вілен Григорович 063-617-97-07
Шенцев Дмитро Олексійович 067-573-67-70
Шипко Андрій Федорович 050-340-10-01
Шкіря Ігор Миколайович 050-347-65-95
Шпенов Дмитро Юрійович 067-577-29-85
Шуфрич Нестор Іванович 050-317-15-77
Щербань Артем Володимирович 067-627-17-77
Янукович Віктор Вікторович 067-620-00-00
Яценко Антон Володимирович 067-406-83-61"

І нехай диктаторські закони "чорного четверга" вже скасовані, а наведені номери телефонів мабуть уже поміняні, але кожен посадовець має знати, що рано чи пізно йому доведеться відповідати за свої брудні вчинки перед громадою.

"Амністія", заручники та наступання на граблі.

У статті 147 Кримінального Кодексу України вказано:

"1. Захоплення або тримання особи як заручника з метою спонукання родичів затриманого, державної або іншої установи, підприємства чи організації, фізичної або службової особи до вчинення чи утримання від вчинення будь – якої дії як умови звільнення заручника – карається позбавленням волі на строк від п'яти до восьми років.
2. Ті самі дії, якщо вони були вчинені щодо неповнолітнього або організованою групою, або були поєднані з погрозою знищення людей, або такі, що спричинили тяжкі наслідки, – караються позбавленням волі на строк від семи до п'ятнадцяти років".

А таких заручників з Євромайданів зараз в Україні – сотні! І ніхто з "мусорів" – "беркутів" – "тіТушок", які їх брали, досі не покараний. ГПУ і СБУ осліпли і оглухли, бо всі разом служать внутрішньоокупаційному режиму, який схвалює наявність заручників, щоб торгуватися з опозицією і євромайданівцями. Підтвердженням цьому є "прийняття" Парламентом 29 січня 2014 р. т. зв. закону про "амністію" у редакції правлячого режиму, який зводиться до одного: ви йдете нам на поступки, а ми випускаємо взятих, всупереч будь – якій правовій нормі, заручників.

Сама процедура прийняття цього " документу" є вершиною цинічного нехтування юридичними нормами, оскільки жоден народний депутат України, зокрема і з правлячої більшості, в очі його не бачив. Такого правового нігілізму в історії українського парламентаризму ще не було! Північна Корея може заздрити.

Варто зазначити, що серед всіх політичних заручників "мусорського" режиму яскравою зіркою виділяється одна людина, якої окупанти бояться, як вогню, бо вона здатна їм всім поламати хребти, це – Юлія Тимошенко. Її звільнення має бути пріоритетом для опозиції і доказом того, що опозиціонери щиро прагнуть свободи для всіх заручників В. Януковича.

Адже заручники окупаційного режиму, бо тільки окупанти і терористи беруть заручників, – це ніхто інші, як протестувальники проти брехні, сваволі і бєспрєдєла того ж режиму. І в такій ситуації народ має право на протест, гарантований йому Конституцією України. Але що таке Основний Закон окупованої країни для того ж окупанта?! Тому постає логічне запитання: "Які можуть бути переговори з окупантами – катами і вбивцями невинних українських громадян?!"

Цікавим у цьому контексті виглядає процес підготовки до ухвалення Парламентом акту про "амністію", а вірніше – про заручників. На засідання фракції регіоналів прийшов сам В. Янукович, поставив їх у відповідну позу і показав, хто для них є "хазяїн", наплювавши на своїх олігархів, а заодно і на їхніх "шісток" – депутатів. Тому Закон було прийнято у потрібній йому редакції, а заодно і відбито на певний час у частини регіоналів бажання вернутися до Конституції України 2004 р. (неоднозначне конституційне питання вимагає окремої грунтовної дискусії). І не треба перебільшувати роль олігархів у впливі на очільника режиму, бо за допомогою ГПУ, СБУ, МВС, судів, податкової і митниці, які знаходяться в його руках, він швидко з ними впорається. Хоча побачимо…

Також не варто самій опозиції проводити хоч якісь перемовини з олігархами – фінансовими стопам нинішнього окупаційного режиму, щоб вони переконали свого "хазяїна" В. Януковича піти на поступки євромайданівцям, бо за це вони захочуть отримати чималі преференції при новій владі – просування їхніх людей на різні керівні посади, в т. ч. і в Уряді, сприяння їхньому бізнесу та непереслідування за підтримку окупаційного режиму.

Ми подібне вже неодноразово проходили, починаючи з 1991 р., і нічого доброго від того не отримали: народ тільки бідніє і бідніє, структурні реформи не проводяться, корупція заполонила все, гори суспільного сміття не вимітаються, а лише олігархи та їхні наближені (часто з протилежних політичних таборів) збагачуються. І так ми вже ходимо по колу 22 роки, наступаючи на одні і ті самі граблі.

Тому, якщо і цього разу опозиційні проводирі ще раз наступлять на ті ж граблі, народ може цього не витерпіти і піднятися вже на повстання, але сама опозиція тоді може опинитися у дуже скрутному становищі. Досить ходити по одному і тому ж замкнутому колу. Олігархам та їхнім "шісткам" байдуже, де заробляти гроші і Україна для них – це тільки територія для примноження їхніх багатств. Треба вирватися з цього замкнутого кола і розрубати "гордіїв вузол".

Не біймося прощатися з тим, що не робить нас щасливими! Євромайдан показав, щоб чекало всіх нас на виборах Президента України 2015 р., якби ми зараз не вийшли на масові акції протесту проти обману і терору з боку нинішнього режиму.

Не забувати! Не прощати! Не коритися!

Тому ставку у вичищенні України від окупаційного сміття необхідно робити тільки на Український народ та широкомасштабні акції громадянської непокори. Пам'ятаючи при цьому, що найціннішим для нас скарбом є Україна – єдина і неподільна, вільна і процвітаюча. Тому діяти треба тільки в такому ключі.

До речі, практично вся Україна засудила звіряче побиття євромайданівців, переважно студентів і молоді, 30 листопада 2013 р. в Києві. Підтвердженням цьому є наведені нижче результати соціологічного опитування, проведеного 3 – 9 грудня 2013 р.

Якщо ми є однодумцями, в переважній своїй кількості, щодо засудження насильства в Україні, то ми можемо дати раду внутрішньоокупаційному режиму і вичистити свій дім від сміття раз і назавжди.

Але ми нічого не повинні забувати і прощати! Не забувати Героїв Євромайдану і не прощати їхніх катів. Ми не маємо жодного права забути всіх постраждалих і загиблих людей за європейські устремління Українського народу. Їхня невинна кров впаде на нинішній окупаційний режим України (регіонали, їхні комуністичні прихвостні та "тушки") разом з усіма іншими його прислужниками. На честь Героїв по всій Україні, а особливо в Києві, треба встановити згодом пам'ятники, назвати сквери і парки, вулиці і площі, школи та інші навчальні заклади, де вони навчалися.

Адже наша боротьба за європейське майбутнє своєї Батьківщини – це цивілізаційна боротьба не тільки на всьому пострадянському просторі, а й на всьому європейському та світовому просторі, оскільки тут задіяний весь демократичний західний світ, Європа, Росія і почасти Китай. Тому ми не можемо в жодному разі відступити від своєї європейської мети, оскільки це матиме непередбачувані наслідки для міжнародної спільноти через новітні геополітичні перерозподіли на користь пострадянських імперіалістів.

Звісно, що в Україні ми маємо самі розібратися зі "своїм" сміттям – "мусорами": чи це олігархи з вкраденими у нас мільярдами, чи це їхні ставленики на різних щаблях, чи це вся інша окупаційна рать. І для цього треба бойкотувати все, що з ними пов'язано, бо в такому випадку зменшаться їхні прибутки, з яких вони виділяють величезні кошти на підтримку режиму та різноманітної "мусорні", яка катує і вбиває мирних людей.

Європо, час слів минув – треба діяти!

Але і наш цивілізований західний сусід – ЄС не має права стояти осторонь в силу названих вище причин. Тим більше, що і Парламентська Асамблея Ради Європи 30 січня 2014 р. прийняла жорстку Резолюцію щодо подій в Україні, попередивши правлячий режим про неприпустимість з його боку подібних дій надалі та введення санкцій у разі силового розгону Євромайдану, а також засудивши диктат Росії, про що йдеться в п. 4:

"Асамблея бере до уваги публічні заяви українського керівництва, що рішення не підписувати Угоду про асоціацію було прийнято під сильним тиском Російської Федерації та особливо через загрозу Росії закрити свої кордони для товарів, які походять з України, якщо Угоду про асоціацію буде підписано. Загрози санкцій та економічного й політичного шантажу з метою вплинути на політичні рішення в іншій країні суперечать загальновизнаним дипломатичним та демократичним нормам і є неприйнятними. У цьому зв'язку Асамблея хоче нагадати Російській Федерації про її зобов'язання, взяті нею після вступу до організації, "засудити, як помилкові, хибні концепції щодо двох різних категорій зарубіжних країн, згідно з якими до деяких з них ставляться як до зони особливого впливу, що називається "близьким зарубіжжям", та утриматись від просування географічної доктрини про зони "привілейованих інтересів".

Після прийняття такого документа Європа має перейти до конкретних дій, в т. ч. і щодо нашого нецивілізованого східного сусіда, щоб не сталося так, як у Грузії 2008 р. Свого часу про трагічні події на Північному Кавказі дуже влучно написав Д. Павличко:

"А Європа, та курва стара,
Посміхатися буде здалік,
Як наповниться кров'ю Кура
І — всі русла зросійщених рік.

Буде лиця ховать у вуаль,
Видавати за жар порохню,
Та прийде знахабнілий москаль
І в Париж, як зруйнує Чечню".

Колись великодержавний російський шовініст П. Столипін сказав: "Народ, який не має національної самосвідомості – це перегній, на якому зростають інші народи". Росіяни, слідуючи даній настанові, не хочуть бути перегноєм для когось, а прагнуть другі народи зробити своїм перегноєм, в т. ч. і нас. Український народ має це завжди пам'ятати, зробити потрібні висновки і нарешті підняти свою національну самосвідомість на гідну висоту, щоб ні для кого не бути перегноєм, в т. ч. і в першу чергу для Москви. Бо, крім неї, ні ЄС, ні НАТО не зазіхають на нас, а, навпаки, можуть бути гарантами нашої незалежності.

Сподіваюся, що Європа зробила належні висновки зі своїх минулих помилок і не повторить їх у цей складний час щодо України. Бо США та Канада уже ввели візові санкції проти українських можновладців, причетних до пролиття крові на Євромайдані. США також готують інші санкції. Тепер своє слово має сказати і ЄС (скасування віз, блокування рахунків, припинення кредитування, арешт майна і самих фігурантів, які там перебувають), адже на його території ведуть бізнес та мають нерухомість фінансові стовпи внутрішньоокупаційного режиму України: Р. Ахметов, Д. Фірташ, брати Клюєви, Ю. Іванющенко та багато інших менш публічних осіб. Це вони пограбували Український народ, а статки деяких із них є кривавими, і тримають свої кошти у західних банках (так надійніше), де ці гроші працюють на економіки відповідних країн, покращуючи добробут їхніх жителів, а наші люди ледве животіють.

Якщо уряди тих країн так довго зволікають з введенням жорстких санкцій, то своє слово мають сказати їхні жителі. Не можна покращувати свій добробут за рахунок нашого пограбування олігархами! Вкрадені українські гроші мають бути повернуті в Україну і працювати на підняття рівня життя українських громадян. Країни ЄС повинні виконувати свої ж закони про боротьбу з корупцією та відмиванням брудних грошей!

Український народ заслуговує на справедливість з боку західних сусідів, бо східний сусід марить відновленням імперії, яка не матиме майбутнього без України, адже без Києва Московія – це євроазійщина (з перевагою останньої) та орда. Всім відомо, що як Франція не стала слов'янсько – українською, хоча в її жилах тече кров королеви Анни, жінки надзвичайно високої освіти і культури, доньки Великого князя Київського Ярослава Мудрого, володаря однієї з найбільших та наймогутніших держав того часу, так і Московія, заснована Золотою Ордою, не стала менш азійською після багатовікового поневолення Русі – України. І нема на то ради, як свідчить історія.

Тому Український народ, як народ європейський, бореться за свій європейський цивілізаційний вибір, а йому на перешкоді стоїть сміття, як зовнішнє, так і внутрішнє – похідне від зовнішнього. ЄС, весь демократичний західний світ мають нам допомогти позбутися цього сміття, яке не дає нормально жити Україні. І їм теж воно не потрібне, бо отруюватиме гідне життя їхніх громадян.

Чому Австрія, попри наявність відповідної інформації, до цього часу не ввела санкції проти братів Клюєвих та О. Азарова – сина колишнього Прем'єр – Міністра України М. Азарова, які всі є стовпами окупаційного режиму В. Януковича. Адже їхній бізнес і нерухомість знаходяться на її території.

Зволікання ЄС із санкціями проти чільних діячів внутрішньоокупаційного режиму України приведе до відчуття безкарності його очільників та подальшого пролиття крові українців, які протестують на Євромайданах. Бо цей режим, втрачаючи грунт під ногами, не відмовився від ідеї запровадження надзвичайного стану. А компроміс чи, не дай Боже, відступ опозиції тільки заохотить окупантів до терору і вбивств людей. Треба також пам'ятати, що будь – яка протестна, а тим більше масова, акція, революція (в Україні – це мирна революція, яку режим ігнорував два місяці і спровокував на локальні жорсткі сутички) тільки тоді чогось варта, коли вона може себе захистити. Саме в цьому напрямку має діяти Євромайдан і опозиція по всій Україні. Підготовлених людей – українських патріотів є достатньо. Тому лише широкомасштабні акції громадянської непокори до повної перемоги Українського народу врятують нашу Батьківщину від страшного кровопролиття, до якого готовий вдатися нинішній агонізуючий режим. Не можна перемогти, тільки обороняючись. Щоб перемогти, треба йти в атаку! По всій Україні, щоб у бандитів земля горіла під ногами. Кажу без емоцій: "Або вони - нас, або ми - їх! Третього не дано!" Дисциплінованість, єдність і жертовність – запорука нашого успіху!

ЄС, дій! Франція, як один з основних гравців ЄС, уже висловилася на підтримку наших європрагнень. Тепер потрібні конкретні дії з її боку. Німеччині треба перестати бути агентом Росії в Європі і також чітко сказати своє вагоме слово та здійснити практичні кроки для нейтралізації нинішнього бандитського режиму в Україні. Польща, Литва роблять все можливе для нас. Україна повинна отримати гарантію вступу до ЄС і безвізовий режим для простих громадян! А весь ЄС має розгорнути єдиний фронт боротьби не тільки проти встановлення диктатури на українських теренах, а і проти агресивних спроб відродження Російської імперії в сучасній іпостасі, які матимуть, у разі успіху, непередбачувані наслідки для світової спільноти через подальші геополітичні перерозподіли на користь московсько – гебістських імперіалістів.

Лише діючи разом, ми, Український народ і народи країн ЄС та всього євроатлантичного простору, позбудемося різноманітного сміття, яке перешкоджає розширенню території безпеки, верховенства права і гідного життя у світі.

Як казав наш геніальний Тарас Шевченко:

"І на оновленій землі

врага не буде супостата,

а буде син і буде мати,

і будуть люди на землі".

На цьому й постановимо.

Разом ми – сила! Україна – це Європа!

Слава Україні! Героям слава!