Люди продаються
Результати виборів на п'яти проблемних округах показали, що навіть у Центральній Україні люди продаються. Не думаю, що комусь ті гроші дуже допоможуть у житті. Як правило, їх швидко проїдають. Але таке явище є явною ознакою того, що у нас хворі не тільки політики, але й суспільство.
Це було зрозуміло ще на минулорічних парламентських виборах. Тоді всі тішилися, що в Києві перемогли представники опозиції. Однак треба уважніше подивитися на типові результати. У моєму окрузі тоді майже всі голоси поділилися між чотирма кандидатами. Перший і третій - представники опозиційних партій. Другий і четвертий - звичайні бізнесмени, близькі до Леоніда Черновецького та Олександра Пабата. Вони купували голоси. Сума політичних та бізнесових висуванців виявилася абсолютно однаковою. Тому нам треба усвідомити, що половина людей в Україні тупо голосують за гроші.
Те, як ці вибори проводили, є додатковою ознакою, що Янукович, Клюєв, урядовці, силовики не злякалися. Під ними не горить земля. Розмови про їхні страхи були колосальним перебільшенням. Нічого вони не бояться. Ніяких етичних норм поведінки не демонструють. Зберігають відчуття повної безкарності. Критична точка не перейдена, тому паніки там немає. Навпаки - бачимо лише наглість.
У Черкасах заблокували можливість працювати спостерігачам. Це дикість. У центрі столиці на Шевченківському окрузі відверто показали своє ставлення. Я можу не захоплюватися Юрієм Левченком зі "Свободи", але вибори там були куплені. Разючою була відмінність екзит-полу від результатів. Коли йдеться про різницю у понад 20 відсотків, то це вже навіть не другий тур президентських виборів 2004 року - тоді 4 відсотки різниці викликало обурення. Крім того, на підтримку так званого незалежного кандидата Пилипишина поприїжджали особливо нарвані "регіонали". Це говорить про те, що ми переоцінюємо можливість Майдану. Можна припустити, що ми котимося у прірву, глибшу, ніж у Білорусі.
Є ще один важливий момент. На цьому фоні ми досі так і не вирішили, що далі робити. Влада кинула кісточку для іноземних спостерігачів у вигляді трьох звільнених із посад чиновників, яких ніхто не судитиме. Їх швидко амністують, дадуть інші посади. У цей час продовжують смикати на допитувати активістів майданів. Що з цим робити, ми поки не маємо відповіді.
Вибори показали: наші натиски на владу результату не дали. Вони продовжують грубіянити. Надія на те, що буде бунт олігархів, поки що не підтвердилася. Відбувся розбір польотів - переливання із пустого в порожнє на підвищених тонах у "Зоряному". Чув, що там було лише багато крику, але в кінцевому рахунку нічого не відбулося.
Тому вже зараз треба думати про тактику. Бо, очевидно, ми щось недопрацювали. У владі поки що тримаються за два варіанти. Перший - розганяти силою та жорстокістю, але припускають, що можуть бути нездорові зрушення у силових структурах. Другий - додавлювати дрібними репресіями та демонстрацією зверхності, сподіваючись, що люди розійдуться. Поки влада вибір не зробила.
