Невідомі сторони Переяславської ради

8 січня 1654 року в місті Переяславі відбулася подія, якій судилося мати вплив на долю України протяжністю у 359 років…Саме цього зимового дня Військо Запорозьке на чолі з гетьманом Б. Хмельницьким визнало своїм сувереном московського царя Олексія Михайловича.

Про перебіг тих подій лишилися свідчення боярина Бутурліна, який сам на раді не був. У своєму звіті цареві він зазначав, що Хмельницький звернувся до присутніх із промовою про єдиний спосіб вийти зі скрутного становища в боротьбі з польським гнобленням –  союз із Московією. Після зачитання царської грамоти старшина та посли пішли до Успенського собору, де духівництво мало привести їх до присяги цареві. Того дня присягнули 284 особи.

Зараз, у сучасній Україні, людей, які знайомі з українською історією, можна умовно поділити на два табори. Одні говоритимуть про закономірність, потрібність Переяславської ради 1654 року для подальшої української історії. Інші не менш категорично заперечуватимуть позитивні наслідки цієї події. Не виключена можливість існування і третьої сторони, прихильники якої стоятимуть на тому, що український народ заслуговує на ось такі міфи "Переяславського штибу".

Переяславська рада 1654 року є, безумовно, однією з тих небагатьох сторінок української історії, про існування яких добре відомо широкому загалові. Навряд чи можна знайти українця чи росіянина, який би не чув про події Переяслава. Водночас парадоксальність ситуації полягає в тому, що поширений в українському суспільстві та суспільстві наших "сусідів" образ Переяславської ради 1654 року має надзвичайно мало точок дотику з реальною історичною подією і є, по суті, "переяславською легендою". Абсурдність радянської концепції "найбільшого блага" помітна навіть неозброєним оком. Згідно з нею виходило, що українці є найунікальнішим народом світу. Усі народи воювали за свою незалежність, яка тільки й могла забезпечити вихідні передумови для повноцінного історичного розвитку етносу. Лише українці до загину змагалися за те, щоб вийти з-під зверхності одного сусіда (Польщі) й піддатися іншому (Московії).

Отже, проблема Переяслава 1654 року та його можливих альтернатив є не такою простою, як на перший погляд може здатися із відстані в понад 3 століття…

Шпак Тетяна, студентка 1 курсу                                                                                     Інституту журналістики КНУ імені Тараса Шевченка