Український молодіжний національний рух в Галичині

У першій половині XIX століття в Галичині почали утверджуватись ідеї національного відродження. Далеко не останню роль у пробудженні самосвідомості галичан відіграли молодіжні організації, студентські товариства та рухи. Боротьба молоді стала однією із форм відстоювання української державності; вона активізувала громадську думку і дала "друге дихання" суспільно-політичному життю Галичини.

Витоки студентського руху як складової частини національного руху галицьких українців пов`язують із Львівським університетом, семінаріями Відня, Львова; інститутом "Студіум рутенум". Саме там, вбираючи в себе ідеї Й. Гердера, студенти налагоджували стосунки з чеськими та польськими інтелектуалами, брали участь у підпільних польських гуртках і створювали власні. Діяльність таких організації ґрунтувалася на ліберальних, демократичних засадах і сприяла зародженню національної свідомості галичан.

Чи не основним фактором поступу національного руху на західноукраїнських землях стала діяльність "Руської трійці" – організації демократично-просвітницького спрямування, очолюваної Маркіяном Шашкевичем, Іваном Вагилевичем та Яковом Головацьким. Ініціатори створення "Руської трійці" прагнули внести революційні зміни в тогочасну літературу шляхом впровадження в неї народної мови. Вони займалися дослідницькою, перекладацькою, видавничою й публіцистичною діяльністю. Виступи угруповання були спрямовані на утвердження "живої" розмовної мови в літературі, на створення цією мовою шкільних підручників, на впровадження рідної мови у повсякденний ужиток інтелігенції.

Не можемо оминути стороною участь львівських семінаристів і студентів у революції 1848 року, результатом якої стало утворення у Львові Головної Руської Ради – української політичної організації, що взяла на себе зобов`язання бути представником народу перед центральним урядом. Галицькі українці чи не вперше офіційно стали визнаватися частиною великого українського народу.

Наступні два десятиліття пройшли під егідою політизації масового молодіжного руху. На арену боротьби вийшло нове покоління на чолі з І. Франком, М. Павликом, що ініціювало створення радикальної політичної партії.

У середовищі студентства того періоду історики виділяють дві групи: перша (молодша) сповідувала національно-державницькі інтереси, друга (старша) вирізнялася хлопомансько-народницьким світоглядом.

Упродовж 1900-1914 років молодіжний рух остаточно зміцнів. Галицькі студенти об`єдналися в "Галицький студентський союз" і долучилися до становлення організацій "Пласт", "Січ", "Сокіл". Такі утворення почали масово виникати в містах і селищах, мали не лише спортивне спрямування, а й орієнтувалися на розвиток освіти, військової справи, патріотичного виховання.

Перед Першою світовою студентський рух цілком закономірно трансформувався у національно-патріотичний.

Отож внесок національного молодіжного руху в суспільно-політичний і культурний розвиток Галичини був справді вагомим. Молодь стала тією рушійною силою, яка сприяла підвищенню національної свідомості галичан, сформувала підґрунтя ідей національного відродження.

Шпак Тетяна,

студентка 1 курсу Інституту журналістики КНУ імені Тараса Шевченка

Якщо ви помітили помилку у тексті, виділіть її мишкою та натисніть комбінацію клавіш Alt+A
Коментувати
Поділитись:

Коментарі

Залишати коментарі можуть лише авторизовані користувачі

Наші автори
Дмитро Ярош Командувач Української добровольчої армії
Віктор Лещинський Президент Національного експертно-будівельного альянсу України
Олег Романчук Публіцист
Володимир Ярославський Шеф і керуючий партнер ресторану "Lucky"
Ольга Айвазовська Голова громадянської мережі "Опора"