Різниця між християнством і юдаїзмом
Якби не хибні уявлення юдаїзму й жидолюбство, українці могли би бути повноцінною європейською нацією. Заради майбутнього, важливо нарешті перестати слухати фарисеїв з їхнім поклонінням чому завгодно, але не Господеві. Без цього неможливий поступ країни вперед, до цивілізованих норм життя.
Юдейський Бог – то фантом, щось незрозуміле, химерне, безплотне. Він схожий на привід і має властивості, що більше личать нечистій силі, аніж божественній природі. Тому не дивно, що серед євреїв завжди великий відсоток одержимих дияволом і хворих на психічні та всілякі інші хвороби.
Для християн Бог значить дещо інше і більше, аніж для юдеїв. Він отримав справжнє буття, одягнувшись у людське єство, щоби стати відомим як джерело благодаті, життя, натхнення, щастя й усього іншого, що вкрай важливе для нас.
У чому сенс життя? Як вижити у складному світі з усіма його проблемами? Відповіді на ці запитання дає євангельська історія, розповідаючи про народження й життя Бога живого. Він відкривається нам через власне втілення в людській плоті і дає можливість усвідомити, зрозуміти самого себе.
Справжня віра значно відрізняється як від абстрактних мудрувань філософів, так і від юдейських химерних фантазій. Божественне одкровення настає у вигляді історії життя Людини – Ісуса Христа. У порівнянні з юдаїзмом, християнство виграє в практичному значенні, сприяючи гармонії душі й навчаючи, як треба жити.
Народження Ісуса – початок його дитинства, без якого неможливо уявити справжнє втілення Бога. І от коли вони були там, настав їй час родити, і вона породила свого сина первородного, сповила його та поклала в ясла, бо не було їм місця в заїзді (Лк 2:6-7)
Бог вже не є абстракцією або фантомом, бо він став плоттю, одягнувшись у людське єство. Народилося немовля: з ручками й ніжками, сповнене божественної святості й сили. Написано: сповила його та поклала. Які прекрасні й багатозначущі слова! І ці слова – немов ціла школа для майбутніх матерів. Нічого зайвого не треба. Його мати зробила найнеобхідніше у відповідності з віковічним здоровий глуздом, як робили жінки протягом багатьох століть.
Новонароджений Ісус зростатиме майже як звичайна дитина. Він буде здатний веселитися, сумувати та відчувати інші емоції. Згодом він ходитиме вулицями рідного міста, буде милуватися красотою навколишнього світу й отримувати враження від спілкування з іншими.
Діти полюбляють гратися й жартувати. Усе це не варте аж такої прискіпливої уваги, тому Євангелія містять так мало подробиць про дитинство Ісуса.
Можна припустити, що дитя Ісус мав чимало друзів із числа хлопчиків його віку. Але дивна річ: немає свідчень про те, що хтось із ранніх знайомих Ісуса або близьких родичів пізніше став його послідовником. З жодним зі своїх учнів він не був знайомий в дитинстві.
Які висновки можна зробити з відомостей про ранні роки Спасителя? Людина зростає, досягає дорослого віку, і відбуваються переломні зміни в її житті. Серйозні завдання й випробування потребують зовсім не дитячого ставлення, з усвідомленням відповідальності за наслідки своїх діянь.
Приклад самовідданого служіння Ісуса призначений нагадувати людям про сенс і мету їхнього життя. Годі гратися в ляльки та інші іграшки! Людина мусить пам'ятати, що рано чи пізно за все спроситься в неї. Будь-яка прогаяна хвилина може обійтися дорого, потім буде неможливо відшкодувати її ані грошима, ані якимись зусиллями, тому треба цінувати дарований час.
