А ти готовий померти за Україну?
Таке "патріотичне" запитання поставив мені чоловік у шкіряній куртці підтягнутої статури...
Поспілкувавшись в "Ольжиному дворі", я і мої друзі, як заведено у нас ще зі студентських часів, вирішили звеселити центр вечірнього Києва своїми басами. Заспівали "Кедь ми прийшла карта".
До нас несподівано підійшов молодик і, перебивши наш спів, затягнув свою пісню. Проспівавши один куплет, він сам збився. А далі поцікавився, що ми за організація така чудово-патріотична. Ми йому відповіли, що самі по собі такі хороші.
Чолов'яга вирішив продовжити знайомство, назвався Васею Пупкіним і розповів історію про те, що він родом десь з-під Диканьки, має 200 душ працівників на власному підприємстві, і що "ця погана влада" обклала його нещадними податками, душить і не дає нормально працювати. Пупкін також, між іншим, зауважив, що живе біля Межигір'я - по сусідству з Януковичем - і через це йому навіть собаку вигуляти немає де.
"Все заграбастали гади", - продовжував він. Потім перейшов на компліменти у бік нашої "патріотичності" і зрештою запитав: "Нє, чуваки, я всьо розумію - співать, критикувать владу... - а от померти за Україну ви готові?"
Далі тикаючи по черзі в кожного, почав питати: "Ти готовий померти за Україну?" Дійшовши до мене, він спитав: "А ти готовий померти за Україну?" Я поморщив чоло і відповів: "Ні... Я готовий жити для неї".
Пупкіна така відповідь сконфузила. Трохи згодом він поплентався геть. Ну, не ті ми "патріоти", як йому хотілось ;)
