Як городяни своєму хірургу за життя на пам"ятника збирали
Шепченко Петро Дмитрович (* 1870, Гайсинський повіт — † 1931, Радивилів) — український лікар-хірург, активний діяч "Просвіти".
Син православного священика, навчався в Харківському медичному інституті; займався революційною діяльністю, за що був виключений. Цього часу захворів туберкульозом, раз по раз лікувався; зумів здобути лікарську освіту у Вільнюсі.
Поселився в Радивилові, мав хірургічну практику — Радивилівська лікарня на 30 ліжок заснована 1906 року коштами місцевого мецената Гінсбурга, Шепченко став біля її витоків.
На хуторі тримав добре господарство — до 20 гектарів землі.
Як лікар шанований не тільки у Радивилові, а й в навколишніх селах.
В часі Другої світової війни надавав безоплатну медичну допомогу населенню.
1914 року лікарня постраждала вiд пожежi, прооперованих поранених доводилося розмiщувати на приватних квартирах.
Товаришував з письменником Модестом Левицьким.
1920 pоку в часі польсько-радянської війни його арештували та вже вели на розстріл; одначе авторитет лікаря був такий великий, що місцеві євреї, довідавшись про це, кинулись услід і відбили свого лікаря.
На деякий час він дістав нервовий шок і почав думати про самогубство, дружина мала весь час пильнувати.
Полишив хірургічну практику у Радивилові, став залiзничним лiкарем на маршрутi Здолбунів — Львів, продовжуючи проживати в мiстi.
Був активiстом "Просвiти", його дiм перетворився на осередок української думки та культури Радивилова, з участю численних гостей вiдбувалися полiтичнi дискусiї, вшановувалася пам'ять видатних дiячiв української iсторiї та письменникiв.
Автор праці "Тяжке лихо або що таке пранці (сифіліс) i як від них боронитись" — 1925.
Виконуючи останню волю, дружина, Зiнаїда Михайлiвна, теж активна просвітянка, передала велику медичну бiблiотеку українському академiчному товариству медикiв у Львовi.
Зінаїда Шепченко в серпні 1941 року була обрана головою управи Радивилова.
На його похорони зiбралося майже все доросле населення Радивилова, були люди з довколишнiх сiл.
Користувався великою повагою у місцевих жителів. Одного разу у Радивилові збирали кошти на пам'ятник Т. Шевченкові — не в містечку. Знайомий єврей, зустрівши Шепченка на вулиці, сказав йому:
"Приходили збирати гроші вам на пам'ятник. Але мене саме вдома не було. Візьміть, прошу, і від мене гроші вам на пам'ятник".
Файл:Модест Левицький та Петро Шепченко.jpg
