Виховання патріотизму
Цікаво, чи можуть в Америці запустити у виробництво туалетний папір "Вашінгтон"? Або у Франції - "Париж"?
***
На днях в одному з "бутіків" придбали ось таку річ. Не для використання за призначенням, а, скоріш, як сувенір. Чим не виховання патрітизму? Туалетний папір з назвою міста-героя, столиці, вотчини. Є однойменні цукерки та торт, а тепер ще й ось таке. Повний і завершений процес: поїв, закусив, підтерся...
Цікаво, чи можуть в Америці запустити у виробництво туалетний папір "Вашінгтон"? Або у Франції - "Париж"? Гігієнічну продукцію з зображенням президента (у політичних пофілактичних цілях, аби, як кажуть, не розслаблявся) - можливо. Але з назвою міст, за визволення яких воювали наші з вами діди - напевне, ні.
Чим керувались виробники цього побутового дива, не знаю. Мабуть, тицьнули назву, не думаючи. Де, мовляв, виробляємо, так і назвемо. Років 60-т назад за таке б - на лісоповал, без права листування. Невже патріотизм потрібно виховувати лише каленим залізом?
***
Кілька років назад моя знайома мала необережність написати статтю про місцевий парк Слави. Мета статті - критика міської влади, яка проявила, на розсуд авторки, повну відстуність естетичного і морального смаку, вирішивши оновити парк до чергового 9-го Травня. Але ж як!
Вершина міськвиконкомівської креативної думки кабінетного держслужбовця цього разу втілилась у плити з іменами загиблих воїнів у формі... мармурових гробків. Ціла алея виставлених напоказ трун! Ноу-гау, сучасний монументалізм, хай-тек мемораільного жанру. І це при наявності талановитих місцевих, але іменитих скульпторів та художників! Невже бюджетних коштів вистачило лише на цей убогий дизайнерський моветон? Чи, можливо, гроші були, але не всі вони пішли на реставрацію Алеї пам'яті?
Маленька замітка у місцевій тиражці викликала невбияке обурення влади. Проте, не усієї, а лише однієї її представниці - тодішнього керівника відділу інформресурсів Ніни Бубко. Цей колоритний персонаж, вихований на засадах розвинутого соціалізму і промовах Брежнева на XXIII з'їзді партії, побачив у критиці журналістки "антисовєтчину", прояви фашизму, риси Каїна, зневагу до тих, хто захищав нашу землю від гітлерівської навали у далекі роки війни. Не так, мовляв, виховували в школі патріотизм! Це ж тре - пам'ятники їй не такі...
В усіх комунальних газетах одночасно з'явились обурені відкриті листи до свідомої громадськості із закликом бойкотувати порушницю централізованої думки. Під стяги обурених у піднятому русі стали і деякі ветерани - навіть ті, хто за віком вже давно не міг тримати у руках ручку, та й взагалі говорити (не те що давати інтерв'ю).
... Минув час. Труни у парку Слави так і стоять. Ветеранський гнів стих, а ось колишня керівниця відділу інформресурсів пішла на підвищення. Вона за своїми новими службовими обов'язками тепер також переймається життям і проблемами ветеранів і учасників війни. І - вельми дієво. Наприклад, у цьому році в бюджеті програми "Турбота" на вітання учасників ВВВ з Днем Перемоги пердбачено аж трохи менше тисячі гривень. І це лише живим. А мертвим?
Сто бойових грамів з салатом із редьки подадуть, як завжди, спонсори, палатки яких, мов циганські намети, вкриють газони ще звечора, 8-го. Якщо відвідувачам парку Слави повезе, вивезуть пару кабінок біотуалетів і сколотять кілька "дєжурних" лавочок. Якщо ні - сидітимуть старі на траві і ходитимуть до вітру у кущі, як у минулі роки. Або ж - до єдиної уборни на два гнізда, черга до яких у такі дні, мов на атракціони...
Кажуть що цього року біотуалети таки завезуть. Як не як, а про патріотизм треба подбати...
