"Я работал в Межигорье"
"Я платил городовому 5 рублей в месяц, и меня никто не трогал.
Замечательный человек. Фамилия его была Небаба.
Я его встретил. Теперь он музыкальный критик..."
("Золотой теленок")
"Работал в Межигорье. Отвечу на вопросы..." Топік з такою назвою з'явився нещодавно в одній із соціальних мереж з-під руки якогось Вовчега.
Ясна річ, що тема одразу привернула увагу численного користувача, якому одразу стало не до Криму, весняних суботників та реанімації економіки держави. Така ж нагода дізнатись про усі спідні моменти перебування екс-гаранта в позаурочному житті. "А чи був унітаз?" "Дружина - приїжджала? "Бухав?"
І з почуттям люстраційного патріотизму користувач Вовчег (котрий служив, як сам каже, пожежником) стукотить по клавіатурі усю сповідь куртизанки, розповідаючи, щоправда, загальновідомі межигірські факти. Оминаючи й прямі пропозиції дати інтерв'ю у ЗМІ (бо 2 тисячі доларів від телеканалу ICTV, які начебто пропонували межигірському герою за сповідь на публіку, - нижче його моральних принципів, котрі усіма кінцівками упираються в виробничу етику та совість).
Незабаром цей щоденник гейші доповнюється транзитною інформацією про те, що Вовчег - фрілансер, займається рерайтом і... у пошуку нової роботи.
То може, "пожежнику з Межигір'я" не на ICTV, а на "Детектор брехні" Кирпачова?
*****
В історії мого містечка є багато цікавих та повчальних фактів. Наприклад, - історія про великі матеріальні збитки графів Браницьких, челядь котрих, у відсутність господарів, залізла у панський винний погріб, щиро приклалась до колекційного кримського вина - і, влаштувала врешті-решт у маєтку пожежу.
Во-істину. Не усій челяді можна довіряти.
