Марні зусилля фемінізму
Повертаючись додому з роботи, біля під'їзду однієї з багатоповерхівок у столичному мікрорайоні помітила таку картинку: хлопчак років дев'ятнадцяти, застосовуючи цілком нетеатральні силові прийоми, намагався посадити дівчину привабливої зовнішності у свою машину. Цю пропозицію хлопець супроводжував словами і вигуками, з-поміж яких чільне місце займали російські матерні лексеми. За вечірньою сценкою на лавці біля під'їзду з цікавістю спостерігало троє чоловіків далеко не юнацького віку.
Відхилившись від звичайного маршруту, я рішуче наблизилась до романтичної парочки (дівчині тоді саме викручували руки) і голосно попросила припинити.
- Да, ти того, Колян... Хватіт уже! – зненацька підтримало мене чоловіче тріо на лавці. Не припиняючи словесних вивержень, Колян, утім, відпустив дівчину і поплентався до автомобіля. У цей момент я, власне, спіймала на собі погляд дівчини. Мене він украй здивував – дивилася вона абсолютно спокійно.
- Нє нужно било, ми би самі разобралісь, - пролунав невдоволений голос, наче йшлося про звичайне непорозуміння між молодятами, втручатися в яке сторонньому не личить. - Але ж він вас бив! Він – ваш знайомий? - Тіпа того. - Певно, краще не мати таких знайомих, - проказала, повертаючи на маршрутку, я, усвідомлюючи всю непотрібність цієї репліки.
Не знаю, чи здогадувалася та дівчина про існування Сімони де Бовуар, Кейт Мілет і феміністичної теорії взагалі. Швидше за все – ні, але не думаю, буцімто подібне знання змогло б щось змінити в її житті. І не через якусь природну опірність фемінізмові чи відданість патріархальним цінностям. Ні, думаю, справа зовсім не в цьому.
Будь-який правозахисний рух – і жіночий не є тут винятком – мусить спиратися на людей, які усвідомлюють цінність своїх прав і визнають цінністю власну гідність. Звісно, відстоювати можна і шкурні інтереси, але з боротьбою за права це не матиме нічого спільного. Адже у двобої за шкурні інтереси правим є той, на чиєму боці сила, а у правозахисному русі сильними будуть ті, на чиєму боці право. Солідаризуватися з жертвою, яка вважає, що правда на боці її ката, благородно, але загальній ситуації це мало допомагає. Було б непогано, якби праведний гнів щодо ката відчував і сам скривджений. Чи скривджена. Інакше ніякий фемінізм не порятує.
