Угу

Цими вихідними традиційно взяла участь у екологічній акції – суботнику біля Бугу. Під час події мала мокрі штані, бо дощ уперіщив. Як мали їхати додому, набрала організаторів:

-         Льоша, ти?

-         Угу

-         Ми тут штани хочемо у тебе забрати

-         Ага, добре. Тільки то не Льоша. Це – Вова. Льоша у річці купається.

По телефону голоси легко переплутати, особливо оригінальне "угу". Аж тут згадала кумедну історію, яку Світлана із журналу "Шо" розповіла на днях на Книжковому арсеналі.

Було це, ще коли вона практику проходила десь біля білоруського кордону. Серед хлопців вирізнявся яскраво рудий юнак на ім'я Михайло. А серед дівчат чоловічу половину населення полонила висока, фігуриста і статна блондинка Катя. Під час приготування польового обіду розподілили обов'язки. Катю відправили до кущів малини – набирати ягід для чаю. За 15 хвилин почувся дикий вереск, який плавно перейшов в ультразвук. Вищезгадана чоловіча половинила вся кинулась на лемент – на порятунок красуні. Дівча знайшли у стані повного шоку, вона трусилась допоки не випила 2 порції трав'яного чаю. Після того, нарешті, спромоглася розповісти, що ж її так налякало.

"Стою я, - каже, - малину збираю. Тут щось шурхотіти поблизу стало. Я кажу: "Міша, ти?", а із кущів мені таке: "Угу". Я кущі розсуваю двома руками, а там – здоровенна медвежа морда!"

Я от що думаю: якби слухавку вчора взяв той ведмідь, я його теж би від Льоші не відрізнила із цим "Угу".