В пустелі і град - благодать
Die Wahrheit ist die sicherste L?ge
_____________________________________________________________________________
Cвітотворні елементи (атоми) були предметом пошуку античних філософів. Фалес вважав, що первісним світотворним елементом є вода, Геракліт був апологетом вогню, Емпедокл вважав у якості основи чотири стихії (вода, вогонь, повітря, земля). Філософ Епікур визнав первісним світотворним елементом розум. На що Лукрецій написав "Похвалу Епікуру" ("Про природу речей", Книга п'ята). Вважалося, що небесний Місяць - Мислич. Богиня Луни Діана - Мудра (грецьке "???????" - Мисла).
Визнання Розуму першоосновою світу відкрило філософам античності шлях до розуміння Бога, як Деміурга всього сущого. А Лукрецій так написав про Епікура:
"Богом його назвемо, так, прославлений Мемію, богом!
Він нам найперше вказав оте життьове спрямування,
Що називаємо мудрістю нині, і він же управний,
Вивів життя наше з хвиль розбуялих, із темряви ночі
На супокійні простори, на денне, на сонячне сяйво.
Як у кожній справі, тим більш загальнолюдській, філософська теорія повинна вербувати своїх прихильників. Так трапилось, що чи не першими прихильниками Епікура виявилися укри (прибалтійські слов'яни), В етнонімі "уки" (учі), які згадані у Таціта, Страбона та інших істориків, індоєвропейська лексема "uc" (ук) має значення "наука", "досвід", "свідомість". На географічній мапі Німеччини і до нині існують назви, пов'язані з "укранами" - Укермарк, Укермюнде, Укер, Укерзеє (Верхнє і Нижнє), Укеррат, Укердорф. "Ук" в перекладі на німецьку мову - "wis" у назві Віс-баден (заснований "матіакрами" від "matti" - розум), ріки Вісла (там же - Укра і Трой-місто), Назва "укри" - від назви ріки, назва якої присвячена Діані, богині Луни, яка тривалий час була Матір'ю Богів. Атрибутом Артеміди-Діани вважається Лев і тому на гербах більшості міст Саксонії і Бранденбурга присутній Лев. У Львові - теж. Назва "укри" не несе у собі антропологічних ознак. Тут людям з амбіціями турбуватись нічого.
Здавалось би, антична міфологія загальновідома. Знання античної міфології не заважає ані греками, ані італійцям бути християнами. Більш того, майже всі європейські країни названі на честь .... античних небесних покровителів. У тім числі й Україна, названа на честь Віщої Провідної зорі - Державної Богоматері. Одна з причин, чому у 860 році греки вжили назву "Русь" у відношенні до Полян, як Метрополії всієї країни (латинь "rus" - поле, село, земля, країна), було намагання Візантії "приземлити" назву, яка для греків була цілком очевидною. Для широких верств українців назва країни "Україна" звучала і означала "ойкуменічність" - "у країні". Кому, наприклад, з сучасних українців відомо, що лексема "країна" аніякогісінького відношення до значення "край-кінець" не має, а споріднена лише з старогрецьким словом "???ї??" (?????) - головувати, вершити (діяти і верх), правити, царити (Україна - Басилея). Якщо для московіта-вятича і росіянина "ойкумена" це - "сторона", або "родная сторона" (на понятном языке - "родная окраина"), то для українців "ойкумена" це "країна" - "держава".
Пан "Magogan" (хто читає "Читацькі блоги", знає пана) хотів би отримати від автора щось на кшталт виписки з засідання вченої ради Інституту Археології НАН України, що все написане автором не перечить Біблії, Торі, Корану і Стислому курсу ВКП(Б). Пан хоче знати коли і де слов'янську Магуру стали називати Орантою, а Ладу стали називати Богородицею і т. і.
Що тут сказати? Наведу один приклад з Баварії, з того самого міста Мюнхена, в бібліотеці якого було знайдено список "Баварського географа". Живе на околиці Мюнхена поважна людина - Геріберт Ілліг, який переконанний, що в історію Європи у першому тисячолітті було вписано зайвих 300 років, десь з 560 років по 860 роки: щоб зрівняти календарі різних країн і вірувань. Відкрийте "Повість временних літ" і ви не здивуєтесь браку свідчень саме у ці роки.
Цілковито так, як пан Illig думає пан Magogan (дзеркально - навпаки), вважающи, що історія це тільки те, що записано в Біблії про Магога (Битіє, 10,2), нащадки якого розселилися на широких степах півночі і іменем якого названі ці землі". В Ієзекілі (38,2) записано таке: "Сину людський! Зверни лік свій до Гога в землі Магог, князя Роша, Мешеха і Фувала". І саме тому історія слов'ян за паном Magogan'ом не може перечити його знанням, як нащадку Магога. А значить, скіфи це - скіфи (скіри, гунни, авари - одного значення), а історія східних слов'ян розпочинається якщо й не з приходом Олега Віщого, то з Хазарії.
На що варто зауважити: за сто років створити державу якою була Русь-Україна на початку XI століття ніякі пришельці не спромоглися б. При лихварстві і втечах купців - тим більш. А саме на боротьбу з цим злом були спрямовані угоди київських князів з Візантією.
Автор підійшов до цієї проблеми інакше, намагаючись прочитати свідчення, які існують про ранніх слов'ян в іноземних джерелах, найперш - грецьких, римських, арабських, німецьких, скандинавських. Автор тільки перекладає оммонімію, співпоставляючи і локалізуючи назви. І поки що, станом на період від V сторіччя до нової доби до IX сторіччя нової доби, земель Роша, Мешеха і Фувала не знайшов. Зате знайшов багато свідчень тяглості словянської історії з глибини тисячоліть. Що ж до ролі торговельних анклавів на переправах рік (біля гирла рік), або т. з. "боспорів" навкруг Європи, і "опіки боспорів" військовими дружинами, то це тема наступних нарисів.
_____________________________________________________________________________
_____________________________________________________________________________
