Все може бути краще :)

Щоденна квапливість з самого ранку, неймовіна трата часу в дорозі до роботи, безліч справ не приносячих ніякого задоволення до годин так 12,а потім вже починаєш розуміти що пів дня втрачено. І так по черзі робочі моменти починають поглинати що забуваєш відлік часу, і ось 18.00, і знову ті самі затори, червоне світло на кожному перехресті, сотні автомобілей і розлючених водіїв, яким вже давно набрид галас і хаос київських доріг. Кожен біжить, і то не дивлячись ні на кого, додому, забувають про те що можливо хтось перед тобою можливо після операції або вагітна жінка...і штовхається ніби все йому до одного місця. А де людський фактор розуміння і добра, забули вже мабудь про таке. Ми втрачаємо час, забуваючи про головне, про те що життя навколо нас може бути кращим і більш радісним. Затримайтесь, пропустіть вперед того, хто так женеться, я думаю він не забуде обернутись і подякувати своїм здивованим поглядом. :)