Він був...

Він був наче привид

В холодній прозорості ночі.

В тумані осінньої зливи

Уперто шукав чиїсь очі.

Він був наче сонце

Між тисячі сірих думок.

Він стукав в віконце,

Сплітаючи долю з зірок.

Він був мов краплина

В мільйонах озер неземних.

А інколи – просто дитина,

Сміявся між тисяч німих.

Він був наче демон:

Красивий і дуже страшний.

"Ти знаєш, а ми не помремо",-

Шептав тихо мрії своїй.

Він був наче вітер:

В прозорому небі тонув.

Посіяв кохання і квіти...

Шкода, що для мене він БУВ...

Якщо ви помітили помилку у тексті, виділіть її мишкою та натисніть комбінацію клавіш Alt+A
Коментувати
Поділитись:

Коментарі

1

Залишати коментарі можуть лише авторизовані користувачі

Наші автори
Юлія Дукач Аналітикиня проєкту з дезінфомоніторингу Texty.org.ua
Дмитро Ярош Командувач Української добровольчої армії
Віктор Лещинський Президент Національного експертно-будівельного альянсу України
Олег Романчук Публіцист
Володимир Ярославський Шеф і керуючий партнер ресторану "Lucky"