"Свобода" біля церкви
Сьогодні ходив до церкви. Завжди, якшо нема роботи у неділю, намагаюся туди сходити. Людей був повен храм. Отець проказав хорошу і цікаву казань. Після служби виходжу із церкви. В середині якось все піднесено-радісне. Навіть сонечко трішки засвітило, хоч на дворі до того було як у мішку. І ніби тепліше стало.
А на виході на мене вже чатувало дві примари, які затягнули знов у повсякденне болотне життя. Поміж циган, які клянчили гроші, чоловік і жінка впихали кожному чорно-білу газетку. Придивившись, побачив на ній напис "Свобода". І якось, чесно кажучи, не по собі стало. Згадалися усі виборчі кампанії. Тоді теж людей агітували на виході з церкви. Давали кілограми непотрібної макулатури з портретами жирних писків. Обіцяли нам кольорове і щасливе життя. А ще дешеве житло, соціальні пільги, робочі місця і купу іншого яке так і не збулося. І ніякі прохання чи заборони не могли вивести ті різнокольорові палатки-прапори-агітки з під церков. Але якось вони самі зрозуміли чи може хто підказав їм, шо не дуже то файно так робити біля церкви. Грішне то діло. І перекочували вони тоді за кілька сотень метрів. А потім і взагалі зникли. От тільки "Свобода" там і далі залишилася. І хоч вона, ота "Свобода", зараз при владі, але життя далі кращим не стало.
Після отої газетки мені захотілося дуже курити.
- От холєра, подумав про себе. - Так спаскудили мені файний настрій.
Тішило лише одне. Більшість людей не брали тої газети. Хоч вони собі не зіпсували недільний настрій.
