Ексклюзиви
Вівторок, 15 жовтня 2019 17:06
Юрій Стригун
Юрій Стригун
Юрій Стригун

Рейчел із Грузії

— Уявляєш, батьку, — донька ділиться враженнями від перебування в таборі в Бельгії. — Тут є дівчина Рейчел. Її батько — американець, а мати — бельгійка. Вона приїхала вчити голландську мову. А живуть вони — у Грузії.

Я дивуюся примхам долі. Згадую людей у моєму Тальному, які ніби висаджені в чужий ґрунт, прийнялися й жили тут.

Мій учитель географії Георгій Штейн був чистокровний німець: акуратний, інтелігентний, усміхнений. Він педантично вів щоденник із юності. 1942-го в лісопарку зустрів льотчиків люфтваффе, які там відновлювалися від поранень.

"Ось вони, вороги наші", — писав.

Йому би жити в німецькому містечку, грати в шахи з бюргерами, читати "Шпігель" вихідними, але доля занесла його в Тальне. Тут місив болото, славив партію і водив школярів на колгоспні поля збирати врожай.

Або Теодор Новицький. Поляк із Померанії пішов із Червоною армією бити німців. Потім осів в Україні. Викладав німецьку в будівельному коледжі. Досконало знав англійську й французьку. Його знання в провінційному Тальному не були потрібні. Що його тут тримало — невідомо.

Мій дядько Станіслав мав за плечима Армію Крайову й німецький полон. Перемогу зустрічав у Баварії. Міг виїхати в США, Австралію чи піти у війська ООН. Але одружився з українкою і загнався в Тальне. Був слюсарем водоканалу. Коли всі сачкували, він працював. Трудова книжка була списана подяками.

По приїзду Світлани з Бельгії розповідаю їй усі три історії. Вона перебиває.

— А ти знаєш, що Рейчел ніколи не була в Грузії? Навіть уяви не має, де це.

Від подиву я роззявляю рота.

— Вона типова американка зі штату Джорджія на півдні США, а не Грузії, — сміється донька. — Англійською — це звучить однаково.

Зараз ви читаєте новину «Рейчел із Грузії». Вас також можуть зацікавити свіжі новини України та світу на Gazeta.ua

Коментарі

Залишати коментарі можуть лише авторизовані користувачі

Погода