Мисливський палац графа Шувалова в Тальному — улюблене місце меншої доньки. Влітку Світлана волочить мене туди щодня.
У парку біля замку — кілька старезних дубів. Місцевий краєзнавець Валентин Гордєєв якось сказав доньці, що найстарішому дереву — 650 років. Це її вразило:
— Уявляєш, батьку, цей дуб пам'ятає великого князя Ольгерда!
— Звісно, — кажу. — За кілька кілометрів звідси — село Чеснопіль і річка Синюха. Тут Ольгерд розбив татарське військо в битві на Синіх водах. А потім річка стала кордоном між Руссю й Золотою Ордою.
Розійшовшись, розповідаю сімейні історії, пов'язані із замком. 1942 року мою тітку Галину забрали остарбайтеркою в Баварію. А другу — тітку Надію — 1944-го дід переховував саме в підвалах Шуваловського палацу.
У 1990-х тут був музей. Спочатку я працював у ньому науковим співробітником, а після скорочення — сторожем. Улітку археологи розкопували кургани й привозили до музею скелети. Клали їх під двері сторожки й цим робили мою ніч по-справжньому незабутньою.
Років за 10 до смерті моя мати прийшла сюди зі старшою внучкою.
— Сходжу востаннє, — казала. — Ноги болять сильно, а Іра вже виростає. Скоро їй буде нецікаво зі мною.
Цієї осені й зими я ходжу до замку сам. У серпні Світлана поїхала на навчання в Канаду. Завжди йду одним маршрутом: купую каву в кафе "Маєток", бічною доріжкою піднімаюся нагору, милуюся графським замком, а потім пів години сиджу на трибунах місцевого лісового стадіону, що в сотні метрів від палацу. Краєвиди знімаю на телефон і надсилаю доньці. Переписка закінчується традиційно:
— На канікулах працюватиму все літо, — пише Світлана. — Сплачу за навчання й куплю квиток на літак. Наприкінці серпня хочу бодай тиждень побути в Тальному.
У грудні донька присилає різдвяну посилку — джемпер хокейного клубу "Торонто Мейпл Ліфс" і дві футболки "Монреаль Канадієнс". У серпні на трибунах тальнівського стадіону ми точно виглядатимемо білими воронами.
Коментарі