20 грудня в Латвії почали публікувати картотеки Комітету державної безпеки Латвійської РСР. Оприлюднили понад 10 тис. карток. У них є дані про агентів та інформаторів, імена потенційних кандидатів для вербування, а також відомості про осіб, які планували виїхати за кордон.
Проти публікації виступала поліція безпеки країни. Побоювалися, що громадяни менш охоче співпрацюватимуть зі спецслужбами.
У картотеці агентів є 583 картки з прізвищами представників латвійської інтелігенції.
— Коли дискутують про відкриття "мішків КДБ", виникають запитання — для громадськості буде ударом побачити знайомі імена, чи будуть хвилювання тощо. Наприклад, якщо з'ясується, що головний диригент наступного Cвята Пісень (найбільший у світі концерт аматорських хорів, є шедевром усної і нематеріальної спадщини людства. Проводять із 1873-го раз на п'ять років. — ГПУ) був агентом КДБ, чи будуть якісь наслідки для хору?" — питає глава комісії з дослідження документів Карліс Кангеріс в ефірі латиського телебачення.
Саме представників латвійської творчої інтелігенції КДБ вербувало найактивніше. Колишній політик і екс-співробітник КДБ Юріс Боярс сказав: "Якщо відкриють картотеку, то латишам доведеться змінити свої ікони".
— В опублікованих картках є дані за всі роки. Там є завербовані радянською резидентурою в Ризі наприкінці 1930-х, але переважно це 1960‑ті, 70-ті та 80-ті, — говорить доктор історичних наук Айнарс Бамбалс. Це була активна агентура, десь 4,5 тисячі імен. Те, що в цих "мішках" зберігаються дані про відомих людей Латвії, у суспільстві обговорювали давно. Дехто заперечував звинувачення, близько чотирьох сотень судилися, щоб оскаржити факт співпраці, і суд їх здебільшого виправдав. Оскільки немає достатніх доказів їх сприяння КДБ. І сьогодні для суду не вистачає особистої підписки про співпрацю. Ці документи — особисті й робочі справи — вивезли в Росію у 1980-х. Суд не може висунути звинувачення лише на основі цих карток. Люди, чиї прізвища потрапили в ці "мішки", тільки самі можуть сказати, якою мірою вони співпрацювали.
У Латвії не було люстрації, під час якої колишні стукачі могли б зізнатися. Тому не думаю, що будуть якісь великі скандали, скажімо, як у Литві з радянським актором Донатасом Баніонісом, завербованим 1970-го. Проте відкриття архівів збурило суспільство. За першу добу публікацію переглянули близько 90 тисяч людей і понад 12 тисяч зареєструвалися на сайті Національного архіву, щоб подивитися ці картки. Вийшов такий собі подарунок латвійському народу на Різдво.
Фахівці кажуть про можливість зловживань після оприлюднення інформації.
— Публікація карток мало що дає, — каже історик 46-річний Каспарс Зелліс. — З них не зрозуміло, в чому саме полягала співпраця. Є тільки імена. А документи про те, що саме вони розповідали, напевно, потрібно шукати в Росії. Але там дуже багато архівів досі закриті.
Публікація документів КДБ мені здається трохи сумнівною. У Німеччині, наприклад, всі архіви відкриті. Але там, щоб отримати можливість працювати з документами, треба підписати безліч папірців. У нас механізмів боротьби з можливими зловживаннями немає.
"Не подобається себе так називати, але я був стукачем"
Після розпаду СРСР співпрацю з КДБ в Латвії публічно визнали троє людей — екс-глава МЗС Георг Андрєєв, колишній ректор національного університету Іварс Лацис і поет Яніс Рокпелніс.
Рокпелніс мав псевдонім Міхеліс. Його заарештувало КДБ за те, що в одному з барів Риги сильно напідпитку приставав до відвідувачів із вигуками: "Ти комуніст? Тоді тебе треба розстріляти!" За той випадок він не потрапив до в'язниці тільки через те, що його батько Фріціс Рокпелніс був автором тексту гімну Латвійської РСР і главою управління при Міністерстві культури республіки. Яніс каже: "У мене була абсолютна ненависть до чекістів і комуністів".
У 1980-х Рокпелніс хотів вступити до Спілки письменників і тоді друг його батька, співробітник КДБ Арвід Грігуліс, порадив співпрацювати з органами держбезпеки ЛРСР для можливості кар'єрного зростання.
Він підписав папір, що зобов'язується не розкривати методи роботи КДБ, але там нічого не говорилося про необхідність доносити.
— Чи зробив я недобре кому-небудь? Ні. Нікого не здав, провокатором не працював. Моя робота була аналітична — допомагав КДБ зрозуміти, що відбувається в головах інтелігенції, — говорить Яніс Рокпелніс.
Тепер поет переживає, чи зможуть його пробачити, чи й далі читатимуть його твори.
Яніс Рокпелніс — перекладач латиською віршів Олександра Блока, Марини Цвєтаєвої та Йосипа Бродського. Також його вважають одним з найкращих поетів Латвії 1970-х.
3 
1
Коментарі