21-річна Вікі Харрісон пішла з життя через безробіття. За два роки вона 200 разів спробувала знайти роботу. Мріяла бути телепродюсером чи викладачем. Наступного дня після останньої відмови прийняла смертельну дозу ліків.
Вікі жила у британському містечку Дарвен. Вчилася у коледжі. Найкраще їй давалися кіно- і телемистецтво, англійська мова. Після коледжу пішла в університет Лондона. Через рік покинула навчання — їй не сподобалися курси.
Британка повернулася додому і пішла опановувати секретарську та кулінарну справи. По безробіттю щотижня отримувала 51 фунт (620 грн).
— Вона шукала роботу, де могла. Дуже переживала через кожну відмову. Дочка просто хотіла працювати і заробляти гроші. Не розумію, чому так важко з цим зараз, — каже батько Тоні Харрісон, 53-річний, колишній столяр.
Він зайшов до вітальні і побачив мертву дочку на підлозі. Навколо були упаковки і пляшечки від ліків. Вікі залишила три передсмертні записки — по одній для кожного з батьків і для нареченого, з яким за два тижні мали побратися.
"Не сумуйте за мною. Це не ваша провина. Хочу, щоб кожен у вашому житті був щасливий", — написала в одному з листів.
Мати Вікі 43-річна Луїза розповіла, що дочка була оптимісткою, але останнім часом була у депресії. Вважала безробіття принизливим.
— У неї була незабутня усмішка. Блискучий розум. Не розумію, чому їй не вдавалося знайти роботу, — розмірковує жінка.
У Великій Британії близько 5% населення — безробітні.
Майже мільйон британців віком від 16 до 24 років належать до категорії "економічно неактивних" людей. Вони не працюють і не шукають роботи. Їх називають "втраченим поколінням".
2 
1
Коментарі