Японець Ікуу Ошима, 71 рік, живе в Сіорапалук на півночі Гренландії. Це найпівнічніше поселення світу, де мешкають корінні мешканці. Температура тут може сягати -40°C.
— Ніколи не бував за кордоном. Побачив в книжці фото цієї місцевості. Закохався в неї з першого погляду. 1972-го переїхав сюди з Токіо. Тоді мені було 25. Одружився й ніколи не повертався додому, — розповідає Ікуу.
— Із дитинства любив пригоди. Був членом клубу юних альпіністів. Працював інженером. Виконував нудну роботу, щоб назбирати грошей на квиток, — продовжує чоловік.
До селища можна дістатися лише через найпівнічнішу військову авіабазу США Туле. Там діє особливий режим. На дозвіл прилетіти Ошима чекав місяць.
Місцеві ескімоси дружні, каже Ікуу. Не знав їхньої мови. Спілкувався жестами. Спершу мешкав у хижі з мисливцями.
— Всі усміхнені. Мені це подобається. Почуваюся, ніби вдома, — говорить Ошима. За місяць вирушив до Сіорапалука на собачій упряжці. Подорож сніговою пустелею тривала шість днів.
— Мене здивувало селище. Погода, пейзаж — усе чарівне. Діти самостійніші, ніж у Токіо. Зустрів 16-річного мисливця, який міг сам жити в лісі кілька днів. У Японії лише в 25 років виходять з-під опіки батьків, — пригадує Ікуу.
Із часом Ошима опанував мову й навчився полювати.
У Сіорапалуку є пошта, магазин і майже 20 будинків. Живуть 60 людей. Семеро дітей навчаються в школі. До селища немає доріг. Туристів просять нічого не купувати в магазині, бо продукти привозять рідко. Лікар навідується раз на три місяці. У будинках немає водогону, тому користуються джерелами чи топлять лід. Узимку кілька місяців не бачать сонця. Електроенергію виробляє невелика електростанція. Будинки опалюють парафіновими чи масляними нагрівачами. Сміття вивозять на узбережжя й спалюють.
Ікуу каже, що насолоджується таким простим життям. Його дружина померла навесні цьогоріч. Батьки жодного разу не прилетіли провідати чоловіка. Але син і внук Ікуу збираються залишитися в Гренландії.
3 
35413
Коментарі